№127/11837/15-к від 10 грудня 2019 ККС (позику коштів у потерпілого під приводом погашення заборгованості за кредитним договором та надання у заставу майна, яке вже знаходиться у заставі, за відсутності наміру повернути кошти, позичені у потерпілого, слід розцінювати як шахрайство)

Постанова

Іменем України

10 грудня 2019 р.

м. Київ

Справа №127/11837/15-к

Провадження № 51-2523 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого -          Могильного О. П.,

суддів:                         Матієк Т.В., Яковлєвої С. В.,

секретаря

судового засідання  Миколюка Я. О.,

за участю:

прокурора                  Подоляка М. С.,

захисників                  Спірідонова В. В., Федорова А. В.,

потерпілого                ОСОБА_1 ,

його представника-

адвоката                      Бездітного І. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Спірідонова В. В. на вироки Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2018 року та Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020010008323, за  обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 383, ч. 3 ст. 190 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2018 року        ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 383 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

За ч. 3 ст. 190 КК України ОСОБА_2 виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Вінницьким апеляційним судом вирок місцевого суду в частині його виправдання за ч. 3 ст. 190 КК України скасовано і постановлено свій вирок від 13 травня 2019 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироками місцевого та апеляційного судів, ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 13 жовтня 2014 року о 9.30 год. зателефонував до чергової частини Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області по лінії спеціального виклику «102», та здійснив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину органу досудового розслідування, а саме про угон його автомобіля марки «TOYOTA AVALON», державний номерний знак НОМЕР_1 . При цьому ОСОБА_2 достовірно знав, що вищевказаний автомобіль 30 березня 2009 року він добровільно передав ОСОБА_1 на підставі усної домовленості під час позики грошей в останнього у сумі 15000 доларів США.

Також ОСОБА_2 засуджено за те, що він  30 березня 2009 року перебуваючи неподалік будинку 173, по вул. Лермонтова, у м. Вінниці, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, маскуючи свої злочинні дії під цивільно-правову угоду, а саме позику грошових коштів під заставу автомобіля марки «TOYOTA AVALON», д.н.з. НОМЕР_2 , шляхом зловживання довірою ОСОБА_1 , приховуючи при цьому достовірні відомості про те, що вищевказаний автомобіль, відповідно до договору № 5699-078/07Р від 14.11.2007 року, перебуває під заставою банку «Правекс - Банк» та будь - яке розпорядження ним заборонене. Передав вказаний автомобіль ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі п`ятнадцять тисяч доларів США, гарантуючи повернути грошові кошти на протязі 15-30 днів.

В момент передачі автомобіля ОСОБА_1 та отримання від останнього грошових коштів, ОСОБА_2 , усвідомлюючи можливість викриття, оскільки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу марки «TOYOTA AVALON» наявна відмітка про обтяження автомобіля, бажаючи приховати свої злочинні наміри, повідомив      ОСОБА_1 , про те, що не має можливості відразу передати йому свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля, а віддасть його на протязі декількох годин. Крім цього ОСОБА_2 , бажаючи довести свій злочинний умисел до завершення, власноручно написав розписку про позику в ОСОБА_1 грошових коштів в сумі п`ятнадцять тисяч доларів США терміном на 15-30 днів.Однак грошові кошти ОСОБА_2 у встановлений розпискою термін не повернув, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 115500 грн, що є великим розміром.

25 жовтня 2009 року ОСОБА_2 перебуваючи неподалік будинку 173, по вул. Лермонтова, у м. Вінниці. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, повторно, діючи умисно, достовірно знаючи про наявну значну кредитну заборгованість перед банком «Правекс - Банк» в заставі якого знаходиться автомобіль «TOYOTA AVALON», з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , повідомив останньому про те, що віддасть йому у власність в оплату за борг в сумі 15000 доларів США вищевказаний автомобіль. Однак при цьому ОСОБА_2 повідомив, що для погашення кредиту в банку «Правекс - Банк» та зняття автомобіля з обліку необхідно ще п`ять тисяч доларів США. В подальшому ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 вищевказану суму та написав власноручно розписку про позику в ОСОБА_1 грошових коштів в сумі п`ять тисяч доларів США терміном до 25 листопада 2009 року.

Однак грошові кошти ОСОБА_2 у встановлений розпискою термін не повернув, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 40025 грн та не виконав кредитні зобов`язання перед банком «Правекс - Банк», в заставі якого перебував автомобіль марки «TOYOTA AVALON».

Таким чином, ОСОБА_2 своїми злочинними діями завдав ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 155525 грн., що в 514,1 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 1 січня 2009 року.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Спірідонов В.В. стверджує про незаконність постановлених щодо ОСОБА_2 вироків у частині засудження останнього за ч. 1 ст. 383, ч. 3 ст. 190 КК України. Вважає, що оскаржені вироки в  частині засудження ОСОБА_3 постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання особі засудженого. Зазначає про відсутність події злочину, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України та недоведеність поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, постановляючи свій  вирок, та засуджуючи ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України лише навів перелік доказів, проте не перевірив їх та не  проаналізував.  Одночасно, залишаючи без зміни вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_2 за  ч. 1 ст. 383 КК України, апеляційний суд твердження сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, не перевірив і не спростував, а своє рішення належним чином не умотивував, а тому просить провадження в цій частині закрити за відсутністю події кримінального правопорушення.

На касаційну скаргу захисника Спірідонова В. В. потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бездітний І. І. надали заперечення в яких зазначили доводи щодо безпідставності поданої касаційної скарги, у зв`язку з чим просять залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 -без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисники Спірідонов В. В. і Федоров А. В. підтримали касаційну скаргу та просять її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бездітний І. І. вважають касаційну скаргу сторони захисту безпідставною та просять її залишити без задоволення.

Прокурор Подоляк М.С. вважає касаційну скаргу адвоката необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості                                         ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 383 КК України, відповідають обставинам, з`ясованим судами, встановленим під час кримінального провадження, підтверджені перевіреними у судових засіданнях і наведеними у вироках доказами, яким суди дали належну оцінку, і є обґрунтованими.

На підставі дослідження обставин кримінального провадження, аналізу та оцінки доказів, які були перевірені з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, повторно, і кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 190 КК України та призначив відповідне покарання.

Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника, про необґрунтованість рішення апеляційного суду щодо скасування виправдувального вироку районного суду в частині виправдання ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Так, висновки апеляційного суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, повторно за викладених у вироку обставин ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи та підтверджені сукупністю доказів, у тому числі досліджених апеляційним судом під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку. Зокрема вони ґрунтуються, на показаннях потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , яким суд дав належну оцінку та у вироку достатньо мотивував. Судом також була дана належна оцінка письмовим доказам. При цьому апеляційним судом було повторно досліджено ті докази, на необхідності дослідження яких наполягали сторони. Тобто судом було дотримано повноти та змагальності розгляду провадження. Одночасно доводи, наведені в касаційній скарзі щодо інших порушень кримінального процесуального закону  з даного приводу не є такими, що тягнуть скасування оскаржуваного вироку  апеляційного суду.

Підсумовуючи свій висновок апеляційний суд зазначив, що  ОСОБА_2 , зловживаючи довірою ОСОБА_1 , з яким перебував у добрих стосунках, з метою заволодіння його грошима, видаючи свої дії під цивільно-правовими відносинами, приховав справжній їх характер, надаючи йому власноручно написані боргові розписки, заволодів його коштами в сумі 20 000 доларів США.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин, суд апеляційної інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, при визначенні спрямованості умислу ОСОБА_2 саме на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, повторно, правильно дійшов висновку, що останній позичаючи у ОСОБА_1 гроші в сумі 15 000 доларів США не повідомивши його про перебування автомобіля в заставі банку та, позичаючи вдруге у потерпілого гроші в сумі 5 000 доларів США, нібито на погашення кредиту, сума заборгованості якого становила значно більшу суму і не перераховувавши їх до банку, заздалегідь не мав наміру на повернення зазначених коштів.

Отже, з матеріалів провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

При цьому судом були досліджені всі обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, не знайшли свого підтвердження доводи захисника Спірідонова В.В. про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 1  ст. 383 КК України, оскільки з фактичних обставин провадження, встановлених судом, вбачається, що ОСОБА_2 на номер телефону міліції «102» повідомив про угон належного йому автомобіля «Тойота Авалон» державний номер НОМЕР_2 хоча достеменно знав, що автомобілем керував ОСОБА_1 , оскільки ним він був переданий останньому в якості застави за позику ще у 2009 році. Ці обставини підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , яким суд першої інстанції дав належну оцінку та у вироку належно мотивував.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 383 КК України, полягає у завідомо неправдивому, тобто такому, що не відповідає дійсності, повідомленні про вчинення злочину, яке направлене суду, прокурору, слідчому або органу дізнання, і цей злочин вважається закінченим з моменту надходження такого повідомлення до цих адресатів, незалежно від того, чи порушена кримінальна справа чи ні.

Одночасно суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, дійшли правильного висновку, що  ОСОБА_2 , повідомляючи на номер телефону міліції «102» про угон автомобіля усвідомлював, що транспортним засобом керує особа, якій він сам добровільно надав його з ключем та техпаспортом, і за цією заявою про вчинення злочину до місця зупинки автомобіля працівниками ДАІ прибула за відповідним направленням слідчо-оперативна група для перевірки вказаних ОСОБА_2  обставин.

Апеляційний суд, залишаючи без зміни вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 383 КК України не надавав іншу оцінку доказам, що не потребувало повторного їх дослідження.

Сторона захисту у своїй касаційній скарзі на навела переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, а під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для їх скасування.

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень та даних про  особу засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а доводи захисника, викладені у касаційній скарзі, щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочинів та даним про особу останнього, є необґрунтованими.

За таких обставин, касаційна скарга захисника Спірідонова В. В. задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України , Суд

у х в а л и в:

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2018 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року стосовно  ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Спірідонова В. В.- без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.П. Могильний                                          Т. В. Матієк                           С. В. Яковлєва