Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

справа № 369/8368/21

провадження № 61-1544св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2023 року у складі судді Волчка А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеус А. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Позов обґрунтований тим, що 05 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьками малолітнього ОСОБА_4 ) був укладений договір про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на його утримання. Відповідно до умов договору місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання матері.

Проте відповідач всупереч укладеному договору, створює батькові штучні перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, адже не бажає, щоб він спілкувався з дитиною та заперечує проти їх зустрічей.

Відповідач заборонила позивачу вхід на територію житлового комплексу, в якому проживає дитина; заборонила позивачу забирати дитину з дитячого садка; не відповідає на телефонні дзвінки та взагалі відмовляється від будь-якого спілкування з позивачем.

Оскільки у позасудовому порядку вирішити питання щодо порядку та способів участі батька у вихованні дитини не вдається, а встановлений органами опіки та піклування графік взагалі не задовольняє вимоги батька щодо його участі у спілкуванні з дитиною, позивач змушений звернутися з цим позовом.

ОСОБА_1 просив визначити йому способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: порядок періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання батька, без присутності матері:

1) неділя через неділю (тиждень через тиждень): батько дитини ОСОБА_1 забирає дитину ОСОБА_6 о 20:00 годині неділі за адресою місця проживання матері дитини ОСОБА_2 ; станом на 20:00 годину неділі матір дитини ОСОБА_2 повинна зібрати всі речі, які необхідні дитині ОСОБА_6 для тижневого проживання з батьком ОСОБА_1 за місцем проживання батька; в період коли дитина ОСОБА_6 проживає разом з батьком ОСОБА_1 він буде відвідувати дитячий садок, школу, гуртки та інші заклади, а також разом з батьком зможе вільно проводити час поза межами м. Києва в межах країни України, зокрема з можливим відвідуванням бабусі ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_1 ); через тиждень, о 20:00 годині неділі ОСОБА_6 повертає дитину матері ОСОБА_2 за адресою місця проживання матері дитини ОСОБА_8 ;

2) щороку у літній період (червень-серпень): протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола осіб, з якими такий відпочинок та дозвілля буде проводитись;

3) щороку у зимовий період (грудень - лютий): протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола осіб, з якими такий відпочинок та дозвілля буде проводитись;

4) день народження батька дитини ОСОБА_1 та дні народження близьких родичів батька дитини ОСОБА_1 - за попереднім повідомленням матері дитини ОСОБА_2 не менше ніж за 3 календарні дні про місце і час такого святкування;

5) батько дитини ОСОБА_1 має право безперешкодно відвідувати дитину ОСОБА_6 в будь-який день та в будь-який час доби за місцем проживання матері дитини ОСОБА_2 , завчасно попередивши матір дитини ОСОБА_2 про приїзд по мобільному телефону дзвінком, засобами електронної пошти або смс-повідомленням;

6) батько дитини ОСОБА_1 має право за попередньою домовленістю засобами електронної пошти (мобільний телефонний дзвінок або смс-повідомлення) з матір`ю дитини ОСОБА_2 брати дитину ОСОБА_6 за її бажанням та урахуванням стану здоров`я дитини до себе в будь-який день тижня та в будь-який час доби, якщо ОСОБА_2 про це просить.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: порядок періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання батька, без присутності матері, а саме: останній тиждень календарного місяця - батько дитини ОСОБА_1 забирає дитину ОСОБА_6 о 20:00 год неділі перед останнім тижнем місяця за адресою місця проживання матері дитини ОСОБА_2 та через тиждень о 20:00 год неділі ОСОБА_1 повертає дитину матері ОСОБА_2 за адресою місця проживання матері ОСОБА_2 ; в період коли дитина ОСОБА_6 проживає разом з батьком ОСОБА_1 він буде відвідувати дитячий садок, школу, гуртки та інші заклади.

Щороку у літній період (червень-серпень) протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола осіб, з якими такий відпочинок та дозвілля буде проводитись.

Щороку у зимовий період (грудень-лютий): протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола осіб, з якими такий відпочинок та дозвілля буде проводитись.

День народження батька дитини ОСОБА_1 : за попереднім повідомленням матері дитини ОСОБА_2 не менше ніж за 3 календарні дні про місце і час такого святкування.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Суд першої інстанції з метою дотримання прав та інтересів батька та дитини, надання їм можливості спілкування та підтримання сімейних відносин, зважаючи на вік дитини та керуючись виключно інтересами дитини, з метою забезпечення комфортного проживання дитини, зробив висновок про визначення ОСОБА_1 наступного способу участі у вихованні і спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - порядок періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання батька, без присутності матері, а саме: останній тиждень календарного місяця батько дитини ОСОБА_1 забирає дитину ОСОБА_6 о 20:00 год неділі перед останнім тижнем місяця за адресою місця проживання матері дитини ОСОБА_2 та через тиждень о 20:00 год неділі ОСОБА_1 повертає дитину матері ОСОБА_2 за адресою місця проживання матері. При чому, в період коли дитина ОСОБА_6 проживає разом з батьком ОСОБА_1 він буде відвідувати дитячий садок, школу, гуртки та інші заклади. Крім того, суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині надання можливості бути батьку спільно з дитиною щороку у літній період (червень-серпень) - протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола особі, з якими такий відпочином та дозвілля буде проводитись, та щороку у зимовий період (грудень-лютий) - протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням матері дитини ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола осіб, з якими такий відпочином та дозвілля буде проводитись, а також можливості бути спільно дитини з батьком при святкування останнім дня народження за попереднім повідомленням матері дитини ОСОБА_2 не менше ніж за 3 календарні дні про місце і час такого святкування, з метою встановлення стійкого психологічного зв`язку сина з батьком, сприйняття дитиною позивача як одного зі своїх батьків, який бере участь в її житті і вихованні нарівні з матір`ю, формуванні у дитини світогляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про спільне перебування дитини та батька під час святкування днів народжень близьких родичів ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач не конкретизував коло таких «близьких родичів», які сімейні зв`язки вони мають з дитиною та де саме можуть відбуватися такі святкування. Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимоги про безперешкодне відвідування дитини в будь-який день та в будь-який час доби за місцем проживання матері із завчасним попередженням про приїзд дзвінком по мобільному телефону, засобами електронної пошти або смс-повідомленням, оскільки цим судовим рішення вже визначено спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, а відповідач також має право проводити особистий час з дитиною та влаштовувати своє життя. Такі нерегламентовані відвідування позивачем, які по суті можуть бути щоденні, можуть порушувати графік дитини (оскільки позивач просить про відвідування в будь-який час доби) та унеможливлювати проведення вільного часу матір`ю разом з дитиною. Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог щодо забирання дитини до ОСОБА_1 в будь-який день тижня та в будь-який час доби, якщо про це попросить ОСОБА_2 , оскільки такі дії сторони можуть вчиняти добровільно, якщо на це буде згода обох батьків.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу грошові кошти в сумі 5 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції погодився. Крім того, вказав, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна сторона потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Встановивши, що матір перешкоджає батьку брати участь у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з метою максимально забезпечити участь батька у житті сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Визначення судом першої інстанції участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини у спосіб періодичних побачень, проживання дитини за місцем проживання батька протягом останнього тижня кожного календарного місяця, спільний відпочинок дитини і батька протягом 14 календарних днів підряд у літній та зимовий період, жодним чином не порушує принцип рівності прав батька щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. При цьому, суд першої інстанції, визначаючи саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини, виходив із якнайкращого забезпечення інтересів малолітнього сина сторін.

Доводи апеляційної скарги про те, що апеляційний суд зобов`язаний був скасувати рішення суду першої інстанції, адже суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо відвідування бабусі дитини ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), не залучив її до участі у справі, є безпідставними. Баба дитини не є учасником цієї справи. Крім того, ОСОБА_7 відповідно до статті 257 СК України у разі порушення її прав як баби малолітнього онука, має право звернутися з самостійним позовом. Таким чином, підстав вважати, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, немає.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бузанов Д. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України передбачено обов`язкову участь органу опіки та піклування під час розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини. Основною метою залучення органів опіки та піклування є отримання фахової оцінки щодо розв`язання спору, тому така дія суду не має бути формальною, проте такий висновок органу опіки та піклування, необхідний суду для прийняття рішення, яке було б найкращим для інтересів дитини, у матеріалах справи відсутній. Від Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради надійшов лише лист про розгляд справи за відсутності представника служби. Суди не звернули увагу на відсутність у цій справі висновку органу опіки та піклування, фактичне самоусунення такого органу від обов`язкової участі у справі. Таким чином, не зрозуміло, за яких підстав суди дійшли висновку про якнайкраще забезпечення інтересів малолітнього сина сторін оскарженими судовими рішеннями;

суд апеляційної інстанції проігнорував та не надав оцінку створюваним матір`ю протягом тривалого часу перешкод у вихованні дитини та спілкуванні з нею;

суди безпідставно прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме баби дитини ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_1 ). Оскільки позивач пред`явив вимогу стосовно прав та обов`язків іншої особи (баби дитини ОСОБА_7 ), то суд першої інстанції відповідно до частини третьої статті 53 ЦПК України при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду, встановивши, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, повинен був залучити ОСОБА_7 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/8368/21 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У лютому 2024 року справа № 369/8368/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 лютого 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, які передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19, від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 363/3045/18; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що з 26 жовтня 2013 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі.

