Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 354/1129/20

провадження № 51-3315км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

особи, щодо якої закрито

кримінальне провадження ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019090000000470, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки

АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 303 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2022 року.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2021 року закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за частинами 1, 2 ст. 303 КК на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного

ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вищевказану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки апеляційний суд не перевірив доводів прокурора про безпідставне закриття кримінального провадження, не надав на них вичерпних відповідей та не навів мотивів прийнятого рішення.

Так, апеляційний суд не надав належної оцінки викладеним в апеляційній скарзі доводам про порушення визначеного ст. 22 КПК принципу змагальності сторін судом першої інстанції, який, не змінюючи порядку дослідження доказів, допитав з приводу обставин завершення досудового розслідування обвинувачену, однак не допитав слідчого та не взяв до уваги, що останній 06 листопада 2020 року повідомив по телефону сторону захисту про завершення досудового розслідування. Періодом ознайомлення сторони захисту

з матеріалами кримінального провадження прокурор, відповідно, вважає час з 06 по

18 листопада 2020 року, який, на його думку, не включається у строки, передбачені ст. 219 КПК.

Прокурор вважає помилковими висновки судів про те, що днем закінчення досудового розслідування є 09 листопада 2020 року, а отже, і безпідставними висновки про ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування з 10 по

18 листопада 2020 року поза межами строку досудового розслідування.

Також, на думку прокурора, апеляційний суд не надав оцінки суперечливим відомостям про дату надходження обвинувального акта до суду для розгляду, водночас, усунення таких протиріч має істотне значення в аспекті застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

У касаційній скарзі наведено доводи про безпідставність висновку суду про закінчення строку досудового розслідування 09 листопада 2020 року. Позаяк КПК встановлює правила обчислення строку ознайомлення з матеріалами провадження днями та місяцями, посилання суду на час відправлення повідомлення про відкриття стороні захисту матеріалів провадження для ознайомлення о 17:26 09 листопада 2020 року не ґрунтується на вимогах закону, як і похідні від цього висновки.

Також прокурор указує, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, не вирішив долі речових доказів, не визначив, що робити із заходами забезпечення кримінального провадження та процесуальними витратами на залучення експертів.

Позиції учасників судового провадження

У засіданні суду касаційної інстанції прокурор висловила мотиви щодо задоволення касаційної скарги та підтримала викладені у ній доводи.

Захисники і особа, щодо якої закрите кримінальне провадження, заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Прокурор який брав участь у судовому провадженні був належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, подав клопотання здійснення касаційного провадження за його відсутності.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені за оскарженим судовим рішенням, вирішувати питання про оцінку достовірності того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Положеннями ст. 219 КПК (у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії) встановлено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК (у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії) строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, є підставою для закриття кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 23 липня 2021 року в ході судового розгляду захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

09 листопада 2021 року суд першої інстанції розглянув указане клопотання та закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру.

Апеляційний суд погодився з таким рішенням суду першої інстанції.

Відомості про кримінальні правопорушення за частинами 1, 2 ст. 303 КК були внесені до ЄРДР за № 12019090000000470 30 липня 2019 року.

09 вересня 2020 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 303 КК, які за змістом висунутого обвинувачення не відносяться до тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи в контексті застосування приписів п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні після повідомлення про підозру ОСОБА_8 не продовжувався.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 06 листопада 2020 року прокурор у порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК доручив слідчому повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування та надати їй доступ до матеріалів досудового розслідування. Цього ж дня слідчий склав відповідні повідомлення про завершення досудового розслідування, які надіслав стороні захисту поштою лише 09 листопада 2020 року. Отже, днем завершення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні є 09 листопада 2020 року.

Доводи прокурора, які спираються на приписи ч. 5 ст. 219 КПК у їх взаємозв`язку

з положеннями частин 3-6 ч. 1 ст. 115 КПК, колегія суддів уважає обґрунтованими, оскільки направлення поштою стороні захисту письмового повідомлення о 17:26 у завершальний день досудового розслідування узгоджується з указаними вище вимогами кримінального процесуального закону, які не пов`язані зі встановленням часу завершення досудового слідства.

Натомість викладені в касаційній скарзі доводи про те, що апеляційний суд необґрунтовано не взяв до уваги, що слідчий у телефонному режимі ще 06 листопада 2020 року повідомив сторону захисту про завершення досудового розслідування, є безпідставними, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять належні мотиви, з яких суди відхилили такі доводи. Як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, телефонограм чи інших належних доказів того, що сторону захисту було повідомлено про доступ до матеріалів кримінального провадження з 06 листопада 2020 року, суду сторона обвинувачення не надала.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним підтвердженням стороною обвинувачення завершення досудового розслідування і відкриття для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК матеріалів досудового розслідування є або документи, що підтверджують особисте вручення відповідному учаснику кримінального провадження повідомлення про відкриття для ознайомлення матеріалів справи (зокрема, особисті розписки підозрюваного, захисника), або докази про направлення такого повідомлення на адресу, вказану для листування.

Отже, доводи прокурора про те, що суд мав допитати слідчого з метою встановлення

в такий спосіб дати повідомлення сторони захисту про відкриття матеріалів провадження для ознайомлення з ними в порядку ст. 290 КПК, є безпідставними, оскільки допит слідчого не є належним процесуальним джерелом доказів для встановлення судом дня завершення досудового розслідування.

Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, підозрювана ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_6 ознайомилися з цими матеріалами в повному обсязі 18 листопада 2020 року. Того ж дня сторона захисту отримала копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

За усталеною практикою застосування положень ч. 5 ст. 219 КПК (у редакції, чинній на момент завершення і закінчення досудового розслідування), не включається у строк досудового розслідування строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.

З метою відступу від такого застосування відповідних положень ч. 5 ст. 219 КПК кримінальне провадження (справа № 216/4805/20, провадження № 51-4684кмо21) було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка не знайшла підстав до відступу від указаних вище правозастосовних позицій і в постанові від 24 жовтня 2022 року сформувала правовий висновок, який віддзеркалює кримінальні процесуальні правила застосування положень ч. 5 ст. 219 КПК в аналогічних правовідносинах із тими, що виникли в цьому кримінальному провадженні.

Об`єднана палата враховувала темпоральні аспекти розвитку кримінального процесуального закону і виходила з того, що зміни, внесені до ч. 5 ст. 219 КПК (у редакції Закону України від 14 квітня 2022 року № 2201-IX), не призвели до зміни юридичного змісту вказаної норми, проте останній, у редакції цього Закону, відображений більш точними текстуальними засобами реалізації волі законодавця.

За змістом закону період з моменту повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування у порядку, визначеному ст. 290 КПК, та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення у строки досудового розслідування не включається. Тобто у строк досудового розслідування не включається весь період часу з моменту направлення або безпосереднього вручення такого повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування до моменту закінчення ознайомлення цієї сторони з матеріалами досудового розслідування. День направлення або безпосереднього вручення особисто підозрюваному, його захиснику повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування має рахуватися у строк досудового розслідування.

Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов`язує в часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням), який у межах строку досудового розслідування має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

З огляду на те, що повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування в цьому провадженні направлено стороні захисту 09 листопада 2020 року (останній день двомісячного строку розслідування),

а період ознайомлення з матеріалами справи тривав з 10 по 18 листопада 2020 року, останнім днем звернення до суду з обвинувальним актом є 18 листопада 2020 року.

Висновок про застосування норм права, передбачених частинами 3, 5 ст. 219 КПК, у їх взаємозв`язку з положеннями ст. 290 цього Кодексу:

у правовій ситуації, коли стороною обвинувачення обов`язок повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів виконано шляхом направлення слідчим відповідного письмового повідомлення в останній день строку досудового розслідування, визначеного приписами ч. 3 ст. 219 КПК, останнім днем звернення до суду з обвинувальним актом, тобто днем закінчення досудового розслідування, є день, коли сторона захисту реалізувала своє право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК.

У цьому провадженні обвинувальний акт був складений і вручений стороні захисту 18 листопада 2020 року, натомість скерований до суду лише 20 листопада 2020 року, тобто поза межами строку, визначеного положеннями ст. 219 КПК.

Колегія суддів відхиляє доводи прокурора щодо непереконливості висновків судів попередніх інстанцій про те, що обвинувальний акт був направлений поза межами встановленого строку.

Супровідний лист про направлення обвинувального акта до суду зареєстрований

в Івано-Франківській обласній прокуратурі за вихідним номером 09/2 - 186 вих-20 від 20 листопада 2020 року. В Яремчанському міському суді Івано-Франківської

області - 23 листопада 2020 року за вхідним номером 4406/20-вх., що також підтверджується листом суду першої інстанції на запит апеляційного суду з доданим витягом вхідної реєстрації.

Доводи прокурора про те, що обвинувальний акт був направлений до суду і надійшов до нього 20 листопада 2020 року, не впливають на правильність висновку суду стосовно того, що обвинувальний був скерований поза межами строку досудового розслідування, оскільки останнім днем строку досудового розслідування є 18 листопада 2020 року.

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи рішення суду першої інстанції, порушує питання про те, що місцевий суд не вирішив долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат.

При цьому прокурор не подавав місцевому суду відомостей про речові докази

у кримінальному провадженні, а обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та інші письмові докази, надані стороною обвинувачення, даних про такі докази не містять. Згідно з обвинувальним актом та матеріалами справи, у кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експертів, як і дані щодо проведених

у кримінальному провадженні експертиз.

Перед апеляційним судом прокурор не порушував таких питань, а під час касаційного розгляду своїм твердженням про наявність речових доказів у провадженні та процесуальних витрат належного підтвердження не надав, отже, такі доводи не є підставою для зміни чи скасування оскарженого судового рішення в аспекті застосування приписів ст. 438 КПК.

Як убачається з матеріалів провадження, до ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк якого сплинув 20 березня 2021 року та який

не був продовжений, оскільки ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2021 року клопотання прокурора від 18 березня 2021 року про продовження цього запобіжного заходу було повернуто для доопрацювання, а нове клопотання до суду не надходило.

Отже, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції до ОСОБА_8 не було застосовано запобіжного заходу, а тому були відсутні підстави для вирішення судом питання стосовно запобіжного заходу під час закриття кримінального провадження. Відомостей щодо інших заходів забезпечення кримінального провадження, питання про які, на думку прокурора, мав вирішити суд, матеріали кримінального провадження не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів не встановила передбачених ст. 438 КПК підстав для скасування або зміни оскарженого судового рішення, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2022 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3