Хмельницький апеляційний суд

Постанова

іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 673/1965/17

Провадження № 51-2954км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Анісімова Г.М.,

суддів: Булейко О.Л., Іваненка І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Мойсюка Є.М.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

засудженої ОСОБА_1 ,

(у режимі відеоконференції)

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240130000244, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки і жительки АДРЕСА_1 ), громадянки України, не судимої на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року щодо неї.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 22 січня

2019 року ОСОБА_1 засуджено:

за ч. 2 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих

та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік 6 місяців;

за ч. 1 ст. 366 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 4 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих

та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк

на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання

з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців

та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Зазначеним вироком вирішено питання про судові витрати, цивільний позов, долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона, обіймаючи посаду начальника відділення поштового зв`язку в с. Новосілка Деражнянського району Хмельницької області (вул. Подільська, 22/1),

будучи службовою та матеріально відповідальною особою, що наділена організаційно - розпорядчимифункціями з повною матеріальною відповідальністю за збереження цінностей, переданих у процесі виробництва поштових, телеграфних відправлень, матеріальних та грошових цінностей, довірених їй Хмельницькою дирекцією УДППЗ «Укрпошта», зловживаючи своїм службовим становищем, з метою привласнення грошових коштів внесла завідомо неправдиві відомості у документ, а саме підробила підпис ОСОБА_2 та здійснила відмітку про отримання ним 17 березня 2016 року грошових коштів на суму 1000 грн, привласнивши їх таким чином і витративши на власний розсуд.

02 квітня 2016 року ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого умислу

на привласнення чужого майна, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив,

з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний

та суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки

і свідомо бажаючи настання таких наслідків, шляхом зловживання своїм службовим становищем отримала грошові кошти на виплату соціальної компенсації

за скраплений газ, тверде паливо ВВВ за квітень 2016 року за першою доставною дільницею № 32240 у відомостях № 1/6805/74 та 1/6805/66 за Формою № В1-М

від 02 квітня 2016 року підробила підписи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

і ОСОБА_6 й зробила відмітку про отримання ними по 98 грн 35 к.,

а навпроти прізвищ ОСОБА_3 , ОСОБА_7 - щодо отримання ними по 1149 грн 68 к., привласнивши таким чином грошові кошти на загальну суму 2309 грн 53 к., витративши їх на власний розсуд.

25 травня 2016 року ОСОБА_1 , будучи начальником відділення поштового зв`язку, отримавши кошти на виплату соціальної допомоги до 09 травня за 2016 рік у відомості № 1/6805 за Формою № В1-М від 25 травня 2016 року за доставною дільницею № 32240, зловживаючи службовим становищем внесла завідомо неправдиві відомості, а саме підробила підписи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та здійснила відмітку про отримання ними 27 травня 2016 року по 230 грн, а навпроти прізвищ ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 - щодо отримання ними по 35 грн. Таким чином привласнивши вказані кошти на загальну суму 2670 грн, надалі використала

їх на власний розсуд.

12 липня 2016 року ОСОБА_1 , продовжуючи злочинну діяльність, отримавши відомість, зареєстровану в журналі платіжних відомостей за № 814 від 12 липня 2016 року, на виплату грошових коштів для допомоги ОСОБА_21 на суму 7209 грн 72 к., вказані кошти останній не виплатила, а привласнила і надалі використала

на власний розсуд.

Упродовж квітня-травня 2016 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника відділення поштового зв`язку будучи матеріально - відповідальною службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, отримала

у відділенні поштового зв`язку грошові кошти в сумі по 600 грн у березні-травні

на виплату електронних переказів № 6/74 від 25 квітня 2016 року, № 4/44

від 16 травня 2016 року та № 2/37 від 13 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_22 . Вказані грошові кошти на загальну суму 1800 грн ОСОБА_1 не виплатила, привласнила, а згодом використала на власний розсуд.

Крім того, упродовж березня-липня 2016 року ОСОБА_1 як начальник відділення поштового зв`язку у відділенні поштового зв`язку, зловживаючи своїм службовим становищем, отримала поштові посилки з накладними платами:

№ 0530224197305 на ім`я ОСОБА_23 на суму 109 грн 90 к.; № 0530224228294

на ім`я ОСОБА_24 на суму 197 грн 90 к.; № 0530224261933 на суму 253 грн

та № 0530006907457 на суму 119 грн 90 к. на ім`я ОСОБА_25 ; № НОМЕР_1 на суму 80 грн 60 к., № 4130002202617 на суму 161 грн 57 к., № 0531623767693

на суму 258 грн 60 к. на ім`я ОСОБА_26 . Ці грошові кошти на загальну суму 1181 грн 47 к. ОСОБА_1 не оприбуткувала, привласнила та використала на власний розсуд.

Крім того, 29 червня 2016 року ОСОБА_1 як начальник відділення поштового зв`язку отримала грошові кошти в сумі 118 грн 70 к. у рахунок оплати комунальних платежів

за газ ОСОБА_27 . Зазначену суму ОСОБА_1 , не перерахувала, а зловживаючи своїм службовим становищем, привласнила та надалі використала на власний розсуд.

Крім того, упродовж липня 2016 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника відділення поштового зв`язку, отримала грошові кошти за комунальні платежі

від ОСОБА_28 на суму 1320 грн 86 к., ОСОБА_29 на суму 86 грн 49 к.,

ОСОБА_30 на суму 172 грн 50 к., ОСОБА_24 на суму 208 грн, ОСОБА_31 на суму

1 грн, ОСОБА_32 на суму 12 грн 54 к., ОСОБА_33 на суму 39 грн 71 к., ОСОБА_34 на суму 113 грн 08 к., ОСОБА_35 на суму 6 грн 90 к., ОСОБА_36

на суму 8 грн. 55 к., ОСОБА_37 на суму 51 грн 30 к., ОСОБА_38 на суму 15 грн

50 к., ОСОБА_39 на суму 172 грн 50 к. Вказані кошти на загальну суму 2208 грн 92 к. ОСОБА_1 не перерахувала за призначенням, а зловживаючи своїм службовим становищем, привласнила та використала на власний розсуд.

Упродовж березня - липня 2016 року ОСОБА_1 як начальник відділення поштового зв`язку отримала за продаж товарів, газет та інших цінностей (передплата) грошові кошти на загальну суму 9536 грн 66 к., зловживаючи своїм службовим становищем, умисно привласнила їх, використала на власний розсуд.

Таким чином, протиправними злочинними діями ОСОБА_1 ПАТ «Укрпошта» були завдані матеріальні збитки на загальну суму 28 035 грн.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання та ОСОБА_1 призначено покарання:

за ч. 1 ст. 366 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих

та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік;

за ч. 2 ст. 191 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих

та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки.

Викладені у касаційній скарзі вимоги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджена, посилаючись на невідповідність призначеного їй покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд, призначивши

їй покарання у виді обмеження волі, не врахував перебування на її утриманні трьох неповнолітніх дітей і стан її здоров`я як обставини, що пом`якшують покарання,

та призначив покарання, явно несправедливе через суворість. На думку засудженої,

суд апеляційної інстанції мав застосувати норми, передбачені ст. 69, 75 КК.

Також засуджена зазначає, що страждає на захворювання, які перешкоджають відбуванню покарання у виді обмеження волі, а тому відповідно до вимог ст. 84 КК, має бути звільнена від відбування покарання.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджена ОСОБА_1 підтримала вимоги касаційної скарги, просила їх задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги, зважаючи

на законодавчу заборону застосовувати норми, передбачені статтями 69, 75 КК,

до осіб, засуджених за корупційні злочини.

Мотиви Суду

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не оспорює доведеності її винуватості у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації

її дій за ч. 2ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК.

Згідно ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК)

суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої

та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд розглянув провадження в межах, визначених ч. 1 ст. 337 КПК, відповідно до обвинувального акта

і фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважав встановленими, та кваліфікував вчинені діяння як продовжувані злочини, а апеляційний суд розглянув провадження в межах апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК. Стороною обвинувачення в суді в порядку ст. 338 КПК обвинувачення не змінювалось.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК колегія суддів касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, що надійшла

від засудженої.

Доводи засудженої, наведені нею у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість колегія суддів вважає безпідставними.

Так, встановивши факт неправильного застосування закону України

про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції усунув таке порушення, скасувавши вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2019 року в частині призначеного покарання. При цьому суд послався на вимоги

ч. 1 ст. 75 КК та примітку до ст. 45 КК, які у своїй сукупності встановлюють заборону

на застосування положень ст. 75 КК до осіб, що вчинили корупційний злочин, а саме злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК.

Суд апеляційної інстанції, мотивуючи своє рішення щодо виду та розміру покарання,

яке необхідно призначити ОСОБА_1 , врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, зокрема те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК є злочином середньої тяжкості і належить до корупційних злочинів, а злочин, передбачений

ч. 1 ст. 366 КК, - до злочинів невеликої тяжкості. Також судом враховано особу винної,

яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, узято до уваги її характеристику. Обставинами, які пом`якшують покарання засудженої, суд визнав щире каяття, сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування заподіяної шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання

за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК у межах санкцій частин статей, що передбачають відповідальність за вчинені нею злочини, та з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, на строк 2 роки.

Враховуючи зазначене, призначене судом апеляційної інстанції покарання

є справедливим і відповідає вимогам ст. 65 КК щодо мети покарання, сприятиме виправленню ОСОБА_1 , а також попередить вчинення нових злочинів. Підстав вважати призначене їй покарання несправедливим через суворість колегія суддів

не вбачає.

Доводи засудженої про необхідність застосування положень ст. 69 КК колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання

та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої

в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Таким чином, підстави для застосування положень ст. 69 КК та призначення ОСОБА_1 більш м`якого виду покарання відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження не встановлено.

Що стосується доводів засудженої про наявність у неї захворювань, які перешкоджають відбуванню покарання у виді обмеження волі та дають підстави для звільнення

від відбування покарання на підставі ст. 84 КК, колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 84 КК особа, яка захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена судом від покарання або від його подальшого відбування в порядку, передбаченому статтями 537, 539 КПК. Медичний огляд засуджених до обмеження волі проводять лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров`я, з урахуванням результатів якого комісія складає висновок про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, яке є підставою

для подання до суду матеріалів про звільнення засудженого від відбування покарання.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу засудженої слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а її касаційну скаргу- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Г.М. АнісімовО.Л. Булейко І.В. ІваненкоСудді