Хмельницький апеляційний суд

Постанова

іменем України

3 червня 2021 року

м. Київ

справа № 761/7017/17

провадження № 51-842км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,

за участю:

секретаря судового

засідання Замкового І. А.,

прокурора Шевченко О. О.,

захисника Кушнаренка О. О.,

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 1 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 4 грудня 2019 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100100014825, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кизляр Республіки Дагестан Російської Федерації, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Шосткінського районного суду Сумської області від 25 лютого 2005 року за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 15 і ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 152 КК - на строк 9 років; за ч. 2 ст. 153 КК - на строк 7 років; за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 5 років та 5 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 , 19 листопада 2016 року приблизно о 20:40 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, побачив біля будинку № 37 по вул. Данила Щербаківського у м. Києві, раніше невідому йому ОСОБА_2 , яка в темний час доби поверталась додому і підходила до входу в під`їзд вказаного будинку та у нього виник злочинний намір, направлений на задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом. Тоді, ОСОБА_1 швидко наблизився ззаду до ОСОБА_2 та схопив останню за шию лівою рукою, а правою рукою приставив до її шиї невстановлений предмет, котрий потерпіла сприйняла як предмет, що має колюче-ріжучі властивості.

Далі, ОСОБА_1 , силою змусив ОСОБА_2 прослідувати разом з ним в бік зелених насаджень та бетонної огорожі, що розташовані навпроти першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , де потерпіла спробувала чинити фізичний опір намагаючись втекти, але ОСОБА_1 наніс їй не менше двох ударів кулаком в область обличчя та щелепи, після чого висловив погрозу застосування щодо неї насильства в разі невиконання його вимог на, що остання погодилась. За вказівкою ОСОБА_1 потерпіла пройшла до бетонної огорожі, де засуджений наніс їй не менше одного удару кулаком в область обличчя, зняв з неї штани та нижню білизну до колін. Потерпіла плакала та просила допомоги, тоді ОСОБА_1 схопивши її за шию висловив погрозу застосування фізичного насильства та утримуючи потерпілу ввів їй до піхви пальці лівої руки.

Далі ОСОБА_1 повалив ОСОБА_2 на землю на спину, ліг на неї та вчинив дії, направлені на вступ в статеві зносини природнім шляхом, потерпіла знову спробувала покликати на допомогу, однак ОСОБА_1 наказав їй замовкнути, а в разі невиконання пригрозив останній вбивством, що потерпіла сприйняла як реальну загрозу її життю та здоров`ю.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 , попередньо посадивши ОСОБА_2 на коліна перед собою, висловив останній протиправну вимогу вступити з ним в орогенітальний статевий зв`язок, а у разі невиконання вимоги пригрозив вбивством, що потерпіла сприйняла як реальну загрозу її життю і здоров`ю та виконала вимогу, після чого ОСОБА_1 , із застосуванням фізичного насильства та погрозою його застосування вступив із потерпілою в статеві зносини у формі орогенітального статевого акту. Припинивши статевий акт, засуджений штовхнув ОСОБА_2 і вона впала на землю на спину, а ОСОБА_1 почав вводити їй до піхви та анального отвору пальці правої руки, а потім з метою задоволення своєї статтевої пристрасті неприродним способом, вступив з потерпілою в статеві зносини у формі природного гетеросексуального статевого акту та неприродного аногенітального статевого акту.

Крім того, 19 листопада 2016 року, приблизно о 20:40 ОСОБА_1 , перебуваючи, в стані алкогольного сп`яніння, побачив біля будинку № 37 по вул. Данила Щербаківського в м. Києві раніше невідому йому ОСОБА_2 яка в темний час доби поверталась додому і підходила до входу в під`їзд вказаного будинку та у нього виник злочинний намір, направлений на зґвалтування останньої. Тоді, ОСОБА_1 швидко наблизився ззаду до ОСОБА_2 та схопив останню за шию лівою рукою, а правою приставив до її шиї невстановлений предмет, котрий потерпіла сприйняла як предмет, що має колюче-ріжучі властивості.

За вказівкою ОСОБА_1 потерпіла пройшла до бетонної огорожі де засуджений наніс їй не менше одного удару кулаком в область обличчя, зняв з неї штани та нижню білизну до колін. Потерпіла плакала та просила допомоги, тоді ОСОБА_1 схопивши її за шию висловив погрозу застосування фізичного насильства та утримуючи потерпілу ввів їй до піхви пальці лівої руки.

Далі, ОСОБА_1 повалив ОСОБА_2 на землю на спину, ліг на неї та вчинив дії, направлені на вступ в статеві зносини у формі природного гетеросексуального статевого акту, потерпіла знову спробувала покликати на допомогу, однак ОСОБА_1 наказав замовкнути, а в разі невиконання пригрозив останній вбивством, що потерпіла сприяла як реальну загрозу її життю та здоров`ю.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 , попередньо посадивши ОСОБА_2 на коліна перед собою, висловив останній вимогу вступити з ним в орогенітальний статевий зв`язок, а у разі невиконання зазначеної вимоги пригрозив вбивством, що потерпіла сприяла як реальну загрозу її життю та здоров`ю та виконала вимогу, після чого ОСОБА_1 із застосуванням фізичного насильства та погрозою його застосування, вступив із ОСОБА_2 в статеві зносини у формі орогенітального статевого акту. Припинивши орогенітальний статевий акт, засуджений штовхнув ОСОБА_2 і вона впала на землю на спину, а ОСОБА_1 почав вводити їй до піхви та анального отвору пальці правої руки, а потім реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на зґвалтування, вступив із потерпілою в статеві зносини у формі природного гетеросексуального статевого акту.

Також, 14 грудня 2016 року, приблизно о 22:50, ОСОБА_1 побачив біля будинку АДРЕСА_2 раніше незнайому ОСОБА_3 , яка підійшла до вхідних дверей під`їзду вказаного будинку. Він підійшов ззаду зі спіни до неї, та, обхвативши останню однією рукою за шию, а іншою за тіло, потягнув до гаражів, що розташовані поряд із вказаним будинком, де повалив потерпілу на землю, завдавши при цьому останній легких тілесних ушкоджень, вихопив у неї з рук рюкзак та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд заподіявши останній матеріальної шкоди на загальну суму 4288 грн.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, неповноту судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що його було позбавлено права виступити у судових дебатах та не було надано останнє слово, а вирок суду є незаконним, ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах. Суд апеляційної інстанції формально розглянув кримінальне провадження та залишивши апеляційні скарги без задоволення не зазначив підстав, з яких визнав їх необґрунтованими.

У запереченнях на касаційну скаргу засудженого, представник потерпілої просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, просить дати іншу оцінку доказам у справі, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об'єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судових засіданнях доказам.

Зокрема, як убачається із вироку, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні грабіжу, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, доводиться: показаннями потерпілої ОСОБА_3 , котра підтвердила, що 14 грудня 2016 року до не ззаду підійшов засуджений, він був в стані алкогольного сп`яніння, схопив її за горло та приставив до шиї якийсь металевий предмет. Він потягнув її до гаражів, тоді потерпіла почала боротися з ним та завдала ОСОБА_1 удару у очі, вирвалась та втікла, а у нього залишився її рюкзак; показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , котрі підтвердили, що в день події бачили як засуджений ховав жіночу сумочку під дошками біля ресторану; даними протоколу огляду місця події, з якого убачається, що у присутності понятих було виявлено та вилучено на порозі біля дверей ресторану рюкзак чорного кольору з грошовими коштами та особистими речами потерпілої, біля воріт знаходився ОСОБА_1 , який відмовився надавати пояснення; даними протоколу пред`явлення особи для впізнання, відповідно до якого ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_1 , як особу, що із застосуванням насильства відкрито викрала її речі; даними висновку експерта, з якого вбачається, що потерпілій ОСОБА_3 було заподіяно легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд оцінив показання потерпілої та свідків у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими та в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК, обґрунтовані сукупністю доказів, які з достатньою повнотою були зібрані органами досудового слідства та були предметом дослідження в судовому засіданні місцевого суду та предметом перевірки апеляційним судом.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційних скаргах засудженого та його захисника про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а саме про недоведеність його вини, і, врахувавши покази потерпілої ОСОБА_2 , яка детально розповіла про обставини вчинення засудженим злочинів проти її статевої свободи із застосуванням до неї фізичного насильства й з погрозами його застосування, та докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, а саме: висновки експертів; протокол прийняття заяви щодо вчинення кримінального правопорушення від потерпілої ОСОБА_2 ; протоколи огляду місця події та пред`явлення особи для впізнання, та дійшов правильного висновку, що висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за які його засуджено є переконливими, ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах, які не викликали сумніву в апеляційного суду.

