Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 707/1298/22
провадження № 61-4120св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України,
треті особи: Черкаська обласна військова адміністрація, ІНФОРМАЦІЯ_1, Черкаський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Регіональний сервісний центр МВС в Черкаській області;
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Тарановим Станіславом Ігоровичем, на постанову Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в складі колегії суддів Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про скасування акта та витребування майна.
Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки Volkswagen, модель: PASSAT, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У квітні 2022 року позивач передав вказаний транспортний засіб у користування ОСОБА_2
05 травня 2022 року ОСОБА_2 повідомив позивача про те, що працівники відділу поліції № 1 Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області, спільно з представниками територіальної оборони Черкаської області безпідставно, із застосуванням сили, без пояснення будь-яких причин незаконно вилучили вказаний транспортний засіб з його користування на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
У відповідь на адвокатський запит командир військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомив, що транспортний засіб марки: Volkswagen, модель: PASSAT, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 примусово вилучений із власності ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у громадянина, що підтверджується копією акта про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня 2022 року № 107/01/13-13-05.
Позивач як власник транспортного засобу, не повідомлявся про вилучення належного йому автомобіля, акт про примусове відчуження або вилучення майна йому не видавався, оригінал висновку про вартість вилученого транспортного засобу перед вилученням не вручався, грошова оцінка транспортного засобу станом на 01 травня 2022 року (момент вилучення) не проводилась, рішення військовим командуванням про відчуження вказаного транспортного засобу не приймалось, та не погоджувалось військовою адміністрацією. Позивач не уповноважував ОСОБА_2 від свого імені вчиняти будь-які дії, зокрема, щодо підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня 2022 року № 107/01/13-13-05. Форма акта не відповідає зразку, затвердженого Постановою КМУ від 31 жовтня 2012 року № 998, транспортний засіб безоплатно вилучено, а не відчужено з попередньою оплатою вартості майна. Вважає, що відповідач незаконно користується зазначеним автомобілем, відмовляється у добровільному порядку повернути його власнику.
Позивач просив:
визнати недійсним та скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна від 01 травня 2022 року № 107/01/13-13-05;
витребувати у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та передати протягом не більше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили ОСОБА_1 транспортний засіб марки: Volkswagen, модель: PASSAT, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням від 25 листопада 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Суд мотивував своє рішення тим, що акт про примусове відчуження або вилучення майна не є рішенням військового командування. Скасування такого акта не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки зазначений документ складено з метою підтвердження події примусового відчуження або вилучення майна, за наслідками якого виникло право держави на майно. Зазначений акт є підставою для компенсації позивачу вартості транспортного засобу за примусове відчуження майна, а тому суд вважав відстуніми підстави для задоволення позову в цій частині.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про скасування акта про примусове відчуження або вилучення майна, відповідно до якого у ОСОБА_1 вилучено належний йому на праві власності автомобіль, не може бути звернена до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оскільки, відповідачем за цією вимогою повинен бути орган, який склав цей акт.
Вимоги про витребування автомобіля суд вважав похідними від попередніх вимог, тому дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.
Короткий зміст постанови апеляційного суд
Постановою 07 березня 2023 року Черкаський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково; рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року скасував; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрив; роз`яснив ОСОБА_1 , що з відповідним позовом він може звернутись до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.
При закритті провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо неправомірності управлінських дій суб`єктів владних повноважень, які спрямовані на припинення права позивача, а тому такий спір належить до юрисдикції адміністративного суду. Позовна вимога про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, пред`явлена позивачем в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (акта про примусове відчуження або вилучення майна), у зв`язку з чим апеляційний суд зазначив, що вказана вимога також підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Аргументи учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивує тим, що апеляційний суд неправильно закрив провадження у справі з підстав того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору в цій справі є не оскарження процедури прийняття спірного акта (рішення суб`єкт владних повноважень), а захист майнових прав та інтересів позивача.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду.
