711/5211/20Постанова КЦС ВС від 07.11.2023 Пожертва є добровільним внеском певним особам, здійсненим для досягнення визначеної мети

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07листопада 2023 року

м. Київ

справа № 711/5211/20

провадження № 61-6342св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Адвокатське бюро «Бодашко та партнери»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Адвокатського бюро «Бодашко та партнери» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року у складі судді Скляренко В. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року у складі колегії суддів Бородійчука В. Г.,Сіренка Ю. В., Гончар Н. І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року Адвокатське бюро «Бодашко та партнери» (далі - АБ «Бодашко та партнери») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору пожертви.

Позов обґрунтований тим, що 25 квітня 2018 року між АБ «Бодашко та партнери» як пожертвувачем та відповідачкою як обдаровуваною укладено договір пожертви нежитлового приміщення та зареєстровано в реєстрі за № 1205.

Відповідно до умов договору пожертвувач передає, а обдаровуваний приймає в пожертву нежитлове приміщення 5-го поверху № 53 загальною площею 20,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та становить 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту « Славутич ».

Метою договору було надання освіти дітям обдаровуваного (пункт 1.2. договору), згідно з підпунктом 3.2.1 відповідачка зобов`язана була використовувати пожертву за призначенням. Тобто, виключно з метою надання освіти дітям обдаровуваного.

Відповідно до частини першої статті 730 ЦК України пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. З метою врегулювання існуючої суперечності, позивач звернувся до відповідачки з листом від 19 травня 2020 року, в якому просив письмово повідомити його, яким чином, починаючи з моменту укладення договору, відповідачкою використовується спірне приміщення відповідно до пункту 1.2 договору. Вказаний лист відповідачка отримала 20 травня 2020 року, однак відповіді на нього не надала.

Листом від 03 липня 2020 року позивач звернувся до відповідачки з вимогою про розірвання договору пожертви протягом 5-ти календарних днів, починаючи з дня отримання цієї вимоги, та повідомляв, що в іншому випадку, з метою захисту своїх прав та інтересів, буде вимушений звернутися з відповідним позовом до суду. Вимогу відповідачка отримала 07 липня 2020 року, проте вона була залишена без відповідного реагування.

Протягом всього терміну дії договору відповідачка не здійснювала будь-яких витрат з утримання приміщення, а оплату комунальних послуг здійснював сам позивач.

Просило розірвати договір пожертви нежитлового приміщення від 25 квітня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 1205.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, у позові відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що під час судового розгляду справи ні позивач, ні його представник не надали суду будь-якого належного та допустимого доказу про наявність підстав для розірвання договору пожертви від 25 квітня 2018 року, оскільки єдиною підставою розірвання такого договору є лише використання пожертви не за призначенням.

У договорі пожертви не було визначено, яка саме освіта має надаватися, протягом якого часу та в який спосіб нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення має бути використане для досягнення цієї мети.

На час розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неповнолітніми та отримують безкоштовну освіту, але в подальшому можуть виникнути обставини, які дійсно потребуватимуть матеріальних затрат на їхню освіту, зокрема це можуть бути платні послуги репетитора, вступ на навчання до вузів на платній основі, придбання допоміжної літератури та підручників, комп`ютерної техніки для навчання. Тому ОСОБА_1 як обдарована не обмежена в часі та способі виконання договору пожертви, а розірвання такого договору лише унеможливить подальше забезпечення неповнолітніх дітей платними освітніми послугами за рахунок предмета пожертви.

Крім того, нежитлове приміщення (пожертва) ще 01 лютого 2018 року позивач в особі керівника ОСОБА_5 передав у безоплатне користування (оренду) Товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Сміла-2017» строком на 35 місяців, тобто до 01 січня 2021 року, що підтверджується відповідним договором оренди від 01 лютого 2018 року та актом приймання-передання від 01 лютого 2021 року.

Доводи позивача, що відповідачка не здійснювала будь-яких витрат з утримання вказаного нежитлового приміщення, яке є пожертвою, а таку оплату здійснював сам позивач, не є підставою для розірвання договору пожертви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року АБ «Бодашко та партнери» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, просило їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.  

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року поновлено АБ «Бодашко та партнери» процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування статей 729, 730 ЦК України.

Відповідачка не використовує предмет пожертви за цільовим призначенням, передала його в оренду ТОВ «Сміла-17», не повідомила про спосіб використання спірного приміщення, тому договір пожертви підлягає розірванню.

Відповідачка, з`ясувавши, що предмет пожертви неможливо використовувати за цільовим призначенням, не звернулася з проханням про зміну цільового призначення пожертви, що також є підставою для розірвання договору.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідачка зазначає, що заявник посилається на ті ж доводи, що були предметом перегляду судами.

Метою договору пожертви є надання освіти дітям обдаровуваного, які є спільними дітьми відповідачки засновника АБ «Бодашко та партнери».

Позивач не навів підстав для розірвання договору. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 у такий спосіб намагається створити перешкоди відповідачці у матеріальному забезпеченні дітей.

До розірвання шлюбу доходи від спірного нежитлового приміщення використовувалися обома сторонами, зокрема й на освіту дітей. АБ «Бодашко та партнери» виступало споживачем послуг на утримання приміщення.

ОСОБА_5 продовжує користуватися приміщенням для адвокатської діяльності. Його поведінка є недобросовісною.

Предмет пожертви був переданий у користування ТОВ «Сміла-17» не відповідачкою, а АБ «Бодашко та партнери».

Її діти навчаються у школі та здобувають повну загальну середню освіту, вона виконує свій обов`язок щодо надання дітям освіти. Для здобуття дітьми вищої освіти може виникнути необхідність в отриманні коштів від реалізації предмета пожертви. У договорі не вказано, яка освіта має бути надана дітям, та протягом якого часу і в який спосіб нерухоме майно має бути використане для досягнення цієї мети.

Позивач подав касаційну скаргу повторно із зловживанням права на касаційне оскарження рішення, оскільки в такому випадку порушено строк на касаційне оскарження.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 квітня 2018 року між АБ «Бодашко та партнери» як пожертвувачем та  ОСОБА_1 як обдаровуваною укладено договір пожертви нежитлового приміщення, зареєстрований в реєстрі за № 1205, а саме: нежитлового приміщення 5-го поверху № 53 загальною площею 20,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та становить 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту « Славутич ».

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що метою цього договору є надання освіти дітям обдаровуваного - ОСОБА_6 .

Відповідно до підпункту 3.2.1 договору відповідачка зобов`язалась використовувати пожертву за призначенням, тобто, виключно з метою надання освіти її дітям.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (частина друга статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому правочин може бути одностороннім або багатостороннім. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Визначальною ознакою будь-якого правочину є свобода та спрямованість волевиявлення.

Свобода волевиявлення - це не лише засіб реалізації волі людини у правочині. За допомогою правочинів, зокрема односторонніх, особа не просто реалізує права, надані нормами позитивного права, а й створює нові права та нові правовідносини. Особа вчиняє односторонні правочини, керуючись своєю власною волею.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 629 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 730 ЦК України пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.

Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.

За своєю правовою природою пожертва є добровільним внеском певним особам, здійсненим для досягнення визначеної у ній меті.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Метою спірного договору пожертви є надання освіти дітям обдаровуваного - ОСОБА_6 , які є також дітьми засновника пожертвувача АБ «Бодашко та партнери» - ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Договір пожертви не конкретизує умов використання нежитлового приміщення 5-го поверху № 53, загальною площею 20,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення дітей освітою.

Неповнолітні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються у Черкаській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 17, здобуваючи повну загальну середню освіту.

Суди не встановили виникнення у дітей потреби у здобутті вищого рівня освіти та незабезпечення ОСОБА_6 цієї потреби з урахуванням пожертви.

Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що  ОСОБА_1 як обдарована не обмежена в часі та способі виконання договору пожертви, а розірвання такого договору лише унеможливить подальше забезпечення неповнолітніх дітей платними освітніми послугами за рахунок предмета пожертви.

Доведення обставин використання пожертви не за призначенням входить до предмета доказування у справі.

Суди встановили, що нежитлове приміщення (пожертва) 01 лютого 2018 року передане самим АБ «Бодашко та партнери» в особі керівника ОСОБА_5 у безоплатне користування (оренду) ТОВ «Сміла-2017» строком на 35 місяців, тобто до 01 січня 2021 року, що підтверджується відповідним договором оренди від 01 лютого 2018 року та актом прийому-передачі від 01 лютого 2021 року.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

АБ «Бодашко та партнери», продовжуючи використання предмета пожертви у своїй діяльності та ініціюючи судовий процес про розірвання договору пожертви через нецільове використання предмета договору, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами пожертвувача.

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, тому на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) Верховний Суд погоджується із висновками судів про відмову у позові.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду про застосування статей 729, 730 ЦК України необґрунтовані, оскільки Верховний Суд сформулював подібний висновок неодноразово, зокрема у постановах від 08 вересня 2021 року у справі № 757/25586/18, провадження № 61-821св21, від 11 вересня 2019 року у справі № 761/26153/15-ц, провадження                                        № 61-18118св18.

Доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що позивач подав касаційну скаргу повторно із зловживанням права на касаційне оскарження рішення, оскільки в такому випадку порушено строк на касаційне оскарження, є безпідставними.  

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.» (рішення від від 03 квітня 2008 рокуу справі «Пономарьов проти України», заява N 3236/03, пункт 41).

Верховний Суд врахувавши, що первісну касаційну скаргу повернено 25 травня 2022 року, а повторно скаргу подано 06 липня 2022 року, а зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження були підтверджені належними та допустимими доказами, дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , подане адвокатом Міщенком С. В., про поновлення строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи.

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання АБ «Бодашко та партнери», подане адвокатом Крушельницькою М. Р., про поновлення строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції на стадії перегляду справи в касаційному порядку не має повноважень приймати нові докази та долучати їх до матеріалів цивільної справи.

Тому клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи не підлягає вирішенню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Адвокатського бюро «Бодашко та партнери» залишити без задоволення.

РішенняПридніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                          А. С. Олійник

                                                                                                                      І. Ю. Гулейков

                                                                                                                      О. В. Ступак