Хмельницький апеляційний суд

Постанова

Іменем України

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 161/10712/21

провадження № 61-1153свп23

Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Крата В. І., Русинчука М. М., Тітова М. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції у Волинській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2022 року у складі судді Івасюти Л. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції у Волинській області, про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, зобов`язання внести зміни до актового запису.

Позов мотивований тим, що 20 квітня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2009 року між ними розірваний.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьком якого записаний позивач. Однак ОСОБА_1 зазначив, що на момент укладення шлюбу відповідач уже була вагітна і до укладення шлюбу зустрічалася з іншим чоловіком.

Позивач також вказував, що звернувся до суду з цим позовом після досягнення ОСОБА_3 повноліття, оскільки після розірвання шлюбу відповідно до рішення суду з нього стягувалися аліменти на сина. В рамках виконавчого провадження державним виконавцем накладено на нього штраф, накладено арешт на майно та рахунки, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон, користуванні вогнепальною, мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, тимчасово обмежено у праві полювання та керування транспортними засобами. Відтак, у разі задоволення його позову він буде мати можливість звернутися до суду з вимогами про скасування виконавчого листа та заборгованості по аліментах. Крім того, в провадженні суду перебуває позов ОСОБА_2 до позивача про стягнення аліментів на сина, який продовжує навчання.

Позивач уважав, що оскільки актовий запис про народження ОСОБА_3 , в якому він записаний батьком дитини, не відповідає дійсності, тому він змушений звертатися до суду з позовом про оспорювання батьківства.

ОСОБА_1 просив:

виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису № 1325 від 22 серпня 2002 року про народження ОСОБА_3 , вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції у Волинській області;

зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції у Волинській області внести зміни до актового запису у книзі записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_3 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 липня 2022 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення КпШС України (у редакції, чинній на час їх виникнення), згідно статті 56 якого особа, записана як батько, має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Позивач без поважних причин пропустив встановлений статтею 56 КпШС строк для звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства, оскільки судом, з пояснень позивача ОСОБА_1 , встановлено, що з відповідачем він почав проживати з липня 2001 року, 20 квітня 2002 року вони зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , батьком якого записаний позивач. Коли дитині виповнилося 5-7 років у позивача виникли сумніви щодо батьківства, оскільки наявна розбіжність по групі крові, проте не звертався до суду, щоб зберегти сім`ю, однак дізнався, що відповідач одружилася з ним через вагітність. Крім цього, з часом відповідач почала вимагати від нього кошти на аліменти, що і стало причиною для звернення до суду з позовом. ОСОБА_3 досяг повноліття у 2020 році, позивач звернувся до суду 15 червня 2021 року;

позивачем в обґрунтування своїх вимог до позовної заяви додано лише копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію свідоцтва про народження дитини та копії постанов, прийнятих державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів. Основним джерелом доказу у даній категорії справ про те, що позивач не є батьком дитини, є обов`язкове проведення судової медичної експертизи генома ДНК людини (проведення якої не відбулося у зв`язку з тим, що сторони та повнолітній ОСОБА_3 не з`являлися до експертної установи для відбору експериментальних зразків). Крім того, у позивача сумніви щодо його батьківства виникли в період, коли дитині виповнилося 5-7 років, проте до суду він звернувся лише після досягнення ОСОБА_3 повноліття та причиною для цього слугувало саме стягнення з нього аліментів на дитину, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Мотивувальну частину рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2022 року змінено, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

оспорюваний актовий запис про народження ОСОБА_3 вчинений у серпні 2002 року, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС України, чинні на час їх виникнення, тобто на час вчинення оспореного позивачем актового запису;

позивач оспорює своє батьківство щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на момент звернення позивача до суду із позовом у червні 2021 року ОСОБА_3 вже досяг повноліття;

існування відомостей про батька в актовому записі про народження дитини після досягнення дитиною повноліття саме по собі не призводить до порушення прав особи, яка записана батьком дитини. Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 336/2362/16;

при зверненні до суду із цим позовом ОСОБА_1 не надав суду належних обґрунтувань щодо того, чим порушено, оспорено або не визнано його права, свободи чи інтереси внаслідок існування відомостей щодо його батьківства у актовому записі про народження дитини, яка станом на момент звернення до суду із цим позовом досягла повноліття. Тому колегія суддів зробила висновок, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити з наведених мотивів. Суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув та зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем ОСОБА_1 без поважних причин встановленого статтею 56 КпШС строку для звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства, а також з підстав звернення до суду після досягнення ОСОБА_3 повноліття, підставою для чого стало стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на дитину;

посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції неодноразово призначалась судова молекулярно-генетична експертиза щодо встановлення факту біологічного батьківства (спорідненості), однак експертиза проведена не була у зв`язку із неявкою до експертної установи для відібрання біологічних зразків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому з урахуванням, що відповідачі ухиляються від проведення експертизи, його позовні вимоги підлягають до задоволення, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про час та місце відбору біологічних зразків з метою проведення вказаної експертизи, а тому в цьому випадку не підлягає застосуванню судом стаття 146 ЦПК України, якою передбачено, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні;

тому мотивувальну частину рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2022 року у цій справі необхідно змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Аргументи учасників справи

У січні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просив:

скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року;

ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, не врахували висновки Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на відсутність в матеріалах справи доказів належного повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про час та місце відбору біологічних зразків з метою проведення експертизи, не врахував статтю 109 ЦПК України, не звернув уваги, що експертизи не відбулися з причин не інформування судом позивача про проведення експертиз та неявкою відповідачів до експертної установи. Докази того, що відповідач та її син мали поважні причини, які перешкоджали їм з`явитися до експертної установи, в матеріалах справи відсутні. Представник відповідача ОСОБА_2 був повідомлений про дату і час проведення експертизи, оскільки отримував клопотання експерта. Неявка відповідачів для забору біологічних зразків для проведення експертизи, на думку позивача, свідчить про їх ухилення від проведення експертизи;

суд першої інстанції не прийняв процесуальне рішення щодо поданого позивачем 11 травня 2022 року повторного клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, суд апеляційної інстанції не прийняв процесуальне рішення щодо поданого разом з апеляційною скаргою клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. Таким чином, суди перешкодили реалізації принципу змагальності сторін у цивільному процесі, що може призвести до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

суди, відмовивши у задоволенні позову, позбавили позивача права на захист, оскільки на цей час існує рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2022 року в справі №161/2208/21 про стягнення з позивача аліментів на повнолітню дитину ОСОБА_3 до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, після якого у позивача і виникли сумніви щодо батьківства.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2023 року матеріали цивільної справи № 161/10712/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 лютого 2023 року зазначено, що касаційна скарга може стосуватися питання права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 473/1343/18, від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18, від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року справу № 161/10712/21 передано на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала касаційного суду мотивована тим, що:

по своїй суті позов особи, яка записана як батько, про оспорення запису в книзі записів народжень є негативним, в якому позивач стверджує, що в нього відсутні батьківські обов`язки. За допомогою такого позову відбувається захист приватного інтересу та «приватного життя» чоловіка за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності;

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19 грудня 2018 року у справі з подібними правовідносинами № 336/2362/16-ц (провадження № 61-19794св18) зазначив, що: « ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини. Позивач оспорює своє батьківство щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом у квітні 2016 року ОСОБА_5 був повнолітнім. Положеннями законодавства, яке регулює сімейні правовідносини, зокрема, відносини батьків та дітей, встановлене визначене коло взаємних прав і обов`язків батьків і дітей, обов`язки батьків по захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей, права і обов`язки батьків по вихованню дітей, тощо. Указані обов`язки батьків щодо неповнолітніх дітей діють з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, піклування про її фізичний і духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, надання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, сприяння засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, створення умов для отримання дитиною освіти, тощо, - надані батькам до досягнення дитиною повноліття, після чого дитина набуває повної правосуб`єктності і необхідність виконання батьками указаних вище обов`язків не є імперативно. Існування відомостей про батька в актовому записі про народження дитини після досягнення дитиною повноліття саме по собі не призводить до порушення прав особи, яка записана батьком дитини. Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_5 не надав судам попередніх інстанцій належних обґрунтувань щодо того, чим порушено, оспорено або не визнано його права, свободи чи інтереси внаслідок існування відомостей щодо його батьківства у актовому записі про народження дитини, яка станом на момент звернення до суду із даним позовом досягла повноліття. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного за своєю суттю рішення про відмову у позові в даній справі»;

касаційний суд зауважив, що існують підстави відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у складі іншої колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 336/2362/16-ц (провадження № 61-19794св18), оскільки зазначений висновок не враховує, що по своїй суті позов, особи, яка записана як батько, про оспорення запису в книзі записів народжень є негативним, в якому позивач стверджує, що в нього відсутні батьківські обов`язки. За допомогою такого позову відбувається захист приватного інтересу та «приватного життя» чоловіка за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року: прийнято до розгляду справу № 161/10712/21; призначено справу до розгляду Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2009 року. 28 липня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 401 від 28 липня 2009 року.