В шлюбі у подружжя народилася дитина - син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року в справі № 369/11514/20 за позовом ОСОБА_1 шлюб між сторонами розірвано.

05 серпня 2020 року між сторонами укладений договір між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на її утримання, відповідно до умов якого місцем проживання дитини ОСОБА_6 батьки визначили місце проживання матері ОСОБА_2 .

У пункті 2.2 зазначеного договору встановлено, що батько ОСОБА_1 має право безперешкодно відвідувати дитину в будь-який день та в будь-який час доби за місцем її проживання, завчасно попередивши про приїзд по телефону або за допомогою іншого засобу зв`язку, в тому числі за попередньою домовленістю з матір`ю брати дитину за її бажанням та урахуванням стану здоров`я до себе в будь-який день тижня та в будь-який час доби.

Згідно з пунктом 2.3 договору у період шкільних канікул, кожен із батьків має право проводити більше часу з дитиною та відпочивати разом з нею в Україні або за кордоном. Перевага надається тому з батьків, з ким дитина виявила бажання відпочити. У разі одночасного виїзду, перевага першої в році поїздки надається матері, а далі - у порядку черговості. Батьки зобов`язані ухилятись від поїздок до країн, кліматичні або інші умови яких можуть бути небезпечними для дитини.

Відповідно до акта обстеження умов проживання батька дитини за адресою: АДРЕСА_2 , який складений провідними фахівцями із соціальної роботи ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , для виховання та розвитку дитини є всі необхідні умови, а саме є власна кімната облаштована всіма необхідними меблями та технікою. За можливості батько проводить з дитиною час, заохочує її до розвитку, займається з дитиною, грається з ним на вулиці, подорожують.

12 травня 2021 року Комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області складено акт № 19 за підписами провідних фахівців із соціальної роботи ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , згідно з яким фахівцями зафіксовано зустріч позивача із сином, яка відбулась 30 квітня 2021 року в державному садочку «Совенятко» с. Софіївська Борщагівка. Фахівці зафіксували, що дитина дуже зраділа батькові та просила піти до батька додому, що свідчить про теплі стосунки між батьком і сином.

ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами до відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП у Київській області про створення ОСОБА_2 перешкод батьку у спілкуванні з малолітнім сином.

Позиція Верховного Суду

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).

У частині третій статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

У частинах першій-третій статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками щодо участі одного з батьків у вихованні дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

У частинах четвертій ? шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення змісту зазначених приписів СК України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19)).

При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13 (провадження № 61-37709св18)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (провадження

№ 61-12112сво22), на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено, що

«передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо».

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, тобто його позовні вимоги стосується розгляду спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини;

у позовній заяві ОСОБА_1 третьою особою зазначив Службу у справах дітей Борщагівської сільської ради (а. с. 1);

у листі Борщагівської сільської ради від 05 липня 2022 року вказано, що з метою вивчення ситуації та у подальшому надання органом опіки та піклування висновку про участь батька у вихованні дитини сільська рада просить суд направити на її електронну або поштову адресу матеріали цієї справи (копію позовної заяви та додатків, за наявності копію відзиву на позовну заяву). Крім того, сільська рада повідомила, що судове засідання у справі призначене на 07 липня 2022 року о 11.00 год, просила розглядати справу за відсутності представника Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради (а. с. 121);

у листі Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради від 03 жовтня 2022 року зазначено, що з метою вивчення ситуації та у подальшому надання органом опіки та піклування висновку про участь батька у вихованні дитини служба просить направити на її електронну або поштову адресу матеріали цієї справи (копію позовної заяви та додатків, за наявності копію відзиву на позовну заяву). Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради також повідомила, що судове засідання у справі призначено на 21 жовтня 2022 року о 12.00 год, просила розглядати справу за відсутності представника служби (а. с. 131);

при частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив висновок про визначення ОСОБА_1 певних способів участі у вихованні і спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

проте суди не звернули увагу, що під час вирішення цього спору про участь батька у вихованні дитини Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, не надавала, а у матеріалах справи такий висновок відсутній;

при цьому виключних обставин щодо неможливості надання (отримання) письмового висновку органу опіки та піклування у цій справі (зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо) суди не встановили. Тому згідно з частиною п`ятою статті 19 СК України надання письмового висновкуСлужба у справах дітей Борщагівської сільської ради під час вирішення спору у цій справі (щодо участі одного з батьків у вихованні дитини) є обов`язковим.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій всупереч нормам процесуального та матеріального права зробили передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».

З урахуванням того, що заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року підлягають скасуванню, то додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року, яким стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, також належить скасувати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені заочне рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без дотримання норм процесуального та матеріального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити; оскаржені заочне рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду, а також додаткове рішення суду першої інстанції, скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2023 року, додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2023 рокута постанову Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2023 року, додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2023 рокута постанова Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков