№ 367/6235/18 від 31.03.2020 ККС обставини, які свідчать про те, що позбавлення особи спеціального права суттєво ускладнює пошуки нової роботи та вирішення побутових питань, мають бути підтверджені доказами; враховується, чи пов'язана освіта та спеціальність обвинуваченого з необхідністю керувати тр.з.)

Постанова

іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 367/6235/18

провадження № 51-6325 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої                                                             Крет Г. Р.,

суддів                                                           Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання              Дегтяр Л. О.,

прокурора                                                  Браїла І. Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Фогеля Володимира Володимировича в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ),

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вироком Ірпінського міського суду Київської області від 03 травня 2019 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 76 КК. У задоволенні цивільного позову відмовлено. Вирішено питання процесуальних витрат і речових доказів у  кримінальному провадженні.

Київський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та 17 вересня 2019 року ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.  У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватою у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за обставин, викладених у вироку.

Як установив суд, 23 травня 2018 року близько 10:30 ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Fabia» (номерний знак НОМЕР_1 ), рухалась по другорядній дорозі на вул. Мінеральній у м. Ірпені Київської області у напрямку перехрестя з вул. Соборною та, порушивши вимоги пп. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 16.11 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), допустила зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo» (номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі. Унаслідок таких дій ОСОБА_1 пасажирка автомобіля «Chevrolet Aveo» ОСОБА_3 зазнала тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник Фогель В. В. просить на підставі, передбаченій ч. 3 ст.  438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК),  змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного додаткового покарання. Вказує, що апеляційний суд необґрунтовано застосував до ОСОБА_1 додаткове покарання, оскільки всупереч вимогам статей 50, 65 КК не врахував повною мірою всіх пом`якшуючих обставин, даних про особу засудженої та того, що її робота нерозривно пов`язана з керуванням транспортним засобом. Крім того, зазначає, що позбавлення її спеціального права суттєво ускладнює пошуки нової роботи та вирішення побутових питань.

Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає вирок апеляційного суду в  межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 286 КК, а також вид та розмір призначеного основного покарання у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. У цьому кримінальному провадженні, як убачається з його матеріалів, саме наведеними законодавчими положеннями керувався апеляційний суд при призначенні ОСОБА_1 покарання.

Так, суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши доводи сторони захисту та прокурора, наведені в  апеляційних скаргах, дійшов умотивованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання за вчинений нею злочин у виді штрафу в мінімальному розмірі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, оскільки саме таке покарання вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання, яке в даному випадку є факультативним, суд врахував як особу обвинуваченої, так і обставини кримінального правопорушення, яке сталося внаслідок грубого порушення ОСОБА_1 п. 16.11 ПДР у звичайній дорожній обстановці, а тому рішення про доцільність призначення додаткового покарання, на думку Суду є обґрунтованим.

Доводи захисника про те, що робота ОСОБА_1 нерозривно пов`язана з керуванням транспортним засобом, а також що позбавлення її спеціального права суттєво ускладнює пошуки нової роботи та вирішення побутових питань, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їх неспроможними, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується й суд касаційної інстанції. Зокрема суд вказав, що такі обставини жодними доказами не підтверджені, отримана обвинуваченою освіта та спеціальність не пов`язані з необхідністю керувати транспортними засобами, водночас суспільна небезпека від можливих наслідків порушення ПДР значно перевищує особисті інтереси обвинуваченої.

Урахувавши обставини справи в їх поєднанні з характером та обсягом установлених конкретних протиправних дій засудженої, узявши до уваги всі дані про особу винної та  обставини, які мають правове значення, у тому числі й ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, апеляційний суд призначив ОСОБА_1 покарання у мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 286 КК та обґрунтовано застосував додаткове покарання.

Таким чином, апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а обраний ОСОБА_1 захід примусу відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.

Вирок апеляційного суду не суперечить положенням ст. 420 КПК.

Переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного засудженій покарання через суворість, у касаційній скарзі не наведено.

Тому касаційну скаргу захисника Фогеля В. В. слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Фогеля В. В. - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет                                     Н. С. Стефанів                                    Т. В. Шевченко