Хмельницький апеляційний суд

Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 523/16063/16-ц

провадження № 61-31676св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач (відповідач) - ОСОБА_1,

представники позивача - адвокат ОСОБА_2,

відповідач - Одеська міська рада,

представники відповідача: Чечітка Андрій Юрійович, Михайлова Анна Олексіївна,

третя особа (позивач) - ОСОБА_5,

представник третьої особи - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Журавльова О. Г., Сегеди С. М. від 03 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що з січня 2009 року вона постійно проживала разом з ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_1 однією сім'єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство та спільний бюджет, проте офіційно шлюб вони не зареєстрували.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. В установлений законом строк позивач звернулася до Четвертої одеської державної нотаріальної контори для оформлення свого права на спадкування на належну померлому ? частини вказаної квартири. Але нотаріус не видав свідоцтво про право на спадщину, оскільки не було встановлено факту постійного проживання разом із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_1 з січня 2009 року і до дня смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом та визнати за нею право власності на ? частини вказаної квартири після смерті ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом.

У січні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання за нею, як за спадкоємцем другої черги за законом, право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її рідного брата ОСОБА_7

Позовна заява мотивована тим, що вона є рідною сестрою спадкодавця і має право на спадкування, як спадкоємець другої черги за законом, оскільки спадкоємців першої черги за законом та спадкоємців за заповітом немає. Тому вона подала до Четвертої одеської державної нотаріальної контори в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини, але нотаріус їй у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовив, посилаючись на те, що спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів, що підтверджують належність майна спадкодавцеві.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років (з січня 2009 року до часу відкриття спадщини ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2).

Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

У задоволенні решті вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 32,9 кв. м, у тому числі, 1-а кімната площею 15,9 кв. м, 2-а кімната площею 9,1 кв. м, 3-а кімната площею 7,8 кв. м, кухні площею 5,7 кв. м, ванної кімнати площею 2,2 кв. м, туалету площею 1,1 кв. м, коридору площею 5,1 кв. м, балкону площею 0,8 кв. м, загальною площею 47,7 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт спільного проживання як чоловіка та дружини однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 з січня 2009 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частини спірної квартири, суд виходив із того, що за наявності спадкоємця другої черги за законом ОСОБА_5, яка в установленому законом порядку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спдащини після смерті свого брата ОСОБА_7, ОСОБА_1 як спадкоємець четвертої черги за законом в силу вимогстатті 1258 ЦК України не може претендувати на спадкування після смерті останнього.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що остання як рідна сестра померлого спадкодавця є спадкоємцем другої черги за законом на його майно і своєчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, але за відсутності правовстановлюючих документів спадкодавця на спадкове майно вона не може оформити право власності на нього.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_5 скасовано та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_5 в установлений законом строк не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_7, а з позовною заявою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не зверталася, тому є такою, що не прийняла спадщину. Відтак права на спадкування після смерті стадкодавця не має.

У серпні 2017 року представник ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив представнику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Крім того, вважаючи, що ОСОБА_5 в установлений законом строк не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, суд не врахував, що відповідно до частини другої статті 1270 ЦК України у ОСОБА_5, як спадкоємця другої черги за законом, виникло право на прийняття спадщини протягом трьох місяців з моменту неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, тобто з 03 вересня по 03 грудня 2016 року. Тому ОСОБА_5 в установлений законом строк звернулася до нотаріуса для оформлення свого спадкового права, у реалізації якого їй було відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів спадкодавця на спірну квартиру.

Оскільки рішення апеляційного суду не оскаржується в частині вирішення позову ОСОБА_1, то в цій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції не переглядається (стаття 400 ЦПК України).

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

До Верховного Суду надійшла вказана справа.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7

За життя спадкодавець заповіт не залишив, тому після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина за законом на належну йому ? частини квартири АДРЕСА_1.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими ( стаття 1258 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1262 ЦК у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

ОСОБА_5 є спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_7 як рідна сестра померлого.

Інші спадкоємці за законом, крім позивача, яка є спадкоємцем четвертої черги, щодо майна ОСОБА_7 судом не встановлені, до нотаріальної контори з відповідними заявами щодо сподкового майна вони не звертались.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Із матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2016 року ОСОБА_5, як спадкоємець другої черги за законом, звернулася до Четвертої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

17 лютого 2017 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори така заява прийнята та винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме, у видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів спадкодавця на спадкове майно.

Відмовляючи у задоволення позову ОСОБА_5, апеляційний суд виходив із того, що остання не може ставити питання про визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування, оскільки не прийняла спадщинув установленому законом порядку після смерті спадкодавця.

У той же час, апеляційний суд не врахував, що державним нотаріусом прийнята заява ОСОБА_5 про прийняття спадщини як така, що подана в передбачений законом строк, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів спадкодавця на спадкове майно.

Тобто, нотаріус визнав ОСОБА_5 такою, що прийняла спадщину в установленому законом порядку і вказана обставина ніким не оспорювалася. Проте, апеляційний суд увійшов в обговорення питання правомірності дій нотаріуса, при цьому не врахував, що саме на нотаріуса, відповідно до законодавства України, покладений обов»язок вирішувати питання про наявність в особи права на спадкування, дотримання строків прийняття спадщини, оформлення права на спадщину (частина 1 статті 1269, статті 1296-1298 ЦК України).

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_5 як спадкоємець другої черги в установлений законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, оскільки звернулась до нотаріуса с заявою про прийняття спадщини, така заява нотаріусом прийнята, проте за відсутності правоустановлюючих документів спадкодавця на спадкове майно, не може оформити спадщину, тому право останньої як спадкоємця другої черги за законом підлягає захисту в обраний нею спосіб.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу ОСОБА_5, скасовано ухвалене в справі рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення її позову, то відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 416 ЦПК України понесені ОСОБА_5 судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на ОСОБА_1

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, поданої представником - ОСОБА_6, задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно скасувати та залишити в цій частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 1 984,32 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції в частині скасування рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило