686/23061/16-ц від 24 січня 2019 року (Зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження)

Постанова

Іменем України      

24 січня 2019 року

м. Київ

справа № 686/23061/16-ц

провадження № 61-23847св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач),  Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року у складі судді Мороз В. О. та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Пастощука М. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2013 року стягнуто з нього на користь відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини з усіх видів доходів щомісячно.  Із 2015 року майновий стан позивача змінився, зокрема він не працює, має нерегулярні, мінливі заробітки, хворіє.

У зв'язку з цим, ОСОБА_4 просив суд змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини та їх розмір, встановивши стягнення у твердій грошовій сумі - 400,00 грн на місяць.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів погіршення свого матеріального стану, а підстави для присудження з нього аліментів у твердій грошовій сумі відсутні.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, які присуджені з ОСОБА_4 за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2013 року. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 900,00 грн щомісячно до повноліття дитини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що після ухвалення рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини у розмірі  ј частини його доходів, він звільнився з роботи за власним бажанням і є безробітним, не працює, хоча стан його здоров'я не перешкоджає його працевлаштуванню, має нерегулярний та мінливий дохід, що є підставою для зміни способу стягнення аліментів. При цьому, визначаючи розмір аліментів на дитину, який підлягає стягненню з позивача, апеляційний суд виходив із даних статистики щодо розміру середньомісячної заробітної плати у м. Хмельницькому у період із січня по вересень 2016 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У березні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що при вирішенні цієї справи судами не враховано та не застосовано положення статей 182, 184 СК України, якими передбачені обставини, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Він як безробітний звернувся до суду із зазначеним позовом про зміну способу стягуваних із нього аліментів на утримання сина на тверду грошову суму в розмірі 400,00 грн, яку він має можливість сплачувати, проте апеляційний суд ухвалив рішення про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі         900,00 грн на місяць, яку він не зможе сплачувати, оскільки зазначена сума є завеликою для нього. Крім того, апеляційний суд не врахував, що на його утриманні знаходиться мати ОСОБА_7, якій 79 років та яка є важко хворою, а він здійснює за нею догляд.

Заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про             внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного             процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4  пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що сторони мають малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі ј частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 29 жовтня 2012 року і до повноліття дитини.

Із02 лютого 2015 року ОСОБА_4 не працює.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини    від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України        27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтями 180, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

При цьому суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, однак за умови, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення) встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

До підстав визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі стаття 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Із часу ухвалення Хмельницьким міськрайонний судом Хмельницької області рішення від 16 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на дитину стан здоров'я позивача суттєво не змінився.

Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення від 23 серпня 2016 року № 332 ОСОБА_5 призначено допомогу як малозабезпеченій сім'ї у розмірі 2 232,50 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, змінюючи спосіб стягнення з ОСОБА_4 за рішенням Хмельницького міськрайннного суду Хмельницької області від 16 січня 2013 року аліментів на утримання дитини з частки на тверду грошову суму, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, правильно виходив із того, що  позивач з лютого   2015 року не працює, має нерегулярний та мінливий дохід, що позбавляє відповідача на отримання аліментів, розмір яких має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до статей 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому висновки апеляційного суду про стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 900,00 грн є правильними, оскільки розмір аліментів в сумі 400,00 грн, які позивач просив з нього стягувати не є достатньою сумою для задоволення потреб дитини та є меншим прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував, що на утриманні позивача знаходиться його мати ОСОБА_7,  не заслуговують на увагу, оскільки докази на підтвердження цього позивач надав лише в суді касаційної інстанції, проте Верховний Суд позбавлений процесуального можливості надавати зазначеним доказам відповідної оцінки.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд апеляційної інстанції надав належне обґрунтування, а переоцінка доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак В. О. Кузнєцов   С. О. Погрібний