Так, потерпіла ОСОБА_2 в суді першої інстанції пояснила, що вдень події вона поверталась додому, несподівано відчула удар по голові та засуджений потягнув її до стіни, до кущів. Вона почала кричати, а ОСОБА_1 погрожував її вбити, що вона сприйняла як реальну загрозу, тому виконувала все, що він їй наказував. Після статевих актів ОСОБА_1 сказав щоб вона йшла, а то він вб`є її. Потерпіла повідомила про подію у поліцію, а також детально описала зовнішні прикмети нападника, його очі, зріст, риси обличчя, зазначила про наявність шраму на статевому органі засудженого, що також підтверджується протоколом освідування ОСОБА_1 та не може бути відомо сторонній особі. У поліції, за участі понятих та інших осіб вона упізнала ОСОБА_1 за зовнішніми прикметами та голосом.

Показання потерпілої є чіткими, послідовними, узгодженими, з іншими доказами, зокрема з даними: протоколу пред`явлення особи для впізнання, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 за формою обличчя, підборіддя, статурою, одягом, голосом та сукупністю рис обличчя впізнала ОСОБА_1 , як особу, що із застосуванням насильства вступила з нею у статеві зносини; даними висновку судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_2 на момент вчинення відносно неї злочину не страждала на будь-який психічний розлад та не мала наркологічної залежності, вона здатна правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження і давати по ним свідчення, за своїм психічним станом могла правильно розуміти характер і значення вчинених щодо неї протиправних дій.

Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку. Виходячи з фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 153 та ч. 2 ст. 152 КК суд кваліфікував правильно.Відтак, твердження засудженого про те, що вирок ґрунтується на припущеннях, а в його основу покладено докази, які не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, про що йдеться в касаційній скарзі з доповненнями,є безпідставними.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах засудженого та його захисника доводам, в тому числі і тим на які він посилається при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

Доводи засудженого про порушення судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки його було позбавлено права виступити у судових дебатах та не було надано останнє слово, спростовуються журналом та звукозаписом судового засідання, з якого убачається, що ОСОБА_1 таким правом скористувався.

Крім того, твердження засудженого про те, що він не володіє державною мовою, а тому він не міг належним чином здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про їх надуманість та необґрунтованість. Зокрема суд вказав, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відсутні жодні підстави вважати, що у ОСОБА_1 виникають труднощі у розумінні та спілкуванні державною мовою.

Також, як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 роз`яснювалося право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою або мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

До того ж, із звукозапису судового засідання вбачається, що ОСОБА_1 чудово розуміє українську мову, давав чіткі та послідовні відповіді на питання, поставлені як українською, так і російською мовами, виклав свою версію подій, вживав юридичні терміни щодо кваліфікації його дій, інших обставин справи, що підлягали доказуванню.

Право ОСОБА_1 давати показання тією мовою, якою він бажав - російською, було забезпечено повною мірою, крім того в провадженні приймав участь захисник. За таких обставин, колегія суддів вважає, що будь-яких труднощів в розумінні української мови у ОСОБА_1 немає. Більше того, касаційна скарга засудженого написана українською мовою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати ОСОБА_1 таким, що не розуміє та не достатньо володіє українською мовою, а його позиція в цій частині є недобросовісною.

Доводи засудженого про невідповідність призначеного йому покарання через суворість, є необґрунтованими, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.

З вироку вбачається, що припризначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, урахував тяжкість вчинених злочинів, які є тяжкими, дані про особу винного, котрий раніше судимий за вчинення злочинів проти статевої свободи, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений (зі слів), утриманців немає, офіційно не працює. Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення злочину повторно та у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням викладеного, зваживши на обставини та характер вчинених кримінальних правопорушень, вік та стан здоров`я ОСОБА_1 , суд призначив останньому покарання у виді позбавлення волі й навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнуто мети покарання.

Таким чином, суд дотримався вимог статей 50, 65 КК, призначив ОСОБА_1 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Переконливих доводів щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через суворість у касаційній скарзі не міститься, а тому підстав для пом`якшення покарання Суд не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги засудженого та скасування судових рішень - відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 1 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 4 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва О. П. Марчук В. В. Наставний

№ 761/7017/17 постанова ВС від 03.06.2021 р. Зловживання правом на вибір мови спілкування у процесі.