Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 265/3994/13-к
провадження № 51-3699км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 січня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050790001014 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в сумі 3400 грн із конфіскацією та знищенням всіх примірників товарів, матеріальних носіїв комп`ютерних програм та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.
Вирішено питання, які стосуються: цивільного позову; відшкодування процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком районного суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 11 квітня 2013 року о 15:00, перебуваючи у приміщенні фотосалону на АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про те, що розповсюдження неліцензійних копій комп`ютерних програм та баз даних заборонено діючим законодавством України, з корисливих мотивів, не маючи дозволу особи, що володіє авторськими правами на розповсюдження комп`ютерних програм, незаконно розповсюдив - установив на системний блок персонального комп`ютера, який належить ОСОБА_7 , та записав диски з примірниками інстальованих комп`ютерних програм«Microsoft Windows 7 UltimateSP 64-розрядна», «MicrosoftOffice професійний плюс 2010 SP 1-розрядна» «Аdobe Potoshop CS 5», виключні авторські права на тиражування та розповсюдженння яких має компанія «Adobe Systems incorporated» та Корпорація «Microsoft», представниками яких в Україні є ЮФ «Віндекс» й ТОВ «Лексфор», відповідно, заподіявши тим самим матеріальну шкоду правовласнику на загальну суму 16 578 грн, що є значною шкодою.
Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 28 січня 2014 рокувирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Як зазначає скаржник, на момент вчинення інкримінованого йому діяння, розмір матеріальної шкоди, завданої у значному розмірі, з якої настає кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 176 КК, становив 11 400 грн. Однак суд першої інстанції надав неналежну оцінку тому факту, що розмір заподіяної матеріальної шкоди на суму 16 578 грн був визначений шляхом арифметичного складання сум матеріальної шкоди, заподіяної декільком потерпілим, що законом не передбачено.
Засуджений вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми статей 284, 409, 412, 417 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки, достовірно встановивши, що шкоду завдано двом самостійним правовласникам авторських прав, та незважаючи на той факт, що окремо кожному потерпілому його діями не було спричинено матеріальної шкоди у значному розмірі, не закрив кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вважала можливим здійснити розгляд касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 за наявними матеріалами, що були додані до неї. Разом з тим, заперечила проти задоволення скарги, навела аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просила рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу- без задоволення.
Мотиви Суду
З метою дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, беручи до уваги значний час, що минув з моменту звернення засудженого ОСОБА_6 до суду касаційної інстанції (22 лютого 2014 року касатор подав скаргу), наявність у матеріалах касаційного провадження належним чином засвідчених копій судових рішень, які оскаржуються, а також те, що він оскаржує вирок та ухвалу лише з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (кваліфікації діяння) та у зв`язку з цим істотного порушення вимог кримінального процесуального закону через незакриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, Верховний Суд дійшов висновку про можливість здійснення касаційного розгляду у межах касаційної скарги за документами і матеріалами, поданими касатором, оскільки в цьому конкретному випадку їх буде достатньо для ухвалення відповідного судового рішення.
Крім того, заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою та доводи, викладені у ній, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за ст. 94 цього Кодексу.
За змістом положень ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими згідно з вимогами ст. 94 цього Кодексу.
Вирок районного суду є законним, обґрунтованим та узгоджується з положеннями статей 370, 374 КПК.
Суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_6 , а також для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості останнього, не зважаючи на те, що ОСОБА_6 винуватість у пред`явленому обвинуваченні не визнав та відмовився від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України.
Так, районний суд допитав свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також проаналізував і належним чином оцінив інші зібрані у справі докази, а саме: протоколи огляду місця події з додатками від 11 квітня 2013 року та флешкарти від 24 травня 2013 року, висновок експерта від 16 квітня 2013 року № 131 к/23о, листи Adobe Systems Україна з додатком та Корпорації «Microsoft», представником якої в Україні є ТОВ «Лексфор», від 22 квітня 2013 року, заяву представника потерпілого - компанії «Adobe Systems incorporated» від 19 квітня 2013 року, зміст яких детально відображено у вироку.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, в тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у незаконному розповсюдженні комп`ютерних програм, а також у незаконному їх тиражуванні та розповсюдженні на інших носіях інформації, кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 176 КК.
Твердження засудженого ОСОБА_6 про те, що в цьому кримінальному провадженні через відсутність підстав для визнання спричиненою матеріальної шкоди у значному розмірі не доведено в його діянні складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 176 КК, є неспроможними з огляду на таке.
Так, кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 176 КК, є кримінальним правопорушенням із матеріальним складом, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони якого є настання наслідків у виді спричинення матеріальної шкоди у значному розмірі.