У червні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 березня 2023 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Ухвалою від 11 квітня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху; надав для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою від 10 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача; витребував з районного суду справу № 707/1298/22; надав учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
25 травня 2023 року матеріали справи № 707/1298/22 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Ухвалою від 07 вересня 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі від 10 травня 2023 року Верховний Суд зазначив, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 727/10968/17, від 03 квітня 2019 року в справі № 727/1002/17, від 02 жовтня 2019 року в справі № 308/7411/17, від 16 жовтня 2019 року в справі № 504/1438/14-а, від 31 жовтня 2018 року в справі № 725/5630/15-ц, від 15 квітня 2020 року в справі № 727/8819/16-а, від 20 жовтня 2021 року в справі № 522/2429/21, від 16 січня 2019 року в справі № 815/1121/17, від 17 лютого 2021 року в справі № 420/288/20.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_3 , 2015 року, номер шасі НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №157041 від 28 квітня 2022 року ОСОБА_2 у м. Жашків Черкаської області керував автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю, від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
01 травня 2022 року робоча група з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, склад якої створено відповідно до розпорядження Черкаської ОВА від 04 березня 2022 року № 97, склала акт про примусове відчуження або вилучення майна № 107/01/13-13-05, відповідно до якого здійснено примусове вилучення транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_3 , 2015 р.в. на користь військової частини НОМЕР_1 у власника ОСОБА_1 . В акті зазначено, що оцінку транспортного засобу буде проведено у встановлений чинним законодавством термін. На момент підписання акта попереднього повного відшкодування вартості майна не проводилось.
06 червня 2022 року Черкаський науково-дослідний експертно-криміналістичним центр МВС України на підставі листа начальника Черкаської ОВА № 5180/01/01-54 від 03 травня 2022 року склав висновок експертного дослідження № ЕД-19/124-22/4075-АВ, згідно з яким середня ринкова ціна автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_3 , 2015 року, станом на 03 травня 2022 року, за умов технічно справного стану та нормативним пробігом становить 360 420 грн.
Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2022 року в справі № 693/262/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Позиція Верховного Суду
Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (частина третя статті 321 ЦК України).
У разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція) (частина перша статті 353 ЦК України).
В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості (частина друга статті 353 ЦК України).
Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду (частини третя та четверта статті 353 ЦК України).
У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна (частини п`ята та шоста статті 353 ЦК України).
Як в доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:
під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;
реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу;
залежно від підстави проведення реквізиції, два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) є момент відшкодування вартості майна: У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому випадку обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;
право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення (див., зокрема: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц (провадження № 61-11070св18); Крат В. І. Коментар статті 353 Реквізиція // Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. Т. 3: Право власності та інші речові права / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Харків : ЕКУС, 2023. - С. 224 - 238).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (пункти 1, 8 частини першої статті 19 КАС України)
Право звернутися з адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності мають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об`єкти для суспільних потреб. Адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню (частина перша та друга статті 267 КАС України).
Касаційний суд зауважує, що законодавець визначив юрисдикцію адміністративних судів з розгляду справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності (статті 350, 351 ЦК України). Вирішення спорів щодо реквізиції чинним законодавством до адміністративного судочинства не віднесений.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року в справі № 686/8141/22 (провадження № 61-5313св23) зазначено, що:
«Відповідно до вимог статті 316, 317, 319 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі, інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Підсумовуючи, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною особою, у якому дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права.
Предметом спору у цій справі є оскарження розпорядження та акта щодо примусового відчуження транспортного засобу позивача, а отже, спір, що виник між сторонами у цій справі, стосується майнових прав позивача та має приватно-правовий характер. Спірні правовідносини виникли внаслідок прийняття рішення про примусове відчуження майна, яке порушує, на думку позивача, його права, а тому у позивача виникла необхідність захисту свого цивільного права, у зв`язку з чим він правомірно звернувся до суду із позовом в порядку цивільного судочинства.
Вказаного суд апеляційної інстанції не врахував та при вирішенні питання юрисдикції спору не оцінив належним чином предмет спору та характер спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Наведене узгоджується із висновком, сформульованим Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі № 904/868/22, на який заявник посилається у касаційній скарзі».
У справі, що переглядається,
позивач пред`явив позовні вимоги про визнання недійсним та скасування акту про примусове відчуження або вилучення майна та витребування у військової частини і передання цього майна позивачу;
апеляційний суд не звернув уваги, що законодавець визначив юрисдикцію адміністративних судів з розгляду справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності (статті 350, 351 ЦК України). Вирішення спорів щодо реквізиції чинним законодавством до адміністративного судочинства не віднесений.
Тому суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про належність цього спору до адміністративної юрисдикції та наявність підстав для закриття провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова апеляційного суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Тарановим Станіславом Ігоровичем, задовольнити.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2023 року скасувати та справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2023 року втрачає законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
_03_03.png)
