Хмельницький апеляційний суд

Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 р.

м. Київ

справа № 161/14260/18

провадження № 51-3056км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Іваненка І. В.,

суддів: Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

секретаря судового засідання Мойсюка Є. М.,

за участю:

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

захисника (в режимі відеоконференції) Жуковського В.В.,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора? який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 березня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030010002333, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ківерці Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 29 червня 2018 року о 00.50 год, маючи умисел на заволодіння чужим майном, на автовокзалі № 1 по вулиці Конякіна, 39 у м. Луцьку Волинської області повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном «ZTE Blade А910», який належав ОСОБА_2 , спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 2 500 грн.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28 березня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 , у зв`язку із істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість, й призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. За доводами касаційної скарги неправильне застосування кримінального закону полягає у безпідставному застосуванні положень ст. 69 КК України.

Зазначає, що апеляційний суд не врахував повною мірою тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, як це передбачено ст. 65 ККУкраїни. Окрім того,усупереч вимогам ст. 419 КПК України апеляційний суд не перевірив та не надав оцінки доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 ККУкраїни, що потягло м`якість призначеного покарання, та залишив апеляційну скаргу без задоволення.

Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Пантєлєєва А. С. вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою та просить її задовольнити.

Захисник Жуковський В.В. та засуджений ОСОБА_1 заперечували щодо задоволення скарги прокурора.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи з приписівст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що, зокрема, прокурор подавав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 69 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

Залишаючи вищевказану апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України в ухвалі не навів належних обґрунтувань на спростування викладених у ній доводів щодо неправильності застосування до ОСОБА_1 місцевим судом положень ст. 69 КК України, й, у зв`язку з цим, - м`якості призначеного покарання.

Відповідно до положень статей50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі ст. 69 КК України, суд вправі застосувати її положення і призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті), лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з обов`язковим урахуванням особи винного.

Проте суд апеляційної інстанції, погоджуючись із рішенням місцевого суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання, не перевірив, чи було дотримано приписів статей 65, 69 КК України.

Як вбачається зі змісту ухвали, мотивуючи свої висновки щодо правильного застосування до засудженого положень ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 2 ст. 186 цього Кодексу і належності обраного ОСОБА_1 заходу примусу, апеляційний суд погодився зі встановленими судом першої інстанції обставинами, які пом`якшують покарання, а саме такими як щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Разом із тим, як слушно зазначено у касаційній скарзі прокурора, без належної оцінки суду апеляційної інстанції залишилися ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким, а також дані про особу винного, що підлягають обов`язковому врахуванню, зокрема, щодо його попередніх судимостей.

Окрім того, апеляційним судом не мотивовано визнано обставини, які пом`якшують покарання, як такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, для застосування положень ст. 69 КК України.

Отже, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування до засудженого положеньст. 69 КК України є необґрунтованим, його було зроблено без урахування особливостей застосування цієї норми матеріального права.

Таким чином, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася кримінально-правова оцінка обставин, які мають враховуватися при визначенні виду покарання та впливають на його розмір.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене вище: перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі; належно оцінити всі обставини, що мають правове значення при виборі виду та розміру покарання; за наявності підстав мотивувати, які з них істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідає положенням ст. ст. 370, 419 цього Кодексу.

При цьому потрібно врахувати, що за встановлених тих самих фактичних обставин, даних про особу засудженого та обставин, що пом`якшують покарання, призначене йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України потрібно вважати необґрунтованим.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора? який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І.В. Іваненко Г.М. Анісімов О.Л. Булейко

161/14260/18 від 14 серпня 2019 р. (Призначення покарання за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК)