Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 204/5840/21

провадження № 51-2298км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041680000196, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Врадіївка Кривоозерського району Миколаївської області, зареєстрованого в будинку АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Також указаним вироком ОСОБА_7 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 09 травня 2021 року по день набрання вироком законної сили, вирішено цивільний позов, долю речових доказів та витрат у провадженні.

Відповідно до вироку 09 травня 2021 року в період із 14:00 до 19:00, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 перебував за місцем свого мешкання у приміщенні гаража № НОМЕР_1 Гаражного кооперативу «Салют», що знаходиться за адресою: вул. Прикордонна, 81, м. Дніпро, де спільно з раніше йому знайомим ОСОБА_8 вживали алкогольні напої. Під час спільного вживання алкогольних напоїв між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, у ході якої у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 . Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_7 завдав не менше п`яти ударів у голову ОСОБА_8 дерев`яною ніжкою від стільця, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишив без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із постановленими щодо ОСОБА_7 судовими рішеннями, його захисник ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій порушує питання про скасування вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Захисник заперечує винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та наполягає на відсутності в її підзахисного умислу на вбивство ОСОБА_8 . Вважає, що не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_7 та настанням смерті потерпілого.

Наполягає, що вирок ухвалено на припущеннях і суперечливих показаннях свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які не були очевидцями події; решта доказів, за версією сторони захисту, в основу вироку покладена не була. Крім того наполягає, що суду необхідно було допитати неповнолітнього сина ОСОБА_9 , зі слів якого свідчив останній.

Крім того, захисник стверджує, що в матеріалах провадження частково відсутній звукозапис судового засідання, де було допитано свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 . Наводить доводи щодо невідповідності журналу судового засідання вимогам, закріпленим у кримінальному процесуальному законі.

З касаційної скарги захисника вбачаються доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому захисник стверджує

про неповноту та однобічність судового розгляду. На її думку, обставини, які мають значення для справи, належним чином не встановлені через недотримання правил оцінки доказів у їх взаємозв`язку за вимогами ст. 94 КПК.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув апеляційної скарги сторони захисту, не дослідив повторно обставин, досліджених судом першої інстанції неповно та з порушеннями. На переконання захисника, суд апеляційної інстанції належно не перевірив її доводів про недоведеність винуватості та про необхідність виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК, не усунув помилок, допущених під час судового розгляду.

Позиції учасників судового провадження

Захисник зауважила, що від доводів про неповне відображення на технічних носіях звукозапису судового засідання вона відмовляється, оскільки вважає їх безґрунтовними за результатами повторного прослуховування нею відповідних звукозаписів, водночас подану касаційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила задовольнити її повністю.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор просила залишити касаційну скаргу захисника без задоволення як необгрунтовану.

Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнота судового розгляду, доводи, які зводяться за своїм змістом до заперечення висновків судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів на предмет їх достовірності, з огляду на приписи ст. 433 КПК не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим суд не має повноважень перевіряти відповідні доводи. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, висновки якого касаційний суд перевіряє в межах своєї компетенції, отже в аспекті дотримання вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.

Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. У ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Тобто рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За приписами ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, місцевий суд дотримався наведених вище вимог закону.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, зроблено з дотриманням приписів статей 23, 91 КПК. Суд з`ясував усі обставини, що належать до предмета доказування, які підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу та з дотриманням інших вимог кримінального процесуального законодавства. Ці докази в сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК і є обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження та відхилив доводи як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, при цьому обґрунтував свої висновки, як того вимагають положення ст. 419 КПК.

У частині оцінки дотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК колегія суддів враховує, що приписи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зобов`язують суд обґрунтовувати своє рішення, не можна тлумачити як такі, що вимагають детальної відповіді на кожен аргумент, а питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання належного обґрунтування, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цьому кримінальному провадженні відповідні стандарти вмотивування судового рішення судом апеляційної інстанції дотримано.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Змістом оскарженого рішення апеляційного суду спростовуються аргументи сторони захисту про те, що апеляційний суд належним чином не розглянув твердження захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Вбачається, що такі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, який оцінив їх як намагання ОСОБА_7 уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, зроблено на підставі показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , письмових доказів у провадженні: протоколу огляду місця події від 09 травня 2021 року; протоколу огляду трупа від 09 травня 2021 року; акта про застосування службового собаки від 09 травня 2021 року; лікарського свідоцтва про смерть від 10 травня 2021 року № 291/НЕ; висновку експерта від 01 червня 2021 року № 291/НЕ; копії картки виклику швидкої медичної допомоги від 09 травня 2021 року № 1196; протоколу прослуховування аудіозапису від 03 серпня 2021 року; висновку експерта від 12 травня 2021 року № 1065е; протоколу отримання зразків для експертизи від 11 травня 2021 року; висновку експерта від 18 травня 2021 року № 332; протоколу огляду місця події від 11 травня 2021 року; протоколу пред`явлення трупа для впізнання від 13 травня 2021 року; висновку експерта від 09 червня 2021 року № 291/НЕ/57; протоколу огляду місця події від 21 травня 2021 року; висновків експерта від 24 червня 2021 року № 382, від 14 червня 2021 року № 382/1, від 30 червня 2021 року № 382/2, від 15 червня 2021 року № 382/3

та № 382/4, від 01 липня 2021 року № 414/1, від 02 липня 2021 року № 414/2 та № 414/3, від 27 липня 2021 року № 291/НЕ/72 (додатковий); висновку судово-трасологічної експертизи від 09 липня 2021 року № СЕ-19/104-21/21514-Д; висновку судово-психіатричного експерта від 21 липня 2021 року № 281; протоколу отримання біологічних зразків для експертизи від 06 липня 2021 року; диска з відеозаписом з камери відеореєстратора із записом події 09 травня 2021 року.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, у ході якої у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел на вбивство ОСОБА_8 , який в подальшому був реалізований.

При цьому спосіб вчинення злочину - численні удари в голову потерпілого дерев`яною ніжкою від стільця, їх кількість, локалізація поранень, характер заподіяних тілесних ушкоджень (забиті рани на обличчі, багатоуламкові переломи кісток обличчя, основи та склепіння черепа, крововиливи в м`які тканини голови, крововиливи під м`яку мозкову оболонку та мозок, численні різного розміру крововиливи в речовину головного мозку), які за висновком експерта перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_8 , спростовують твердження ОСОБА_7 про відсутність умислу на вбивство особи, з огляду на що колегія суддів відхиляє відповідні доводи захисника.

Колегія суддів не сприймає як обґрунтовані доводи сторони захисту про ухвалення вироку на підставі припущень про винуватість засудженого і вважає безпідставними твердження сторони захисту про те, що показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 є неналежними доказами.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 94 КПК достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування в конкретному провадженні за приписами ст. 91 цього Кодексу. Положеннями ст. 94 КПК визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку (див., зокрема, постанови від 07 грудня 2020 року в справі № 728/578/19, провадження № 51-3411км20; від 20 жовтня 2021 року в справі № 759/14119/17, провадження № 51-2274км21; від 16 лютого 2022 року в справі № 662/729/19, провадження № 51-3422км21).

Матеріали кримінального провадження свідчать, що допит указаних вище свідків суд здійснював з дотриманням вимог статей 23, 352 КПК, забезпечив стороні захисту можливість здійснення перехресного допиту свідків сторони обвинувачення, за наслідком чого за правилами ст. 94 КПК надав показанням належну оцінку в сукупності з іншими доказами у провадженні. Оскаржені в касаційному порядку рішення містять детальний аналіз доказів, які було досліджено в ході судового розгляду, а свої висновки, усупереч твердженням сторони захисту, суди обґрунтували не лише показаннями свідків, а й з огляду на письмові докази у провадженні.

Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання прав на дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. Рівність учасників кримінального провадження перед законом передбачає наявність рівних прав і обов`язків щодо участі у процесі й відстоюванні своєї позиції; до всіх застосовується одне й те ж кримінальне і кримінально процесуальне законодавство; суд зобов`язаний не надавати будь-яких переваг, що не обумовлені законом, будь-якому учаснику провадження.

Згідно з приписами частин 1-3, 6 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, суд створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, у частинах 1 та 3 ст. 26 КПК зазначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Статтею 134 КПК передбачено, що суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи, якщо буде встановлено, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов`язковою.

Відповідно до аудіозапису та журналу судового засідання за 10 серпня 2021 року під час обговорення питання про обсяг і порядок дослідження доказів прокурор виявив бажання допитати свідків, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, що долучений до обвинувального акта, потерпіла та сторона захисту підтримали таку позицію прокурора. За реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021041680000196 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, який сторона обвинувачення долучила до обвинувального акта, під час досудового розслідування було допитано свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Клопотань про допит свідків, які би додатково могли повідомити суду інформацію щодо обставин кримінального провадження, ніхто з учасників не заявляв.

З наведеного слідує, що підстав для виклику та допиту як свідка неповнолітнього члена сім`ї свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у суду першої інстанції не було, з огляду на що доводи сторони захисту щодо невиконаного судом першої інстанції обов`язку допитати сина цих свідків є безпідставними.

Колегія суддів відхиляє також доводи сторони захисту про те, що висновки про винуватість засудженого ґрунтуються на недопустимому доказі - показаннях свідка ОСОБА_9 .

Відповідно до ч. 1 ст. 97 КПК показаннями з чужих слів є висловлювання щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Таким чином, показанням із чужих слів буде твердження про існування певного факту, який особа не сприймала особисто, а дізналася про нього зі слів іншої особи. Показання, які містять висловлювання іншої особи, надані для доведення того, що інша особа висловилася саме так за певних обставин, не можуть вважатися показаннями з чужих слів, оскільки в такому разі вони є повідомленням про факт висловлювання, який свідок безпосередньо спостерігав.

