Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

справа № 715/2635/22

провадження № 51-3091 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022262020001869 за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каховка Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України - за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що 25 червня 2022 року, приблизно о 13:30 год. він прибув до контрольно-пропускного пункту «Порубне» в с. Тереблече Чернівецької області з метою виїзду за межі України в період воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року, та дії заборони на виїзд за межі держави осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

З метою виїзду за межі України ОСОБА_7 умисно, незаконно, достовірно знаючи, що військовий квиток серії НОМЕР_1 від 28 вересня 2011 року, виданий на його ім`я та відомості, внесені до нього про те, що він не підлягає військовій службі за призовом під час мобілізації як особа, що виключена з військового обліку за станом здоров`я, є підробленими, пред`явив його для перевірки працівникам прикордонної служби, видаючи вказаний документ за справжній, використавши таким чином завідомо підроблений документ.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він у невстановленому місці та час вступив у попередню змову з невстановленою особою з метою підробки офіційних документів, які стали б підставою для безперешкодного перетину ним Державного кордону України у воєнний час. Діючи у групі, за попередньою змовою, невстановлена особа та ОСОБА_7 підробили офіційній документ на ім`я останнього - військовий квиток серії НОМЕР_1 шляхом внесення до нього неправдивих відомостей, проставлення штампу та підроблення підпису посадової особи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали кримінального провадження не містять доказів наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки не надано жодного доказу на підтвердження його участі у виготовленні підробленого документа.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність у діях обвинуваченого складу вказаного правопорушення та виправдав його за цією статтею.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК України і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи.

Стверджує, що суд без дослідження оригіналів усіх доказів дійшов передчасного висновку про недостовірність даних військового квитка та про наявність умислу обвинуваченого на перетин державного кордону з використанням підробленого документа.

Зазначає про недопустимість доказів, а також про те, що військовий квиток не був відкритий стороні захисту у порушення вимог ст. 290 КПК України.

Крім того, захисник звертає увагу на порушення судом першої інстанції порядку судового процесу, оскільки у суду не було підстав для відновлення судового слідства.

Всупереч ст. 419 КПК України ухвала апеляційного суду не містить відповідей на усі доводи апеляційної скарги.

В решті захисник скаржиться на неповноту та однобічність судового розгляду.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та вважала її доводи безпідставними, а судові рішення обґрунтованими, тому просила залишити ці рішення без зміни.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Захисник стверджує про необхідність закриття кримінального провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи, однак закриття кримінального провадження з цієї підстави вимагає дослідження доказів для надання їм певної оцінки, встановлення інших обставин справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати чи доводити обставини, які не були встановлені під час судового розгляду в попередніх інстанціях. Тобто, наведене не є компетенцією суду касаційної інстанції. Враховуючи те, що судами встановлено достатньо доказів для доведення винуватості, вимоги захисника щодо закриття касаційним судом кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , пов`язані з необхідністю дослідження доказів у справі та встановлення інших обставин, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.

Під час перегляду оскаржуваного вироку судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.

Суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом. Тому доводи захисника з цього приводу не заслуговують на увагу.

Відповідно до вироку, вина засудженого доведена показаннями свідка ОСОБА_8 , який, будучи інспектором прикордонної служби, виявив під час проходження прикордонного контролю ОСОБА_7 , що наданий останнім військовий квиток викликає сумнів у його достовірності, внаслідок чого була викликана поліція. Обставини огляду та упакування військового квитка для направлення його на перевірку підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які повідомили, що військовий квиток був упакований у сейф-пакет.

Свідок ОСОБА_11 у суді пояснив, що він працював на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 до грудня 2010 року, у 2011 році він перебував на пенсії, а тому не міг оформляти військові квитки та ставити на них свої підписи. Підтвердив, що підпис у військовому квитку, виданому на ім`я ОСОБА_7 , йому не належить. Це також підтверджується висновком експерта від 07 вересня 2022 року, де вказано, що підписи у документі виконані, ймовірно, не ОСОБА_11 . Некатегоричність даних висновків експертизи пояснюється відсутністю вільних зразків почерку ОСОБА_11 , що взяв до уваги суд та оцінив дані висновки у сукупності з іншими доказами по справі, а тому твердження захисника про недопустимість даного доказу є безпідставними.

Так само не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження твердження захисника про недопустимість речового доказу - військового квитка та похідних від нього доказів внаслідок неналежного упакування цього квитка. Згідно протоколу огляду предмета від 25 червня 2022 року, військовий квиток був оглянутий у присутності понятих та опечатаний в два конверти, про що поняті поставили свої підписи. Також цей військовий квиток був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, а згодом виділений разом з іншими матеріалами в окреме провадження.

Ухвалою суду від 02 лютого 2023 року було надано тимчасовий доступ до речей і документів (а саме, до військового квитка), який був наданий для ознайомлення стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України, про що в матеріалах провадження міститься розписка.

Що стосується твердження захисника, що судами не були належним чином перевірені відомості, які містилися у військовому квитку, то апеляційний суд правильно зазначив, що ОСОБА_7 інкримінувалося не ухилення від мобілізації або від призову на військову службу, а використання завідомо підробленого офіційного документа, тобто, предметом доказування були інші фактичні обставини.

Так само безпідставним є твердження захисника про недоведеність факту використання ОСОБА_7 підробленого військово квитка саме з метою перетину державного кордону України.

Згідно ч. 4 ст. 358 КК України відповідальність настає за використання завідомо підробленого документа. При цьому використання може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред`явлення документа; 2) подання документа. При пред`явленні документа особа, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. Підроблений документ залишається у володінні винного. Використання завідомо підробленого документа є закінченим злочином з моменту, коли документ пред`явлено винним, незалежно від того, чи вдалося йому досягти поставленої мети.

У даному кримінальному провадженні судами чітко встановлено, що ОСОБА_7 сам пред`явив завідомо підроблений військовий квиток для перевірки працівникам прикордонної служби, тобто використав його, що повністю відповідає складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Твердження про те, що він не знав, що документ є підробленим і не мав умислу на використання підробленого документа, суперечать встановленим судом фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, у тому числі підготовку громадян до військової служби, яка починається із допризовної підготовки у закладах середньої освіти, дотримання правил військового обліку та інше.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ, у період воєнного стану заборонено виїзд за межі країни осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Згідно «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Тобто, ОСОБА_7 був обізнаний із правилами військового обов`язку, своїм обов`язком перебувати на військовому обліку, встановленими у зв`язку із цими обмеженнями.

Положенням про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положенням про військовий квиток офіцера запасу встановлено, що військовий квиток є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

В свою чергу, Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного - це документ, що посвідчує його особу та видається, зокрема, у разі, якщо за результатами медичного огляду громадянин України непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду), підлягає взяттю на облік військовозобов`язаних.

Судами було встановлено, що у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного міститься запис про те, що ОСОБА_7 визнаний обмежено придатним до військової служби, про що останньому було відомо. В той же час, пред`являючи для перевірки прикордонній службі військовий квиток, який містив відомості про його непридатність до військової служби за станом здоров`я, він усвідомлював, що такий квиток містить неправдиві відомості, а отже є підробленим.

Оскільки ОСОБА_7 достовірно знав про наявність для осіб чоловічої статі відповідного віку заборони на виїзд за межі України в період воєнного стану, а також повинен був усвідомлювати регламентований чинним законодавством порядок видачі тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та військового квитка, але при цьому, реалізуючи свої злочинні наміри, пред`явив завідомо підроблений документ для перетину кордону, то суди правильно дійшли висновку про наявність у нього умислу на використання завідомо підробленого документа.

Не ґрунтуються на законі доводи захисника про порушення судом першої інстанції стадії судового процесу через відновлення судового слідства після проведення судових дебатів.

Так, положеннями ч. 5 ст. 364 КПК України передбачено, що якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

З матеріалів провадження встановлено, що під час проголошення промови в судових дебатах захисник поставив під сумнів існування такого документа, як військовий квиток. У свою чергу, прокурор заявив клопотання про відновлення стадії дослідження доказів та про надання тимчасового доступу до військового квитка, який був визнаний речовим доказом у цьому провадженні, проте разом з іншими матеріалами був виділений в інше кримінальне провадження.

Суд, задовольняючи дане клопотання та відновлюючи судовий розгляд, виходив із необхідності повного та об`єктивного дослідження всіх матеріалів кримінального провадження для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Після дослідження військового квитка в судовому засіданні, суд оголосив про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів. Такі дії суду не суперечать вимогам процесуального закону, а тому доводи захисника є безпідставними.

За таких обставин дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України.

З огляду на викладене, позиція захисника щодо недоведеності в діянні засудженого складу цього кримінального правопорушення є непереконливою та такою, що не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

У касаційній скарзі захисник висловлює доводи щодо неповноти та однобічності судового розгляду, оскаржує фактичні обставини справи та надає власну оцінку доказам, що, виходячи з вимог ст.ст. 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Апеляційний суд, у межах своєї компетенції, перевірив доводи апеляційних скарг, навів в ухвалі мотиви, чому вважає ці доводи непереконливими, а тому ухвала цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та є обґрунтованою.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для задоволення скарги немає.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3