Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 757/22027/22-ц
провадження № 61-13409св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Афонін Олександр Вікторович, на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Матійчук Г. О.від 16 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., від 28 червня 2023 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
АТ КБ «ПриватБанк» про захист персональних даних.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він 01 жовтня 2021 року направив заяву на адресу АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про знищення його персональних даних. Листом від 13 жовтня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» відмовило у знищенні персональних даних позивача. Позивач вважав, що вказані дії відповідача є порушенням приписів Закону України «Про захист персональних даних», порушують його права, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
3. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» знищити усі персональні дані позивача, які знаходяться у володінні та розпорядженні відповідача.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
4. РішеннямПечерського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та ґрунтуються виключно на судженнях позивача, тому позов не підлягає задоволенню. Позивач не надав суду інформації щодо незаконної обробки його персональних даних, оскільки при відкритті позивачем банківського рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», як заначено у листі АТ КБ «ПриватБанк», інформація про позивача була отримана з дозволу останнього і без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» та є достовірною, підстави для видалення даних щодо позивача відсутні, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову. Водночас звернуто увагу, що позивач не заперечує існування правовідносин між ним та АТ КБ «ПриватБанк», а лише наголошує на тому, що на момент звернення до суду вони були припинені.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року- без змін.
7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов цілком об`єктивного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо зобов`язання відповідача знищити його персональні дані, беручи до уваги, зокрема, і те, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що персональні дані, які отримані відповідачем, обробляються незаконно чи недостовірно.
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. У серпні 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Афонін О. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Зазначає, що суд першої інстанції відкрив провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження, що є порушенням вимог процесуального закону (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
10. Заявник вказує, що відповідачем не надано правового обґрунтування тому, чому на виконання вимог Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані позивача не можуть бути видалені. В матеріалах справи не міститься жодного доказу, що станом на 13 жовтня 2021 року між позивачем та відповідачем продовжували існувати ділові відносини. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що строк зберігання даних, визначених згодою позивача на обробку цих даних, ще не закінчився.
11. Заявник вказує, що судами не було застосовано до спірних правовідносин положення пунктів 1, 2 частини другої статті 15 Закону України «Про захист персональних даних». Відповідач був зобов`язаний на отриману вимогу позивача знищити його персональні дані через закінчення визначеного законом строку зберігання даних. Суди застосували положення пунктів 6, 7 частини другої
статті 8 Закону України «Про захист персональних даних», які не підлягали застосування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/22027/22-ц.
13. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. 01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 направив заяву на адресу
АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про знищення персональних даних.
15. Листом від 13 жовтня 2021 року № 20.1.0.0.0/7-211011/ 12672
АТ КБ «ПриватБанк» відмовив у знищенні персональних даних ОСОБА_1 , вказавши, що строк зберігання юридичної справи рахунку становить 5 років після припинення відносин, а тому банк зобов`язаний здійснювати зберігання та обробку персональних даних.
16. 27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до
АТ КБ «ПриватБанк» вказавши, що у зв`язку із необхідністю підготовки позовної заяви до суду через викладену у листі від 13 жовтня 2021 року № 20.1.0.0.0/7-211011/12672 відмову банку вжити заходи досудового врегулювання спору з видалення його персональних даних, просив надати йому завірені копії усіх договорів/угод, якими були врегульовані відносини між ним та
АТ КБ «ПриватБанк».
17. Листом від 04 листопада 2021 року №20.1.0.0.0/7-211103/ 18749
АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь ОСОБА_1 , у якій банк повідомив, що один примірник договору було надано йому, а тому він повинен знаходитися у нього. Також зазначено, що чинним законодавством України не передбачено обов`язок банку надавати копії договорів клієнтам.
18. 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою, у якій просив розірвати усі укладені між ним та банком договори про надання послуг, які є діючими станом на день подання заяви.
19. Листом від 29 листопада 2021 року № 20.1.0.0.0/7-211124/17458
АТ КБ «ПриватБанк» роз`яснено ОСОБА_1 про необхідність здійснення актуалізації його даних у банку. Вказано, що після проходження актуалізації банком буде розглянуто питання щодо закриття рахунків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
21. Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
22. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
23. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
24. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
25. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
26. Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
27. У статті 1 Закон України «Про захист персональних даних» закріплено, що цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.
28. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
29. Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
30. Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
31. Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
32. Обробка персональних даних - це дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача) знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
33. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей. Мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки (стаття 6 Закону України «Про захист персональних даних».
34. У частині шостій статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
35. Частиною восьмою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.
36. Відповідно до статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право: 1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані; 3) на доступ до своїх персональних даних; 4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;
5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 6) пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; 7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; 8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;
9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних; 10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;
11) відкликати згоду на обробку персональних даних; 12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних; 13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.
37. Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
38. Склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки. Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.
39. Статтею 15 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.
40. Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:
1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
41. Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.
42. Відповідно до пункту 18 частини другої статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний зберігати (у спосіб, щоб оперативно надавати на запит відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, та в обсязі, достатньому для відновлення інформації щодо конкретних фінансових операцій, у тому числі у разі необхідності надання як докази у кримінальному провадженні) документи (у тому числі електронні), їх копії, записи, дані, інформацію щодо заходів, вжитих з метою виконання вимог у сфері запобігання та протидії, зокрема щодо здійснення належної перевірки клієнтів (у тому числі ідентифікації та верифікації представників клієнтів, встановлення їх повноважень), а також осіб, яким суб`єктом первинного фінансового моніторингу було відмовлено у встановленні ділових відносин та/або проведенні фінансових операцій, а також усі документи, що стосуються ділових відносин (проведення фінансової операції) з клієнтом (включаючи ділову, зокрема внутрішню, кореспонденцію, листування, звіти, запити, результати будь-якого аналізу під час здійснення належної перевірки клієнта), не менше п`яти років після припинення ділових відносин з клієнтом або завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
43. Вказана вище норма (як і сам Закон) спрямована на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
44. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
45. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
46. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів порушення його прав діями чи бездіяльністю АТ КБ «ПриватБанк».
47. Після першого звернення позивача до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про знищення його персональних даних, банком 13 жовтня 2021 року за
вих. № 20.1.0.0.0/7-211011/12672 надано мотивовану відповідь про відмову у знищенні персональних даних ОСОБА_1 , з посиланням на положення пункту 18 частини другої статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», оскільки строк зберігання справи щодо банківського рахунку становить п`ять років після припинення відносин, тому банк зобов`язаний здійснювати зберігання та обробку персональних даних.
48. Також банком на наступні два запити позивача надано мотивовані відповіді, зокрема щодо другого примірника договору та надання його копії, а також необхідності здійснення актуалізації його даних у банку з метою розгляду питання щодо закриття рахунків.
49. Дії банку відповідають приписам Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а позивачем на доведено, що дії банку призвели до непропорційного втручання в його особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.
50. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
51. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на правильність висновку про відмову у задоволенні позовних вимог не впливають.
52. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Афонін Олександр Вікторович, залишити без задоволення.
2. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович
_03_03.png)
