Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 213/1448/24
провадження № 61-12171св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Широківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року у складі судді Мазуренка В. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2024 року у складі суддів Бондар А. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та зник безвісти під час штурмових дій поблизу с. Курдюмівка Донецької області внаслідок бойового зіткнення зі збройними силами російської федерації (далі - рф). Зазначала, що ОСОБА_2 був батьком неповнолітнього ОСОБА_3 . Встановлення факту необхідно для реалізації особистих немайнових прав неповнолітнього ОСОБА_3 .
Просила: встановити факт батьківства ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 матір`ю якого є ОСОБА_1 ; зобов`язати Широківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 08 від 06 червня 2007 року, складеного виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, а саме: у графі відомості про дитину - змінити прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » та по батькові з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 »; виключити відомості про ОСОБА_8 , як батька; у графі відомості про батька - вказати прізвище батька « ОСОБА_5 », ім`я « ОСОБА_9 », по батькові « ОСОБА_7 », громадянство - « Україна », дата народження - « ІНФОРМАЦІЯ_2 », місце народження - «Україна, Дніпропетровська область, Широківський район, с. Веселий Став»; інші відомості залишити без змін.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 23 травня 2024 року, яку залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2024 року, заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що заінтересована особа Міністерство оборони України заперечує проти задоволення заявлених вимог, тобто наявний спір про право, який не може бути розглянутий в порядку окремого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Співак В. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2024 року, просить їх скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом доказування у справах про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. Суттю позовного провадження є змагальність сторін судового розгляду. Тобто, можливість відповідачів заперечувати проти позовних вимог позивача, посилаючись на докази та подання відповідачами таких доказів.
З огляду на те, що в цьому випадку предметом доказування є походження дитини від батька, то ні Міністерство оборони України, ні Пенсійний фонд України не можуть заперечувати такого факту та володіти будь-якими доказами з цього приводу.
Враховуючи, що ОСОБА_2 є безвісно відсутнім, то відповідачами на думку суду першої інстанції має бути Міністерство оборони України та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Однак, на цей час у ОСОБА_1 жодних вимог до вказаних суб`єктів не має, оскільки вони не порушили її права чи права її неповнолітнього сина.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між заявником та заінтересованими особами наявний спір про право, при цьому судом в оскаржуваній ухвалі навіть не вказано про яке саме право на його думку йдеться.
Таким чином, належним способом вирішення питання щодо батьківства ОСОБА_2 є звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 Сімейного кодексу України (далі - СК України) у порядку окремого провадження, тому підстави для залишення заяви без розгляду відсутні.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 рокусправу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).
З наведеного можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Суди першої та апеляційної інстанцій залишили позов ОСОБА_1 без розгляду з підстав існування у правовідносинах спору про цивільне право, оскільки встановлення вказаного факту свідчить про можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб. Крім того, Міністерство оборони України у додаткових поясненнях на заяву ОСОБА_1 , які по суті є відзивом на заяву, заперечувало проти задоволення заяви.
З висновком судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна з огляду на таке.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, оскільки ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини та бажав виправити невідповідність в офіційних документах, однак у зв`язку з військовою агресією рф проти України був призваний на військову службу до Збройних Сил України.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
У статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц, провадження № 61-2239св21, зазначено, що «передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим».
У матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_2 помер немає.
Зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є особою, яка зникла безвісти. Інших доказів, що ОСОБА_2 є безвісно відсутнім, у матеріалах справи немає.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не визнаний в судовому порядку померлим, у матеріалах справи немає доказів, що ОСОБА_2 помер, тому приводу для звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України немає.
Зважаючи на підстави та предмет заяви, з урахуванням фактично встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з наведенням відповідних мотивів дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду, проте помилково зазначив, щозаяву необхідно залишити без розгляду з підстав того, що встановлення вказаного факту свідчить про можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб, а також про те, що Міністерство оборони України має заперечення проти задоволення заяви.
Верховний Суд висновує, що відсутність судового рішення про визнання ОСОБА_2 померлим, а також належних доказів його смерті виключає можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України. Оскільки зі слів заявниці ОСОБА_2 зник безвісти, але матеріали справи не містять доказів його безвісної відсутності, правових підстав для розгляду такої заяви немає.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З урахуванням наведених вище мотивів, Верховний Суд вважає за необхідне ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2024 року змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, в іншій частині ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2024 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду вимоги заявника по суті не задовольняються, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 406, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2024 рокузмінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Пророк
О. М. Ситнік
_03_03.png)
