Хмельницький апеляційний суд

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 489/3853/16-ц

провадження № 61-19314св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївське спеціалізоване управління № 28»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївське спеціалізоване управління № 28», яка підписана представником Садиком Русланом Дмитровичем, на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2016 року у складі судді: Кокорєва В. В. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Козаченка В. І., Царюк Л. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся із позовом до ТДВ «Миколаївське спеціалізоване управління № 28» про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовив йому у видачі довідки, уточнюючої пільговий характер його роботи на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій у період роботи з 06 серпня 1979 року по 30 квітня 1980 року, з 08 червня 1982 року по 25 серпня 1983 року. Робота по вказаній професії дає йому право на пільгову пенсію за списком № 2. Тому відповідач порушує права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив зобов'язати відповідача надати довідку про роботу і заробітну плату, яка дає право виходу на пенсію за списком №2 у віці 55 років.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ТДВ «Миколаївське спеціалізоване управління № 28» надати ОСОБА_4 уточнюючу довідку про характер та умови його праці. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів мотивовані тим, що робота, яку виконував позивач, передбачена Списком № 2 для призначення пільгової пенсії. Запис про роботу позивача на підприємстві в трудовій книжці позивача існує, але він не відображає характер роботи. Без видачі довідки позивач не має змоги реалізувати своє право на пенсійне забезпечення.

Аргументи учасників справи

У лютому 2017 року ТДВ «Миколаївське спеціалізоване управління № 28» через представника Садика Р. Д. подало касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що для призначення позивачу пільгової пенсії за списком № 2 достатнього тих записів, які містяться в його трудовій книжці.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються лише у частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення права чи інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 12 серпня 1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суди встановили, що позивач працював у Миколаївському спеціалізованому управлінні № 28, назва якого в подальшому змінилась, монтажником сталевих та залізобетонних конструкцій з 06 серпня 1979 року по 30 квітня 1980 року та з 08 червня 1982 року по 25 серпня 1983 року, про що існує запис у трудовій книжці. Записи в трудовій книжці не містять відомостей про характер та умови роботи. Робота, яку виконував позивач, передбачена списком № 2 для призначення пільгової пенсії.

Позивач звертався до відповідача із заявою від 02 березня 2016 про видачу довідки для виходу на пенсію за списком № 2.

Листом від 10 березня 2016 року позивач вдруге просив відповідача видати йому уточнюючу довідку про роботу.

Листом від 17 травня 2016 року УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва звернулося до відповідача з проханням надати довідку, уточнюючу пільговий характер роботи ОСОБА_4 за списком № 2.

30 травня 2016 року позивач звернувся до начальника Інгульського відділу прокуратури №2 м. Миколаєва з питання не надання директором ДТВ «Миколаївське спеціалізоване управління № 28» довідки про роботу та заробітну плату.

Суди встановили, що відсутність уточнюючої довідки перешкоджає позивачу реалізувати своє право на призначення та отримання пільгової пенсії за Списком № 2

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Твердження у касаційній скарзі про те, що для призначення позивачу пільгової пенсії за списком № 2 достатнього тих записів, які містяться в його трудовій книжці, колегія суддів відхиляє. Оскільки, як встановлено апеляційним судом записи в трудовій книжці не містять відомостей про характер та умови роботи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення в оскарженій частині ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення в оскарженій частині без змін.

Оскільки рішення в оскарженій частині залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі. Оскільки рішення в оскарженій частині залишено без змін, а скаргу без задоволення, то на підставі статті 436 ЦПК України виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2016 року слід поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївське спеціалізоване управління № 28», яка підписана представником Садиком Русланом Дмитровичем, залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року в оскарженій частині залишити без змін.

Поновити виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель