Хмельницький апеляційний суд

Постанова

Іменем України

14 червня 2018 року

м. Київ

справа № 734/1723/15-к

провадження № 51-2151 км18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Білик Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кириленка М.О.,

прокурора Гаврилюка С. М., захисника Декань М. В., засудженого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та першого заступника прокурора Чернігівської області Балєва Ю. О. на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201527008000073, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Рудьківка Бобровицького району Чернігівської області, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останнього разу 28 травня 2013 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільненого 14 липня 2014 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 липня 2014 року на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році»,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років; за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 162 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених судом покарань, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Прийняте рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 19 лютого 2015 року у період часу з 05.00 до 06.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території господарства на АДРЕСА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою помсти за образу умисно наніс ОСОБА_3 два удари металевою конструкцією по голові, у результаті чого заподіяв останній тілесні ушкодження, що призвели до смерті ОСОБА_3 на місці події.

19 лютого 2015 року у період часу з 05.00 до 06.00 год. ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою вчинення крадіжки проник у житловий будинок, розташований на АДРЕСА_3, звідки, діючи повторно, таємно викрав належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 1283, 09 грн.

19 лютого 2015 року у період часу з 06.00 до 07.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_5 з метою розпивання спиртних напоїв незаконно, без дозволу власників проник у житловий будинок на АДРЕСА_4, чим порушив право ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на недоторканість житла.

19 лютого 2015 року приблизно об 11.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у будинку на АДРЕСА_4, діючи повторно, таємно викрав належне ОСОБА_6 майно на загальну суму 4 319,35 грн.

19 лютого 2015 року приблизно о 12 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою переховування від працівників правоохоронних органів, незаконно, без дозволу власника проник у житловий будинок на АДРЕСА_5, чим порушив право ОСОБА_8 на недоторканість житла.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

Як убачається зі змісту касаційної скарги з доповненнями, засуджений ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що вбивства ОСОБА_3 не вчиняв, а тому його дії за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані неправильно. На думку засудженого, в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та достатні докази для доведення його винуватості у вчиненні вказаного злочину. Також просить зарахувати йому строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що у формулюванні обвинувачення, визнаному судом доведеним, не встановлено форму вини ОСОБА_2 та спрямованість його умислу при нанесенні ударів потерпілій, що є порушенням права обвинуваченого на захист. Це порушення не було усунуте за результатами апеляційного розгляду. Всупереч вимогам ст. 404 КПК, незважаючи на відповідне клопотання сторони захисту, апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні обставин, встановлених у вироку, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон.

Засуджений ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких вказав на відсутність у своїх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та просив залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

В засіданні суду касаційної інстанції ОСОБА_2 підтримав свою касаційну скаргу та заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Декань М. В. також підтримав касаційну скаргу засудженого та заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Прокурор Гаврилюк С. М. не підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

За змістом статтей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_2 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційному порядку ОСОБА_2 та його захисники заперечували правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження в частині вбивства ОСОБА_3 Стверджували, що смерть потерпілій заподіяв не ОСОБА_2, а ОСОБА_5, після чого останній з метою уникнення кримінальної відповідальності закінчив життя самогубством. Вказували, що на досудовому розслідуванні під час проведення слідчих дій показання ОСОБА_2 давав під психологічним тиском. З метою усунення суперечностей у доказах просили повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження. Наголошували на недопустимості в якості доказу даних протоколу здійснення негласної слідчої (розшукової) дії.

Проте, залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, всіх доводів апеляційних скарг не перевірив, незважаючи на наявність відповідного клопотання, не дослідив повторно обставин кримінального провадження в порядку ст. 404 КПК, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Зокрема, апеляційний суд не дав оцінки тому, що покладені в основу обвинувального вироку за ч. 1 ст. 115 КК докази підтверджують факт перебування ОСОБА_2 на місці вчинення злочину, чого останній не оспорює. Однак вони не спростовують показань ОСОБА_2 у суді про те, що смерть ОСОБА_3 заподіяла інша особа - ОСОБА_5, з яким засуджений вчиняв подальші злочинні дії та який після скоєного з метою уникнення кримінальної відповідальності закінчив життя самогубством. Вказавши на неспроможність зазначених показань ОСОБА_2, апеляційний суд в ухвалі докладних мотивів такого рішення не навів, не перевірив обставин, за яких настала смерть ОСОБА_5, а також не надав їм оцінку в сукупності з іншими доказами. З огляду на це, висновки апеляційного суду у відповідній частині колегія суддів вважає передчасними.

Не перевірив апеляційний суд і доводів апеляційних скарг щодо недопустимості в якості доказу даних протоколу про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 10 березня 2015 року (т. 2 а.с. 42). Пославшись на дані відповідного протоколу як на доказ, суд у вироку не вказав яку конкретно інформацію отримано за результатами проведення відповідної процесуальної дії та яким чином ця інформація підтверджує винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому діяння. Особа, якій за версією слідства ОСОБА_2 розповідав про вчинення вбивства ОСОБА_3, в судовому засіданні не допитувалась. Протокол прослуховування аудіозапису проведення негласної слідчої (розшукової) дії в матеріалах кримінального провадження відсутній.

Крім того, без уваги апеляційного суду залишились вимоги ст. 374 КПК щодо обов'язкового зазначення в обвинувальному вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Формулювання обвинувачення повинно містити всі ознаки складу злочину, у чиненні якого особу визнано винною, та за своїм змістом відповідати диспозиції норми закону України про кримінальну відповідальність.

Однак при постановленні вироку щодо ОСОБА_2 вказаних приписів закону не дотримано. Так, кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 115 КК настає за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. При цьому умисел винного (прямий чи непрямий) повинен бути спрямований саме на позбавлення потерпілого життя. У випадку якщо по відношенню до наслідків у виді смерті потерпілого вина особи характеризується необережністю, такі дії підпадають під ознаки ч. 2 ст. 121 КК. Всупереч викладеному, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, суд у вироку не вказав на спрямованість умислу засудженого, зазначивши лише про те, що ОСОБА_2 з метою помсти, діючи умисно, наніс ОСОБА_3 два удари металевою конструкцією по голові, заподіявши потерпілій тілесні ушкодження, що спричинили смерть. Тобто, у вироку відсутнє формулювання обвинувачення, яке б відповідало диспозиції ч. 1 ст. 115 КК і було б визнане судом доведеним.

Таким чином, належним чином не перевіривши доводів апеляційних скарг сторони захисту, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про залишення вироку місцевого суду щодо ОСОБА_2 без зміни.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги, за необхідності й наявності відповідних підстав провести судове слідство та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Касаційні скарги засудженого та прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Л.Ю. Кишакевич Н. В. Білик

734/1723/15-к від 14 червня 2018р. (Щодо належного формулювання обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України)