Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 369/16015/19

провадження № 51-2826 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

особи, щодо якої кримінальне провадження

закрито ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в кримінальному провадженні № 12018110200002780 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Катеринопіль Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року кримінальне провадження № 12018110200002780 від 03 травня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

Як установили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення в тому, що він, перебуваючи на посаді продавця-консультанта магазину «Gues, Levis та SD», розташованого в торговому центрі «Мануфактура» за адресою: Новообухівське шосе, 2, с. Ходосівка Києво - Святошинського району Київської області, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, у період з лютого по березень 2018 року незаконно заволодів товарно-матеріальними цінностями, які належали підприємцю ОСОБА_9 , на загальну суму 20 316 грн, чим завдав потерпілій збитків на вказану суму.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому зазначає, що прокурор у цьому кримінальному провадженні не відмовлявся від обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 , у матеріалах судового провадження відсутня постанова прокурора про відмову від підтримання державного обвинувачення, у зв`язку з чим вважає, що суд безпідставно закрив кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

ОСОБА_6 і його захисник заперечили проти касаційної скарги сторони обвинувачення та просили відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).

Доводи касаційної скарги сторони обвинувачення зводяться до того, що суди безпідставно закрили кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки прокурор не відмовлявся від підтримання державного обвинувачення, а неявку потерпілої в судові засідання суд першої інстанції помилково сприйняв як відмову від підтримання обвинувачення.

Суд погоджується з наведеними аргументами сторони обвинувачення та зазначає про таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник ОСОБА_7 подав до місцевого суду клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , у якому зазначив про те, що потерпіла ОСОБА_9 була належним чином повідомлена про дату та час проведення судових засідань, однак протягом трьох років не з`являлася без поважних причин, а тому така її поведінка свідчить, що вона відмовилася від обвинувачення.

В оскаржуваній ухвалі місцевий суд погодився із твердженнями захисника та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України в редакції, яка діяла на момент інкримінованого ОСОБА_6 діяння, пред`явлене йому обвинувачення є приватним, а потерпіла в судові засідання 15 разів не з`явилася, про поважні причини своєї неявки не повідомила. Внаслідок цього таку поведінку потерпілої суд прирівняв до відмови від приватного обвинувачення.

Прокурор не погодилася з ухвалою місцевого суду та подала на неї апеляційну скаргу, яку апеляційний суд залишив без задоволення.

На обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд вмотивовано закрив кримінальне провадження з урахуванням неприбуття потерпілої та її представника в судові засідання понад 15 разів, які про причини своєї неявки суду не повідомляли, що відповідно до положень ч. 6 ст. 340 КПК України прирівнюється до відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження.

Однак колегія суддів вважає, що мотиви оскаржуваних судових рішень ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм кримінального процесуального законодавства.

Так, за правилами п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник, відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Правила відмови від підтримання державного обвинувачення встановлено ст. 340 КПК України, ч. 1 якої передбачено, що, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Також норми ст. 340 КПК України регламентують подальшу процедуру розгляду кримінального провадження внаслідок відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, зокрема:

- головуючий роз`яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді;

- якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду, а кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

Частиною 6 ст. 340 КПК України передбачено, що повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах 2 і 3 цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

Стаття 340 КПК України викладена законодавцем у певній послідовності і це означає, що одній дії повинна передувати інша, з огляду на те, що суд вправі застосувати положення ч. 6 ст. 340 КПК України лише після відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Однак матеріали цього кримінального провадження свідчать про те, що прокурор у суді першої інстанції не відмовлявся від підтримання державного обвинувачення.

Не містять матеріали кримінального провадження й постанови про таку відмову, як того вимагають правила ч. 1 ст. 340 КПК України.

Безумовно кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 191 КК України за правилами КПК може бути розпочато лише за заявою потерпілого (п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України в редакції, чинній до 10 січня 2019 року), однак застосуванню ч. 6 ст. 340 КПК України повинна передувати відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення, оскільки без такої, навіть за умови неявки потерпілої в судові засідання, не можна вважати, що кримінальне провадження набуло форми приватного, і прирівнювати таку неявку до відмови від обвинувачення. Адже відповідне обвинувачення набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення, якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді.

Однак таких обставин у цьому кримінальному провадженні Суд не встановив.

Водночас у зазначеній справі місцевий суд залишив поза належною увагою положення ст. 325 КПК України, згідно з якою, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 цього Кодексу.

Суд першої інстанції не використав названих можливостей, наданих КПК, у повній мірі та не забезпечив належного розгляду кримінального провадження.

Під час апеляційного перегляду ухвали місцевого суду суд апеляційної інстанції не усунув названих порушень КПК, які допустив суд першої інстанції, та формально розглянув апеляційну скаргу прокурора.

Таким чином, колегією суддів встановлено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим слід скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року щодоОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3