Зміст оскаржених судових рішень свідчить про те, що висновок місцевого суду про вчинення засудженим ОСОБА_7 умисного вбивства жодним чином не ґрунтується на твердженні, переказаному свідком ОСОБА_9 , щодо повідомлення ОСОБА_7 його сину про факт вбивства. Такі обставини були встановлені судом на підставі сукупності доказів, зокрема і письмових. При цьому показання ОСОБА_9 , які містять висловлювання його сина, спрямовані на підтвердження факту спілкування із членами своєї сім`ї, своїм сином, а також спілкування ОСОБА_7 з ним особисто та з членами його сім`ї. По відношенню до цих фактів показання свідка ОСОБА_9 не можуть вважатися показаннями з чужих слів, оскільки ці факти він сприймав безпосередньо.

Безпідставними є доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції мав повторно дослідити обставини кримінального провадження за доводами сторони захисту.

Частиною ч. 3 ст. 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 квітня 2023 року (справа № 537/984/20, провадження

№ 51-1747кмо22), в основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості й законності, задля чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою із яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатами дослідження та оцінки доказів.

Водночас лише в тій ситуації, коли суд апеляційної інстанції вбачає, що доводи в апеляційній скарзі сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виглядають обґрунтованими та потребують перевірки, він таку перевірку здійснює шляхом повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених

ст. 404 КПК.

При цьому, незгода сторони захисту з показаннями свідків та письмовими доказами у справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів. Під час апеляційного перегляду у суду не виникає обов`язку досліджувати докази з дотриманням засади безпосередності, якщо він по-іншому не тлумачить докази, досліджені в суді першої інстанції. Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося в місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України, повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.

Переглядаючи в апеляційному порядку кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , апеляційний суд не встановив підстав для повторного дослідження обставин кримінального провадження. На переконання колегії суддів суду касаційної інстанції зміст апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження не давали суду апеляційної інстанції підстав для повторного дослідження обставин кримінального провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, є однією з підстав, за наявності якої судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Натомість в цьому провадження відсутні підстави до застосування касаційним судом приписів п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК у їх взаємопоєднанні з приписами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК з огляду на безпідставність тверджень захисника про відсутність у матеріалах провадження звукозапису судового засідання, де було допитано свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .

Під час перевірки зазначених тверджень суд касаційної інстанції здійснив прослуховування аудіозаписів судових засідань, зафіксованих на технічних носіях інформації, зокрема і за 08 вересня 2021 року, коли було допитано свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . В ході допиту свідка ОСОБА_13 на носії інформації дійсно зафіксовано короткострокове переривання фіксації ходу судового засідання о 13:24:23, однак за своєю тривалістю воно не вийшло за межі позначки часу 13:24:23 на технічному носії інформації, тобто тривало протягом однієї секунди. Незначна тривалість неякісної фіксації ходу судового засідання не перешкодила в необхідному обсязі зафіксувати зміст показань свідка ОСОБА_13 , не вплинула на повноту відображення тих обставин, які повідомив свідок і відповідно до приписів ст. 91 КПК підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

Вказані недоліки технічної фіксації ходу судового засідання не можна вважати тим істотним порушенням кримінального процесуального закону, про яке йдеться в п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК, оскільки вони не перешкодили і не могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, адже не перешкоджають суду та учасникам провадження сприймати зміст досліджених доказів та перевірити правильність і повноту їх відображення в оскарженому вироку, зокрема, не завадили суду касаційної інстанції за результатами прослуховування аудіозапису судового засідання, який міститься на відповідному технічному носії інформації, сприйняти зміст показань указаних вище свідків і переконатися в належній повноті і правильності їх відображення в оскарженому вироку.

Не знайшли свого підтвердження і доводи сторони захисту про невідповідність вимогам ст. 108 КПК журналів судового засідання.

За приписами ст. 108 КПК журнал судового засідання має містити такі відомості: найменування та склад суду; реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників; дата і час початку та закінчення судового засідання; час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них; ухвали, постановлені судом без виходу до нарадчої кімнати; інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом.

Твердження сторони захисту повністю спростовуються змістом відповідних журналів судового засідання, що наявні в матеріалах провадження та які, всупереч твердженням захисника, відповідають вимогам ст. 108 КПК, з достатньою повнотою відображають хід судового засідання, суть повідомленої суду інформації, яка загалом співпадає з відомостями, відображеними в аудіозаписах судових засідань, зафіксованих на технічних носіях.

Доводи сторони захисту, які зводяться до незгоди з установленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами кримінального провадження, де захисник відстоює власну версію подій на підставі особистої оцінки доказів на предмет їх достовірності, відмінної від тієї, що надана судами попередніх інстанцій, яка вже була перевірена і спростована під час судового розгляду та апеляційного перегляду, не можуть бути предметом касаційного розгляду за приписами ст. 433 КПК.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судових рішень, колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3