Згідно із свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Актовий запис № 1325 про народження ОСОБА_3 вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції у Волинській області 22 серпня 2002 року.

З 26 лютого 2009 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття з позивача на користь відповідача стягувалися аліменти на сина в розмірі 500 грн щомісяця на підставі виконавчого листа від 22 червня 2009 року, виданого Луцьким міськрайонний судом Волинської області у справі № 2-3041/09. В подальшому відповідач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Відповідно до відповіді Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03 вересня 2022 року ОСОБА_2 04 серпня 2021 року виїхала з території України та станом на 03 вересня 2022 року не поверталася. ОСОБА_3 перебував на території України у періоди з 15 серпня 2021 року по 16 вересня 2021 року, з 06 листопада 2021 року по 14 листопада 2021 року, з 11 грудня 2021 року по 15 грудня 2021 року, станом на 03 вересня 2022 року не повертався.

ОСОБА_3 досяг повноліття у 2020 році.

Позивач звернувся з позовом до суду 15 червня 2021 року.

Позиція Верховного Суду

У справі, що переглядається, перед касаційним судом постало кілька ключових питань:

чи має стаття 136 СК України зворотну дію у часі? Тобто чи може заборона (досягнення дитиною повноліття), передбачена статтею 136 СК України, поширюватися на оспорення актового запису, вчиненого в 2002 році?

чи передбачав Кодекс про шлюб та сім`ю заборону на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття?

Щодо відсутності зворотної дії в часі статті 136 СК України

У пункті 1 Розділу VII Прикінцеві положення СК України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

У регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід, від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма) (див. абзац 1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99).

Касаційний суд вже звертав увагу, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року в справі № 6-20цс15, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 473/1343/18 (провадження № 61-9344св21).

У частині першій та третій статті 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Касаційний суд зауважує, що:

норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року;

у розділі VII Прикінцеві положення СК України законодавець не передбачив правил, аналогічних положенням абзацу 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому заборона, запроваджена частиною третьою статті 136 СК України щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття немає зворотної дії в часі;

якщо актовий запис про народження дитини вчинений до 01 січня 2004 року, то при його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС;

оскільки актовий запис № 1325 про народження ОСОБА_3 вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції у Волинській області 22 серпня 2002 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Щодо відсутності в КпШС заборони на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття

Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків (стаття 52 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них (стаття 54 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис (частина перша статті 56 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Касаційний суд підкреслює, що:

законодавство про шлюб та сім`ю передбачало презумпцію про те, що батьком дитини жінки, яка перебуває у шлюбі, є не хтось інший, а її чоловік та допускало оспорювання запису в якості батька дитини для виправлення можливих помилок. В інтересах дитини, стаття 56 КпШС встановлювала нетривалий річний строк для оспорювання вказаного запису, обчислюваний з того часу, коли особі стало або повинно було стати відомо про проведений запис та не пов`язувала право на оспорювання батьківства з досягненням дитиною повноліття;

в КпШС не було передбачено заборону на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття.

Щодо наявності підстав для відступу

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що:

«раніше розглядав справи, в яких чоловік бажав ініціювати провадження про оспорювання батьківства щодо дитини. Суд неодноразово встановлював, що провадження щодо встановлення батьківства або його оспорювання стосуються «приватного життя» чоловіка за статтею 8 Конвенції, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності (див. рішення у справі «А.Л. проти Польщі» (A.L. v. Poland), заява № 28609/08, пункт 59, від 18 лютого 2014 року, з подальшими посиланнями). Суть позову заявника полягає не у тому, що держава повинна була утриматися від дій, а радше у неспроможності національних судів вирішити питання його біологічних відносин з дитиною, тим самим забезпечивши «повагу» до «приватного життя» заявника. Хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню; проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, № 15978/09, § 16, 21, 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року);

«провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» чоловіка за статтею 8 Конвенції, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності (див. рішення у справі «А.Л. проти Польщі» (A.L. v. Poland), заява № 28609/08, пункт 59, від 18 лютого 2014 року, з подальшими посиланнями). … У цій справі питання полягає не в діях держави, а в стверджуваній неналежності захисту національними судами приватного життя заявника у спорі між приватними сторонами. У справах такого типу має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами (див., наприклад, рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункти 98 і 99, ЄСПЛ 2012). До того ж усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення (див. рішення у справі «Нойлінгер і Шурук проти Швейцарії» [ВП] (Neulinger and Shuruk v. Switzerland) [GC], заява № 41615/07, пункт 135, ЄСПЛ 2010)» (M. T. v. UKRAINE, № 950/17, § 18, 23, ЄСПЛ, від 19 березня 2019 року).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Касаційний суд зауважує, що:

у доктрині процесуального права позови про визнання поділяються на позитивні та негативні;

З урахуванням викладеного, Друга судова палата відступає від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного впостанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 336/2362/16-ц (провадження № 61-19794св18).

Щодо вирішення касаційної скарги по суті

Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про часткове прийняття аргументів, викладених у касаційній скарзі, та часткове задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.

У справі, що переглядається:

в позові ОСОБА_1 посилався на те, що існування актового запису, в якому він зазначений батьком дитини, порушує його права, оскільки після розірвання шлюбу відповідно до рішення суду з нього стягувалися аліменти на сина. В рамках виконавчого провадження державним виконавцем накладено на нього штраф, накладено арешт на майно та рахунки, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон, користуванні вогнепальною, мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, тимчасово обмежено у праві полювання та керування транспортними засобами. Відтак, у разі задоволення його позову у цій справі він буде мати можливість звернутися до суду з позовом про скасування виконавчого листа та заборгованості по аліментах. Крім того, в провадженні суду перебуває позов ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання;

суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з двох підстав: (а) позивач без поважних причин пропустив встановлений статтею 56 КпШС строк для звернення до суду з позовом про оспорювання батьківств; (б) внаслідок недоведеності (оскільки позивач не довів, що він не є батьком дитини); (в) позов подано після досягнення дитиною повноліття;

апеляційний суд вважав, що позивач оспорює своє батьківство щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на момент звернення позивача до суду із позовом у червні 2021 року ОСОБА_3 вже досяг повноліття. Існування відомостей про батька в актовому записі про народження дитини після досягнення дитиною повноліття саме по собі не призводить до порушення прав особи, яка записана батьком дитини. Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 336/2362/16. При зверненні до суду із цим позовом ОСОБА_1 не надав суду належних обґрунтувань щодо того, чим порушено, оспорено або не визнано його права, свободи чи інтереси внаслідок існування відомостей щодо його батьківства в актовому записі про народження дитини, яка станом на момент звернення до суду із цим позовом досягла повноліття;

апеляційний суд не зверну уваги, що по своїй суті позов особи, яка записана як батько, про оспорення запису в книзі записів народжень є негативним, в якому позивач стверджує, що в нього відсутні батьківські обов`язки. За допомогою такого позову відбувається захист приватного інтересу та «приватного життя» чоловіка за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності. Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок про відсутність порушеного інтересу в позивача.

За таких обставин, апеляційний суд по суті рішення суду не переглянув та зробив передчасний висновок про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову суду апеляційної інстанції скасувати; справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки про застосування норми права

У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловлює такі висновки про застосування норм права.

Норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. У розділі VII Прикінцеві положення СК України законодавець не передбачив правил, аналогічних положенням абзацу 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому заборона, запроваджена частиною третьою статті 136 СК України щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття немає зворотної дії в часі.

Якщо актовий запис про народження дитини вчинений до 01 січня 2004 року, то при його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС.

У доктрині процесуального права позови про визнання поділяються на позитивні та негативні. По своїй суті позов особи, яка записана як батько, про оспорення запису в книзі записів народжень є негативним, в якому позивач стверджує, що в нього відсутні батьківські обов`язки. За допомогою такого позову відбувається захист приватного інтересу та «приватного життя» чоловіка за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. О. Дундар

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов

М. Є. Червинська