Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постанова
Іменем України
3 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 760/12040/16-к
провадження № 51- 239 км 17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
прокурора Пашкова Є.Є.
засудженого ОСОБА_1
захисника Рейнт О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Рейнт О.В. на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100090004678, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Білобожниця Чортківськогорайону Тернопільської області, не має постійного місця проживання в м. Києві, раніше судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК); частиною 2 статті 289 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини.
За вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 187 КК на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності; за частиною 2 статті 289 КК на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 квітня 2016 року, близько 21:00, перебуваючи за адресою: м. Київ (вул. Дашавська, 27) за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, побачивши раніше незнайомого їм ОСОБА_3, який зробив зауваження з приводу аморальної поведінки в громадському місці, вирішили здійснити на останнього напад, з метою заволодіння його майном, поєднаного із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу.
При цьому, стоячи позаду потерпілого, ОСОБА_1 наніс один удар рукою в потиличну ділянку голови, від якого потерпілий впав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим слідством особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, почали наносити лежачому на землі потерпілому удари ногами в голову та тулуб, подавляючи, таким чином, його волю до опору та спричинили легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Після цього, ОСОБА_1 дістав з кишені потерпілого гаманець, вартістю 750 грн., з коштами в сумі 30 гривень, ключі з пультом від сигналізації автомобіля, вартістю 200 гривень.
Далі, продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачений ОСОБА_1 разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, 21 квітня 2016 року близько 21:05, тікаючи після вчинення розбійного нападу на потерпілого, побачили автомобіль марки «Кіа Carens», який належить потерпілому, ключі від якого разом із пультом від сигналізації були ними викрадені, та діючи умисно та узгоджено, за допомогою ключа з пультом від сигналізації до автомобіля, відчинили його. Після цього, ОСОБА_1 сів на місце водія, та вставивши ключ до замка запалення, завів двигун транспортного засобу. Невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, також сіла до салону вказаного автомобіля і разом вони поїхали з місця вчинення кримінального правопорушення, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 111332.84 гривні.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2017 року вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу злочину.
Так, обґрунтовуючи свої доводи захисник вказує на відсутність кваліфікуючої ознаки: «за попередньою змовою групою осіб» на яке посилається сторона обвинувачення, оскільки не встановлено іншу особу у кримінальному провадженні, а матеріали виділені в окреме провадження щодо цієї особи - відсутні.
Крім того, на думку захисника, жодне з тілесних ушкоджень, яке відповідно до експертизи були виявлені у потерпілого не встановлюють небезпеку для його життя, тобто відсутня законна підстава для кваліфікації дій ОСОБА_1 за статтею 187 КК.
Також, захисник наводить доводи про недопустимість доказів у кримінальному провадженні, які є аналогічні скарзі її підзахисного, оскільки у двох протоколах прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_3 відсутні його підписи у зазначених документах.
Також захисник вказує на невідповідність призначеного покарання її підзахисного у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та посилаючись на незаконність судових рішень вважає, що суди застосували закон, який не підлягав застосуванню.
У касаційній скарзі засуджений вказуючи на недопустимість доказів у кримінальному провадженні, на які посилається і захисник та просить скасувати судові рішення при цьому виправдати його.
Заслухавши доповідь судді, захисника і засудженого, які підтримали свої касаційні скарги, зваживши на доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають із таких підстав.
Мотиви Суду.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)
суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі засуджений вказує, що суди не взяли до уваги всіх фактичних обставин справи, які мали суттєве значення для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні, однак зміст касаційної скарги не містить вказівок на ті обставини, які засуджений вважає суттєвими у цьому розгляді. Тобто засуджений не розкрив змісту та суті таких фактичних даних, а саме фактів (події, дії, стану), доведення яких (наявність або відсутність) мали б значення для правильного вирішення справи.
У касаційній скарзі захисник вказуючи на незаконність судових рішень зазначає, що в діях її підзахисного відсутній склад злочину, однак з такою позицією не погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілого ОСОБА_3, який підтвердив обставини конфлікту вказав на особу, яка його вдарила, зазначив, що ОСОБА_1 був не один, а після нанесених йому ударів відчув, як хтось щупає його кармани та бачив, як відїжджає його автомобіль, вказав на особу засудженого.
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, підтвердили, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_1, а інші особи: чоловік та жінка, вийшли з автомобіля та покинули місце злочину, що спростовують твердження захисника про кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину групою осіб», як при вчиненні розбою так і при заволодінні транспортним засобом.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, підтвердили, що ОСОБА_1 перебував за кермом викраденого автомобіля, а потерпілий, який приїхав за місцем виявлення автомобіля був з побитим обличчям та вказував на ОСОБА_1, як на особу, яка його побила, забрала гаманець та ключі і викрала його автомобіль.
Досліджені судом докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають у суду сумнівів у їх правдивості та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за який його засуджено.
Посилання захисника на відсутність небезпеки для життя потерпілого в момент його заподіяння, при обвинуваченні засудженого за частиною 2 статті 187 КК а саме посилання на відсутність об'єктивної сторни злочину спростовується законодавчим визначенням суті самої норми вказаного закону та зібраними у справі доказами , які у сукупності вказують на винуватість засудженого.
До фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належить насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння, тобто в момент застосувння створювало реальну погрозу для життя потерпілого.
Фізичне насильтсвом, небезпечним для життя чи здоровя охоплюється: легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя або небезпечну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, замах на вбиство, вбивство.
При цьому оцінка небезпечності насильства, яке виявляється у погрозі повинна проводитися не стільки на суб'єктивному сприянні небезпечності потерпілим, скільки на об'єктивних критеріях і з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства, коли така погроза не викликає сумніву щодо небезпечності дій винної особи.
Тобто, засуджений неочікувано завдав удару потерпілому, поваливши його на землю та продовжуючи наносити удари, позбавив останнього можливості чинити опір, що вказує на небезпечність його дій по відношенню до потерпілого, що зурахуванням, обставин вчинення злочину, показань потерпілого та висновку судово медичної експертизи №1111 від 25.04.2016 року ( т.1, а.п.181-184) підтверджує факт насильства та його небезпечність.
Тому, доводи касаційних скарг про відсутність кваліфікуючої ознаки «небезпечність для життя в момент заподіяння» вчиненного ОСОБА_1 злочину, передбаченого статтею 187 КК є неспроможними.
Доводи сторони захисту про відсутність кваліфікуючої ознаки злочинів «за попередньою змовою групою осіб» не знайшли свого підтвердження, оскільки з показань потерпілого та свідка ОСОБА_5, вбачається, що вони вказували на осіб, які перебували із засудженим, а відсутність матеріалів, які виділені в окреме провадження не спростовують такі твердження. Аналогічні доводи апеляційної скарги захисника також були спростовані судом апеляційної інстанції.
Доводи захисту та засудженого про недопустимість доказів у кримінальному провадженні, а саме протоколів заяви потерпілого про злочин,також обґрунтовано визнанні судом неспроможними.
Такі докази були предметом перевірки, як судом першої так і судом апеляційної інстанції, при цьому визнані судами допустимими, оскільки в судовому засідання потерпілий підтвердив своє звернення до Солом'янського управління поліції із заявами про кримінальні правопорушення щодо нього.
З огляду на наведене, доводи касаційних скарг про те, що засуджений не вчиняв вказаних кримінальних правопорушень, а судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доказів у кримінальному провадженні, є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, про доведеність винуватості ОСОБА_1 Що напад був поєднаний із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоровя особи, та вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а при заволодінні транспортним засобом, також наявна кваліфікуюча ознака «за попередньою змовою групою осіб».
Вирок суду є законним, обґрунтованим і відповідає вимогам статті 374 КПК.
Призначене засудженому покарання відповідає тяжкості вчинення ним кримінальних правопорушень та особі засудженого, при цьому враховано обставини вчиненого злочину, наслідки та попередження вчинення нових злочинів, що було предметом перевірки у суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах засудженого і захисника доводам, у тому числі і тим, на які вони посилаються у касаційних скаргах, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
ухвалив:
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу та касаційну скаргу його захисника - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
М.М. Лагнюк В.В. Король В.П. Огурецький
_03_03.png)
