Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постанова
Іменем України
12 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 759/9457/15-ц
провадження № 61-5305 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., Хопти С.Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3;
відповідач - ОСОБА_4;
представник відповідача - ОСОБА_5;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у складі судді Лук'яненко Л. М. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2016 року у складі колегії суддів: Барановської Л. В., Панченка М. М., Побірченко Т. І.,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення неустойки та індексації по аліментам.
Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем з 2 листопада 2001 року по 12 березня 2009 року, від якого вони мають дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року стягнуто з відповідача на її користь на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1 тис. грн щомісячно, починаючи з 4 лютого 2013 року. За виконавчим листом, виданим Святошинським районним судом м. Києва 14 травня 2013 року, відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження. Зазначала, що протягом 2013-2015 років відповідач ухилявся від сплати аліментів, сплачував їх нерегулярно, у меншому розмірі, унаслідок чого станом на 31 березня 2015 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 11 857 грн 12 коп. Державним виконавцем було накладено арешт на автомобілі, які належали на праві власності відповідачу, після чого він сплатив вказану суму заборгованості по аліментам.
З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач на підставі статті 196 СК України просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 52 500 грн 51 коп. та індексацію сум у розмірі 8 960 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку по сплаті аліментів та індексацію в розмірі 13 584 грн 25 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач вчасно і в повному обсязі аліменти на утримання дочки не сплачував, належних та допустимих доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини суду не надав. При цьому суд зазначив, що неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). При цьому суд послався на врахування відповідних правових позицій Верховного Суду України. Крім того, позивач має право на стягнення з відповідача індексації по аліментам відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, відхилено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що протягом 2013-2015 років відповідач ухилявся від сплати аліментів, сплачував їх нерегулярно, у меншому розмірі, відтак вимоги про стягнення пені обґрунтовані і суд їх вірно обчислив згідно з існуючою судовою практикою застосування статті 196 СК України. При цьому суд зазначив, що грошовий дохід, який підлягає індексації - це загальна сума аліментів, яка була виплачена відповідачем за період з 1 квітня 2014 року по 30 вересня 2015 року.
У серпні 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів немає, оскільки заборгованість по сплаті аліментів виникла у зв'язку з наявністю у нього тяжкої хвороби.
На даний час, заборгованість по сплаті аліментів відповідачем повністю погашена та аліменти сплачуються на утримання дитини в повному обсязі.
Зазначав, що індексація, як і аліменти та пеня за несвоєчасну сплату аліментів, нараховується щомісячно, якщо індекс споживчих цін у певному місяці перевищує поріг індексації згідно з вимогами частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а не із загальної суми аліментів, яка була виплачена відповідачем, як зазначено судом.
Отже, індексація повинна розраховуватись щомісячно, з урахуванням отриманого доходу у кожному конкретному місяці та встановленої Державної служби статистики України величини приросту індексу споживчих цін у кожному місяці, поділеному на 100 відсотків, а не на загальну суму аліментів, яка була виплачена відповідачем за весь період, що індексується. Наведені позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 15 жовтня 2015 року величини індексу споживчих цін не відповідають офіційно встановленим даним Державної служби статистики України за період з квітня 2014 року по вересень 2015 року.
Тому проведений судом першої інстанції розрахунок індексації по аліментам є неправильним, а суд апеляційної інстанції правильність розрахунку індексації по аліментам не перевірив.
Також посилався на те, що вимоги позивачки про стягнення індексації в судовому порядку є передчасними, так як обов'язок проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, передбачений статтею 184 СК України, що зобов'язує державного виконавця проводити таку індексацію кожного місяця, тому позивачка повинна була звернутися до державного виконавця з такими вимогами, а разі відмови проведення індексації звернутися до суду. При цьому відповідач послався на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-113цс13.
У вересні 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7, подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що судові рішення є законними і обґрунтованими. При цьому послалася на те, що розрахунок індексації по аліментам є правильним, таким, що розрахований відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Показники індексів споживчих цін за кожний місяць за період з квітня 2014 року до вересня 2015 року були взяті з офіційного сайту головного управління статистики у м. Києві.
Для розрахунку було взято загальну суму аліментів, яка мала бути і була сплачена відповідачем, оскільки щомісячно (у ті місяці, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації) відповідач індексацію жодного разу не сплачував, а тому сукупний дохід потрібно було проіндексувати на день винесення судового рішення. Крім того, ні Закон України «Про виконавче провадження», ні Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, не передбачають ні права, ні обов'язку державного виконавця по стягненню з боржника аліментів з урахуванням індексації. Натомість, пунктом 13 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, передбачено, що спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.
Правова позиція Верховного суду України, висловлена у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-113цс13, підтверджує, що аліменти, стягнуті у твердій грошовій сумі, підлягають індексації, яка має бути стягнута за рішенням суду.
Також зазначала, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що заборгованість по сплатіаліментів виникла у зв'язку з наявністю у нього тяжкої хвороби.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2 листопада 2001 року по 12 березня 2009 року, від якого вони мають дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 тис. грн щомісячно, починаючи з 4 лютого 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного рішення за виконавчим листом, виданим 14 травня 2013 року Святошинським районним судом м. Києва, відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження.
Протягом 2013-2015 років ОСОБА_4 ухилявся від сплати аліментів, сплачував їх нерегулярно, у меншому розмірі, у зв'язку з чим станом на 31 березня 2015 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 11 857 грн 12 коп., що підтверджено довідкою від 31 березня 2015 року, виданою відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 84 т. 1).
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову від 31 березня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. На підставі зазначеної постанови було накладено арешт на автомобілі, які належали ОСОБА_4 на праві власності, після чого відповідач сплатив заборгованість по аліментам (а.с. 74-80 т. 1).
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Щодо неустойки від суми несплачених аліментів.
Відповідно до частини першої статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
При цьому за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином при новому розгляді справи суду слід врахувати, що Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 1 липня 2015 року № 6-94цс15, яку застосував суд першої інстанції, а суд апеляційної інстанції її підтримав.
Щодо індексації розміру аліментів.
Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.
Це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем,а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.
Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів, підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від N 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок).
Апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 315 ЦПК України 2004 року, вирішуючи спір в частині стягнення індексації розміру аліментів, належним чином доводіввідповідача щодо помилковості розрахунку індексації не врахував, не перевірив статистичні дані, надані позивачем, та не навів відповідних розрахунків. Крім того, апеляційний суд не перевірив, чи не перевищує розмір аліментів разом із сумою індексації 50 % грошового доходу платника аліментів (пункт 10-4 Порядку).
За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктами 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк
_03_03.png)
