Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постанова
Іменем України
4 липня 2019 року
м. Київ
справа № 405/5398/14-к
Провадження № 51-1292 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Ємця О.П., Остапука В.І.,
при секретарі Матушевській Л.О.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42013120030000056 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Розношенці Ульяновського району Кіровоградської області, проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 382 КК України до штрафу в сумі 12750 гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України.
Вирішені питання про цивільний позов та речові докази у провадженні.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим в умисному невиконанні постанови суду, яка набрала законної сили, вчинене службовою особою, за наступних обставин.
Відповідно до постанови Вищого Господарського суду України від 5 грудня 2012 року, ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» зобов`язане передати КП «Елегант» майно - 13/200 часток комплексу будівель по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 будучи службовою особою - директором ТОВ «Кіровоградінтерсервіс», знаючи про зобов`язання передати КП «Елегант» 13/200 часток комплексу будівель, що розташовані по АДРЕСА_2 , відповідно до постанови Вищого Господарського суду України від 5 грудня 2012 року, усвідомлюючи про наявність примусового виконання рішення суду згідно наказу Господарського суду Кіровоградської області у справі № 5013/469/12 від 3 січня 2013 року, з метою умисного невиконання судового рішення, 19 лютого 2013 року уклав договір дарування на частку комплексу будівель з ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Тєрєховою С.В.
Подароване ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» майно включає в себе майно, яке товариство повинно передати КП «Елегант» на підставі постанови Вищого Господарського суду України від 5 грудня 2012 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що суд належно не дослідив та не надав оцінки всім обставинам, які підлягали доказуванню, не вказав в якому порядку та у який спосіб він не виконав обов`язок, передбачений рішенням суду, чи мав він реальну можливість виконати постанову від 5 грудня 2012 року, коли саме дана постанова була доведена до його відома, не спростував його доводи про те, що КП «Елегант» з приводу виконання постанови до нього, як директора товариства не зверталося. Стверджує, що зазначена постанова була фактично виконана 30 липня 2013 року, шляхом встановлення КП «Елегант» власної охорони на об`єкті. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України не перевірив доводів його апеляційної скарги, не дав на них вичерпних відповідей, не навів підстав, з яких визнав її необґрунтованою. Зокрема, щодо доводу про неузгодженість між рішенням загальних зборів ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» про дарування майна на користь ОСОБА_2 і його повноваженнями, як директора, при укладенні договору дарування від 19 лютого 2013 року.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор доводи касаційної скарги вважає необґрунтованими.
Мотиви Суду:
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК Українипри проведенні досудового розслідування і розгляді справи в районному суді. Тому, при перегляді судових рішень, касаційний суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Як убачається з вироку суду, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, за викладених у ньому обставин, доведено об`єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, однак не заперечував, що 9 лютого 2013 року уклав договір дарування 13/200 часток комплексу будівель, що розташовані по АДРЕСА_2 з ОСОБА_2 Зазначив, що рішення про відчуження вказаного об`єкту приймалось засновниками ТОВ «Кіровоградінтерсервіс», а він як директор, його лише виконав. Також, в суді апеляційної інстанції, повідомив, що фактично його підприємство повинно було передати майно внаслідок рейдерських дій представника колишнього потерпілого.
Взято судом до уваги і показання свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що у період 2012-2014 років працював комерційним директором ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» та представляв інтереси підприємства в усіх судах з правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі та стороні виконавчого провадження. Вказав, що йому було відомо про рішення Вищого Господарського суду України 05 грудня 2012 року, за позовом КП «Елегант» до ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, однак ОСОБА_1 про нього він не повідомляв.
Проаналізовано і показання свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що проводив реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомості в АДРЕСА_2 , однак обставин вже не пам`ятає, так як події мали місце в 2013 році. Зазначив, що реєстрацію проводив на підставі оригіналів документів. Разом із тим мали місце суперечності щодо права власності та права господарського відання, тому при виявленні помилки, робив виправлення відповідно до встановленого порядку.
Твердження ОСОБА_1 стосовно того, що йому та ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» не було відомо про існування постанови Вищого господарського суду України 05.12.2012 року, спростовується дослідженими доказами, а саме: ухвалою ВГСУ від 25.12.2012 року, якою заяви ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» про виправлення описки в постанові від 05.12.2012 року і прийняття додаткового рішення залишені без задоволення; постановою ВГСУ від 14.02.2013 року, якою заява ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 05.12.2012 року залишена без задоволення; ухвалою ВГСУ від 03.04.2013 року, якою ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» відмовлено у допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Крім того, ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Кіровоградінтерсервіс», постійно перебуваючи на робочому місці, був обізнаним щодо ходу судового розгляду господарської справи, достовірно знав про прийняте за результатом судового розгляду рішення та зобов`язання повернути відповідне майно, що підтверджується підписаними довіреностями на представлення інтересів підприємства в суді, особисто підписаними запереченнями на апеляційні скарги КП «Елегант», його заявою про перенесення судового засідання, оплатою підприємством судового збору, оскарженням дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та безпосередніми заявами, що були здійсненні представниками за довіреностями директора ОСОБА_1
Також, участь представників підприємства за дорученням директора ТОВ ОСОБА_1 у розгляді господарської справи, прийняття участі в судових засіданнях, в тому числі і при постановленні рішення Вищого господарського суду України від 05.12.2012 року - свідчить про належне повідомлення директора ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» про прийняте рішення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 19.02.2013 року, тобто після набрання постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2012 року законної сили, ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» подарувало нерухоме майно ОСОБА_2 . При цьому в самому договорі дарування від імені дарувальника зазначено, що «майно, яке є його предметом, не перебуває під судовими спорами».
ОСОБА_1 , як директор товариства, був службовою особою, та відповідно до затвердженого статуту підприємства, виключно наділений повноваженнями щодо розпорядження майном, надання довіреностей на представлення інтересів підприємства, контролю за обігом грошових коштів.
Разом з тим, оскільки відбувалася неодноразова перереєстрація права власності на комплекс будівель за ОСОБА_2 , то суд касаційної інстанції погоджується з висновком районного суду про спрямованість умислу директора ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» ОСОБА_1 , по довіреності від якого діяв адвокат Захарченко І.В., на подальше невиконання рішення суду, яке набрало законної сили та здійснення відповідних умисних дій по невиконанню зобов`язання з передачі майна, а також здійснення перешкод в цьому.
Невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, полягає у невжитті службовою особою передбачених законом заходів щодо його виконання. Саме ж невиконання рішення суду може полягати у таких діях службової особи, що фактично унеможливлюють його виконання.
Що стосується доводів засудженого про те, що рішення про дарування майна прийнято засновниками підприємства на загальних зборах, а він, як директор, лише підписав договір, то суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до загальних вимог ЦК України, власником майна юридичної особи, як правило, є юридична особа. Юридична особа, як і будь-який інший власник, здійснює щодо свого майна правомочності володіння, користування і розпорядження.
Органом, що здійснює правомочність розпорядження майном юридичної особи, є його керівник (генеральний директор).
Відповідно до статуту ТОВ «Кіровоградінтерсервіс», директор одноособово вирішує всі питання діяльності товариства за винятком тих, що входять до компетенції зборів учасників. Також вчиняє будь-які правочини від імені товариства, у тому числі, розпоряджається його майном та укладає договори, приймає на роботу та звільняє з неї працівників, таким чином здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи службовою особою.
До компетенції зборів учасників (засновників) товариства за Законом та за статутом ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» не відносяться питання розпорядження майном юридичної особи.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Кіровоградінтерсервіс», маючи повноваження за Законом та статутом щодо розпорядження майном товариства, знаючи про зміст постанови Вищого Господарського суду України від 05 грудня 2012 року - повинен був вжити заходів стосовно виконання судового рішення.
Спростовуються матеріалами провадження і доводи засудженого про те, що йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Вищого господарського суду України від 05.12.2012 року, виходячи з наступного.
Так, адвокат Захарченко І.В., на підставі довіреності директора ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» ОСОБА_1 , 25.01.2013 року звернувся зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду .
Таким чином, ОСОБА_1 було відомо про наявність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Вказане підтверджується також показаннями державного виконавця ОСОБА_5 про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2013 року боржнику, та фактичне її отримання є підтвердженням обізнаності ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» про примусове виконання рішення суду.
Крім того, при постановленні Вищим господарським судом України рішення від 14.02.2013 року за заявою представників ТОВ «Кіровоградінтерсервіс» про перегляд судового рішення від 05.12.2012 року за нововиявленими обставинами по справі були вичерпанні всі можливості для ухилення від виконання судового рішення в частині обов`язку повернення майна до КП «Елегант».
Не зважаючи на обізнаність ОСОБА_1 про наявність рішення Вищого Господарського суду України від 05 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, про необхідність передачі майна, про дане рішення засновникам не повідомив, натомість безкоштовно передав майно, яке має значну вартість, сторонній фізичній особі похилого віку, що прямо вказує про безпосередню спрямованість умислу ОСОБА_1 на умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Суд проаналізував всі докази у провадженні та дійшов обґрунтованого висновку, що вони у своїй сукупності вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
З матеріалів провадження убачається, що суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , провів судовий розгляд у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дотримався вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Всі доводи щодо незаконності засудження, в тому числі, щодо істотних порушень вимог КПК України, які аналогічні доводам апеляції засудженого, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, суд
ухвалив:
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
С.І.Кравченко О.П.Ємець В.І.Остапук
_03_03.png)