Як зазначено у примітці до ст. 176 КК, у статтях 176, 177 цього Кодексу матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Системний аналіз положень пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України «Перехідні положення», пункту 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України свідчить, що станом на час вчинення інкримінованого ОСОБА_6 діяння неоподатковуваний мінімум доходів громадян для кваліфікації кримінального правопорушення дорівнював 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на перше січня звітного податкового року.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2013 року установлений у розмірі 1147 грн.
Таким чином, беручи до уваги, що розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, з урахуванням вищезазначеного, дорівнює 573,50 грн (1147 грн / 2), то значний розмір матеріальної шкоди, необхідний для наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК, в цьому випадку має становити не менше 11 470 грн (573,50 грн х 20 = 11 470 грн).
Об`єктом зазначеного вище кримінального правопорушення є виключні майнові права авторів, виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій мовлення, оскільки відповідальність встановлена за незаконне вчинення дій, віднесених до виключного права на використання об`єктів авторського права і суміжних прав та виключного права дозволяти чи забороняти таке використання.
Основною умовою криміналізації порушення авторського права та суміжних прав є заподіяння істотної шкоди майновим правам суб`єктів авторського права і суміжних прав.
Частина 1 ст. 176 КК містить невичерпний перелік діянь, що можуть становити порушення авторського права і суміжних прав, тому прояв об`єктивної сторони цього складу можливий у формі будь-якої умисної дії чи бездіяльності, яка призвела до порушення цих прав та спричинила відповідну майнову шкоду.
Підставою кримінальної відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав може бути тільки діяння, що містить всі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 176 КК, тому питання про кваліфікацію вирішується із урахуванням суб`єктивних ознак складу конкретного кримінального правопорушення.
За умови реалізації єдиного наміру, спрямованого на заподіяння шкоди кільком правовласникам, посягання, передбачене ч. 1 ст. 176 КК, відповідає ознакам одиничного продовжуваного злочину (ч. 2 ст. 32 КК), оскільки складається з двох або більше юридично тотожних злочинних дій, що мають єдиний злочинний намір і утворюють у своїй сукупності єдине кримінальне правопорушення, який реалізується (втілюється) поетапно.
Закріплене законодавцем у ст. 32 КК поняття «єдиний злочинний намір» є більш широким поняттям, ніж «єдиний умисел», так як його змістом охоплюються й сам умисел, і заздалегідь поставлена мета, які в своєму поєднанні нерозривно об`єднують все вчинене в одне кримінальне правопорушення.
Кваліфікацію визначає як спрямованість умислу винної особи на вчинення єдиного одиничного продовжуваного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК, так і тяжкість фактично заподіяних наслідків. Якщо склад такого кримінального правопорушення передбачає встановлення певних кількісних показників, які впливають на його кваліфікацію (розмір заподіяної шкоди), то під час його кваліфікації враховується загальна сума таких показників, пов`язаних із кожним із вчинених особою діянь, що утворюють одиничний злочин. У випадках, коли умисел винного щодо розміру мав неконкретизований характер, вчинене слід кваліфікувати залежно від розміру фактично заподіяної шкоди.
Складовою підстави кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення є усвідомлення суб`єктом злочину того факту, що він порушує авторське право та/або суміжні права. Кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав пов`язана зі встановленням усвідомлення винним факту заподіяння шкоди правовласникам. Усвідомлення винуватою особою, кому саме належить авторське право або суміжні права та на яких підставах, йдеться про одного чи декількох правовласників, не є вирішальним для встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК.
Як встановили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_6 11 квітня 2013 року о 15:00, перебуваючи у приміщенні фотосалону, з корисливих мотивів, не маючи дозволу особи, що володіє авторськими правами на розповсюдження комп`ютерних програм, незаконно розповсюдив - установив на системний блок персонального комп`ютера, який належить ОСОБА_7 , та записав диски з примірниками інстальованих комп`ютерних програм «Microsoft Windows 7 Ultimate SP 64-розрядна», «Microsoft Office професійний плюс 2010 SP 1-розрядна» «Аdobe Potoshop CS 5», виключні авторські права на тиражування і розповсюдження яких має компанія «Adobe Systems incorporated» та Корпорація «Microsoft», заподіявши тим самим матеріальну шкоду на загальну суму 16 578 грн, що є значним розміром.
Указане свідчить, що дії засудженого мали юридично тотожний характер, були об`єднані єдиним кримінально протиправним наміром, що підтверджує правильність висновків судів про наявність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не встановив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що були би підставами для скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , а отже, його касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 січня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
_03_03.png)
