Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постанова
Іменем України
07 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 545/2635/15-ц
провадження № 61-3091 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., КратаВ. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року у складі колегії суддів Панченка О. О., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
встановив:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року справу № 545/2635/15-ц призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа № 545/2635/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання припиненими кредитного та іпотечного договорів.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 28 липня 2006 року між ним та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», був укладений кредитний договір № PLKPG08063782, відповідно до якого йому надано кредитні кошти у вигляді простої кредитної лінії у розмірі 9 675 доларів США, з яких 8 400 доларів США - на придбання квартири, 1 275 доларів США - на сплату страхових платежів, із терміном повернення до 28 липня 2021 року та сплатою 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором в іпотеку банку він передав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Зазначав, що з 28 липня 2006 року до 31 березня 2015 року на користь банківської установи ним сплачено кошти у розмірі 21 587,91 доларів США, з яких на погашення тіла кредиту - 8 400 доларів США.
Станом на 01 березня 2007 року він виконав свої зобов'язання у повному обсязі, проте на вимогу відповідача продовжував сплачувати щомісячні платежі згідно з умовами кредитного договору включно до 31 березня 2015 року.
Посилаючись на те, що внесені у подальшому кошти прийняті банком без належної правової підстави та є надмірно сплаченими, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просив:
- встановити факт нечесної та агресивної підприємницької практики, що здійснювалася відповідачем відносно нього при виконанні кредитного договору від 28 липня 2006 року;
- визнати припиненим з 01 березня 2007 року кредитний договір від 28 липня 2006 року № PLKPG08063782, укладений між ним та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
- визнати припиненим з 01 березня 2007 року договір іпотеки від 28 липня 2007 року, укладений між ним та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Москівцем В. А. та зареєстрований у реєстрі за № 2867;
- стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на його користь 12 523, 84 долара США, що еквівалентно 269 215 грн 07 коп.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року у складі судді Потетій А. Г., позов ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено факт нечесної та агресивної підприємницької практики, що здійснювалася відповідачем відносно ОСОБА_3 при виконанні кредитного договору від 28 липня 2006 року № PLKPG08063782.
Визнано припиненим з 01 березня 2007 року кредитний договір від 28 липня 2006 року № PLKPG08063782, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Визнано припиненим з 01 березня 2007 року договір іпотеки від 28 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Москівцем В.А. та зареєстрований у реєстрі за № 2867.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь позивача 12 523, 84 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 12 жовтня 2015 року еквівалентно 269 215 грн 07 коп.
Стягнуто Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у сумі 2 692 грн.
Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2016 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у дохід держави судовий збір у розмірі 730 грн 80 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на 01 березня 2007 року позивач виконав у повному обсязі свої зобов'язання, тому кредитний договір та договір іпотеки, укладений між сторонами на забезпечення його виконання, припинили свою дію. Всі внесені в подальшому позивачем платежі на користь банківської установи були прийняті останньою без належної правової підстави та є надмірно сплаченими.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову.
Апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем факту внесення зазначених вище коштів на рахунок банку з огляду на відсутність касового документа про проведення операцій на паперовому носії, який видається клієнту.
Оскільки в спірному грошовому зобов'язанні відбулася заміна кредитора - кредит належить компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», але обслуговується в Публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк», - відповідач правомірно вимагав у ОСОБА_3 сплати щомісячних платежів за погашеними кредитними зобов'язаннями.
У квітні 2016 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових та необґрунтованих висновків про правомірність вимог відповідача, надав неправильну оцінку обставинам справи та доказам, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема частин першої, другої статті 303 ЦПК України у редакції, чинній час розгляду справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом установлено, що 28 липня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді простої кредитної лінії у розмірі 9 675 доларів США, з яких 8 400 доларів США - на придбання квартири, 1 275 доларів США - на сплату страхових платежів, із терміном повернення до 28 липня 2021 року та сплатою 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту.
За цим кредитним договором банком був відкритий транзитний рахунок для погашення заборгованості № НОМЕР_1 (пункт 1.2 частина перша договору).
Відповідно до пункту 5.3 частини п'ятої припинення дії даного договору здійснюється відповідно до діючого законодавства України.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 28 липня 2006 року ОСОБА_3 передав в іпотеку банківській установі однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за договором про іпотечні кредити від 19 лютого 2007 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» передало Компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Еіл-Сі» право вимоги за договором іпотеки від 28 липня 2006 року.
Згідно з платіжним дорученням від 01 березня 2007 року № 2 Компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Еіл-Сі» перерахувала з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 180 млн. грн. Призначення платежу - перерахування коштів відповідно до договору уступки права вимоги від 19 лютого 2007 року. Одержувач -кредитна заборгованість за операціями з клієнтами.
Відповідно до платіжного доручення № 70301LOXK9 за рахунком від 01 березня 2007 року № НОМЕР_1, одержувач - ОСОБА_3, грошові кошти в сумі 7 404,71 доларів США надійшли з рахунку № НОМЕР_3. Призначення платежу - переказ коштів згідно з договором від 19 лютого 2007 року. Платник - кредитна заборгованість за операціями з клієнтами.
На підставі платіжного доручення від 01 березня 2007 року № 70301L13ES, ОСОБА_3 з рахунку № НОМЕР_1 було перераховано на рахунок одержувача ОСОБА_3 № НОМЕР_4 кошти в сумі 7 404,71 доларів США. Призначення платежу - переказ коштів згідно з договором від 19 лютого 2007 року.
Таким чином, грошові кошти з рахунку Компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» № НОМЕР_2 були перераховані на рахунок № НОМЕР_3, з якого в подальшому спрямовані на рахунки всіх договорів, за якими було укладено договір про відступлення права вимоги від 19 лютого 2017 року, в тому числі і на рахунок позивача.
Тобто заборгованість за кредитом 01 березня 2007 року перенесена з рахунку № НОМЕР_6 на рахунок № НОМЕР_5 на підставі договору купівлі-продажу права вимоги за договорами іпотечних кредитів від 19 лютого 2007 року, що укладений між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (продавець) і Компанією «Юкрейн Мортгейдж і Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (покупець).
Отже у грошовому зобов'язанні відбулась заміна кредитора - Компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», який обслуговується у Публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк».
Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що кошти в сумі 7 404,71 доларів США не є погашенням кредиту клієнтом, а лише є технічним переносом заборгованості з рахунку на рахунок згідно з договором купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за договорами з іпотечних кредитів від 19 лютого 2007 року, укладеними між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та Компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ».
Відповідно до постанови Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 «Про затвердження інструкції про ведення касових операції банками в Україні» за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.
Встановивши відсутність касового документа про проведення операцій, а також документів, що підтверджують сплату коштів та внесення їх на транзитний рахунок для погашення заборгованості № НОМЕР_1, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_3 факту внесення особисто коштів у розмірі, необхідному для погашення кредиту у повному обсязі.
Судом також установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19 лютого 2007 року Компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (покупцем) надано право та повноваження Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» здійснювати та забезпечувати здійснення будь-яких та всіх необхідних дій, що пов'язані з рахунками за іпотечними кредитами (розділ другий договору), в тому числі, і за відступленим кредитом ОСОБА_3
За умовами цього договору обов'язок банку, як обслуговуючої установи, вносити відповідні записи на дебит і кредит згідно з умовами відповідних кредитів (пункт 3.2.1. (і)), стягнення встановлених щомісячних платежів, що належать до сплати позичальниками за кредитами (пункт 3.2.1. (іі)), та інші повноваження, пов'язані з обслуговуванням раніше укладених кредитних договорів між позичальниками та банківською установою, в тому числі і за укладеним кредитним договором від 28 липня 2006 року № PLKPG08063782.
За таких обставин апеляційний суд дійшов вірного висновку про правомірність вимоги банку до ОСОБА_3 щодо сплати щомісячних платежів за погашеними кредитними зобов'язаннями за кредитним договором, як установи, що обслуговує кредит, який належить компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі», тому колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з цього приводу.
Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 10, 60, 212, 303 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, перевіривши аргументи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат
_03_03.png)
