Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 204/647/20

провадження № 51-3037км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,засудженоїОСОБА_5 ,захисника прокурораОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженої на вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2022 року щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Первомайське Шевченківськогорайону Харківської області, жительки м. Дніпра.

Оскаржені судові рішення

1. Оскарженим вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_5 засуджено за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. З неї стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.

2. Суд визнав доведеним, що вона з 22:18 ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в ході конфлікту умисно двічі вдарила ножем у живіт ОСОБА_9 , заподіявши тому смертельних тілесних ушкоджень.

Вимоги і доводи касаційних скарг

3. Засуджена, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити оскаржені рішення, кваліфікувати її дії за статтею 118 КК, за якою призначити покарання, і зменшити розмір присудженого відшкодування.

4. На її погляд, суди не застосували положень статті 36 КК, хоча вона діяла у стані оборони від посягання з боку потерпілого. Судами не спростовані її твердження, що потерпілий поводив себе агресивно, перешкоджав їй вийти з подвір`я, і завдав їй численних ударів гумовою палицею по різним частинам тіла, а згодом погрожував її вбити ножем. У відповідь на реальну загрозу вона завдала потерпілому по голові два удари гумовою палицею і двічі вдарила потерпілого ножем в живіт.

5. Ці обставини свідчать, що її дії були зумовлені захистом від посягання потерпілого, а посилання у вироку на те, що вона мала можливість покинути приміщення або звернутись за допомогою, є лише припущеннями.

6. Засуджена зазначає, що з урахування обставин справи призначене їй покарання є несправедливо суворим, а розмір відшкодування потерпілому моральної шкоди - завищеним.

Позиції учасників касаційного розгляду

7. Представник потерпілого ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_10 , надіслав Суду клопотання, в якому просив проводити касаційний розгляд без участі сторони потерпілого, а оскаржені судові рішення залишити без зміни.

8. Під час касаційного розгляду засуджена та захисник підтримали скаргу.

9. Прокурор заперечила проти задоволення скарги, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

11. Згідно з вимогами частини 1 статті 438 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

12. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.

13. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:

«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

14. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.[1]

15. Доводи касаційної скарги сторони захисту зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вона перебувала у стані оборони від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, а тому дали неправильну правову оцінку діям засудженої.

16. Відповідно до частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

17. У разі умисного позбавленням життя особи для правильного визначення, чи діяла особа в стані оборони та чи залишалися її дії в межах необхідності для оборони або перевищили ці межі, суд має оцінити наявність чи відсутність суспільно небезпечного посягання і, в разі його наявності, - якщо характер посягання не підпадає під ознаки, зазначені у частині 5 статті 36 КК, - оцінити відповідність захисту небезпечності посягання.

18. Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій засуджена стверджувала, що безпосередньою причиною завдання нею ударів ножем стало суспільно-небезпечне посягання з боку потерпілого, пов`язане з жорстоким її побиттям та погрозою вдатися до ще більш небезпечного насильства.

19. Твердження засудженої про пережите насильство підтверджуються висновком судової медичної експертизи від 09 грудня 2019 року, відповідно до якого у неї виявлені ушкодження у вигляді забійних ран голови, синців та саден на обличчі, тулубі, верхніх і нижніх кінцівках, що виникли від більш ніж 45 травматичних впливів. Такі ушкодження свідчать про тривале і наполегливе побиття, яке, хоча і не призвело до тяжких наслідків для здоров`я засудженої, спричиняло їй інтенсивний біль і страх за своє здоров`я, а тому має кваліфікуватися як суспільно-небезпечне посягання в термінах статті 36 КК.

20. Тому у цій справі питання полягало у тому, чи були дії засудженої зумовлені необхідністю захисту від такого посягання та чи відповідали ці дії небезпечності посягання та обстановці захисту.

21. Суди попередніх інстанцій відхилили заяву засудженої щодо перебування в стані оборони, оскільки дійшли висновку, що смертельні поранення потерпілому вона спричинила через кілька годин після того, як зазнала побиття.

22. В обґрунтування такого висновку вони послалися на висновок судової медичної експертизи від 18 грудня 2019 року, відповідно до якого у потерпілого виявлені ушкодження на голові, спричинені за кілька годин до смерті. Зокрема, на голові в нього виявлено садна в проекції лівої вилиці та спинці носа, синець на правій половині обличчя та дві забійні рани в лобній ділянці праворуч.

23. Суди, зіставивши ушкодження у засудженої, описані вище, та 2 садна, синець і 2 забійні рани у потерпілого, дійшли висновку, що між ними за кілька годин до ударів ножем стався конфлікт, під час якого вони один одному спричинили співмірні тілесні ушкодження.

24. Суд зазначає, що висновок експертів про час виникнення ушкоджень в потерпілого жодним чином не вказує на те, що до їх виникнення причетна засуджена. Суди не навели будь-яких інших доказів для свого висновку про конфлікт між потерпілим і засудженою, який стався за кілька годин до смерті потерпілого, і не пояснили, яким чином їх висновок узгоджується з іншими встановленими ними обставинами.

25. Так, під час розгляду встановлено, що засуджена залишилась наодинці з потерпілим не раніше 21:07 вечора.

26. За висновком експерта № 2223/1137-е від 18 грудня 2019 року смерть потерпілого настала приблизно за 10?15 годин до початку огляду трупа на місці виявлення, який розпочався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:20.

27. Оскільки експерти не змогли встановити точний час смерті і за їх висновком смертельні поранення потерпілий міг отримати з 22:20 16 листопада до 03:20 наступної доби, то, зважаючи на позицію сторони захисту, суди при визначенні часу смерті потерпілого мали виходити з вимог частини 4 статті 17 КПК і прийняти за час смерті варіант, що є найбільш сприятливим для засудженої, тобто 22:20 16 листопада.

28. Виходячи з цих фактів, події, які закінчилися смертельним ушкодженням потерпілого, відбулися в проміжок близько години з 21:07 до 22:20 16 листопада 2019 року. Ці обставини спростовують висновок про те, що побиття засудженої, коли вона зазнала не менш ніж 45 травматичних впливів, сталося за кілька годин до смертельних ударів ножем.

29. Інших доказів, які б спростували версію сторони захисту про те, що смертельні удари були завдані безпосередньо у зв`язку з жорстоким побиттям засудженої потерпілим і для захисту від нього, судами не наведено, і, таким чином, твердження засудженої не спростовані поза розумним сумнівом.

30. Також непереконливим є спростування судами твердження засудженої про погрозу їй ножем. Суди послалися на висновок трасологічної експертизи від 05 грудня 2019 року, яка не виявила на ножі слідів потерпілого. Суд звертає увагу на те, що цей ніж використовувався у господарстві, у якому засуджена і потерпілий проживали кілька місяців, тому наявність чи відсутність відбитків їх пальців може не свідчити про обставини, важливі в контексті цієї справи.

31. Крім того, навіть якщо припустити, що погрози ножем з боку потерпілого не було, саме по собі жорстоке побиття, у тому числі й гумовою палицею, було суспільно-небезпечним посяганням такого рівня, який, відповідно до статті 36 КК, давав засудженій право оборонятися від нього.

32. Також, на спростування стану оборони суди послались на те, що засуджена не скористалась реальною можливістю уникнути конфлікту з потерпілим, залишивши будинок або звернувшись по допомогу до матері потерпілого, яка, відповідно до досліджених доказів, не могла себе доглядати через перелом стегна.

33. Суд нагадує, що відповідно до частини 2 статті 36 КК, кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади для захисту від суспільно небезпечного посягання. Таким чином, на спростування доводів захисту суди послалися на обставини, які законодавець забороняє враховувати при вирішенні питання про наявність чи відсутність стану оборони. Суд неодноразово звертав увагу на помилкове застосування судами такого підходу.[2]

34. Також суди, на спростування версії сторони захисту про перебування в стані оборони, послалися на те, що засуджена діяла умисно. Суд в своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що злочини, передбачені статтями 118 та 124 КК, є умисними,[3] а тому наявність умислу на спричинення шкоди особі, що посягає, у тому числі - умислу на її вбивство, не виключає перебування особи, що захищається, в стані оборони.

35 Водночас суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що в момент завдання ударів засудженою ніж вже не перебував в руках потерпілого, а також на тому, що було нанесено 2 удари ножем в живіт потерпілого, обґрунтовуючи, що такі дії були непропорційні небезпечності посягання.

36. Суд зазначає, що відповідно до статті 36 КК застосування для захисту засобів, що не відповідають обстановці посягання, не спростовує перебування особи у стані оборони, але виключає звільнення її від відповідальності, оскільки дає підстави для притягнення до відповідальності за перевищення меж необхідності при обороні у випадках, передбачених частиною 3 статті 36 КК.

37. Суд погоджується з тим, що за встановлених обставин події спричинення двох ударів ножем в живіт перевищувало межі, необхідні для захисту в ситуації, що склалася, і тому дії засудженої мають бути кваліфіковані за статтею 118 КК.

38. Виходячи з наведеного вище, Суд вважає за необхідне змінити кваліфікацію діяння засудженої з частини 1 статті 115 КК на статтю 118 КК та призначити їй покарання в межах санкції цього закону.

39. Враховуючи зменшення обсягу обвинувачення через перекваліфікацію діяння, Суд не може залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій щодо вирішення цивільного позову. Суд вважає, що вирішення цивільного позову у цій справі вимагає дослідження фактичних обставин, однак Суд позбавлений можливості це зробити в силу обмежень, встановлених статтею 433 КПК. Тому Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення в цій частині і призначити новий судовий розгляд справи в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженої задовольнити.

Вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2022 року щодо ОСОБА_5 змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з частини 1 статті 115 КК на статтю 118 КК і призначити їй за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду в зв`язку з фактичним відбуттям призначеного покарання.

В частині вирішення цивільного позову вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2022 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3