753/1905/22 від 08.01.2024 Законом не заборонено встановлення опіки над недієздатною особою кільком опікунам

 

 

Постанова

Іменем України

 

08 січня 2024 року

м. Київ

 

справа № 753/1905/22

провадження № 61-8758св23

 

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

 

учасники справи:

заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,

 

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В.,

Ратнікової В. М., Ящук Т. І.,

 

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення опіки та призначення опікуна, та за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення опіки та призначення опікуна.

 

Короткий зміст вимог заяв про встановлення опіки та призначення опікуна

 

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про призначення її опікуном ОСОБА_3 .

 

Заява мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва

від 10 грудня 2008 року ОСОБА_3 визнано недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_4 (батька заявника).

 

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим необхідно вирішити питання про встановлення опіки та призначення опікуна недієздатній ОСОБА_3

 

ОСОБА_1 посилалася на те, що вона разом із недієздатною є власниками квартири АДРЕСА_1 , де зареєстровані та проживають разом, мають добрі стосунки.

 

У лютому 2022 року до суду також звернулася із заявою ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_3 , у якій просила суд призначити її опікуном недієздатної, посилаючись на те, що її сестра потребує догляду та турботи, які ОСОБА_1 не надає.

 

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

 

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 та призначено ОСОБА_3 опікуна - ОСОБА_1 . У задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовлено.

 

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 допомагала батькові у побуті, після його смерті повністю опікується за ОСОБА_3 , забезпечує її всім необхідним, між ними склалися добрі відносини, вони постійно проживають разом. Крім того, ОСОБА_1 працює, характеризується позитивно, за станом здоров`я може бути опікуном. У свою чергу зміна обстановки та оточення, відсутність дружніх стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призведе до загострення вкрай напружених відносин між сім`ями та може погіршити стан психічного здоров`я підопічної.

 

Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року скасовано.

 

Заяву ОСОБА_5 про встановлення опіки та призначення опікуна задоволено, встановлено над ОСОБА_3 опіку та призначено їй опікуна - ОСОБА_5 .

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

 

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не виконав свій обов`язок та не перевірив належним чином всі дані про особу ОСОБА_1 , зокрема той факт, що вона хоча і зареєстрована в квартирі, де проживає недієздатна, але фактично там не проживає, буває кілька разів на місяць, має чотирьох неповнолітніх дітей, а отже, не може проживати

в квартирі з ОСОБА_3 . Указане підтверджується поданням органу опіки та піклування, у якому зазначено, що представник органу неодноразово не міг потрапити в квартиру та обстежити умови проживання

ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 не з`являлася у призначений час.

 

При цьому, на думку апеляційного суду, висновок про наявність неприязних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мотивований та

не відповідає матеріалам справи.

 

Короткий зміст вимог касаційної скарги

 

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

 

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.

 

У липні 2023 року справа № 753/1905/22 надійшла до Верховного Суду.

 

27 липня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

 

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

 

У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

 

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду по суті спору суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 336/5652/18 (провадження № 61-1595св20), відповідно до якої опікун зобов`язаний дбати про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати доглядом та лікуванням.

У контексті цієї справи саме ОСОБА_1 виконувала усі зазначені дії щодо ОСОБА_3 , у той час як рідна сестра ОСОБА_2 навіть під час активних бойових дій у м. Києві залишила її і виїхала в інше місто.

 

Судом апеляційної інстанції повно та всебічно не досліджено докази у справі, зокрема подання Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про можливість призначення опікуном ОСОБА_1 , факт неприязних стосунків між підопічною ОСОБА_3 та її сестрою ОСОБА_2 .

 

У порушення норм процесуального права апеляційний суд прийняв до уваги нові докази, які не досліджувалися судом першої інстанції.

 

Доводи інших учасників справи

 

У серпні 2023 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

у якому, посилаючись на безпідставність доводів скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

 

Фактичні обставини справи

 

Суд установив, що ОСОБА_3 рішенням Дарницького районного суду

м. Києва від 10 грудня 2008 року визнано недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_4 .

 

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

 

Недієздатна ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_2 , а з 30 червня 2005 року разом із нею зареєстрована дочка ОСОБА_7 від першого шлюбу - ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_1 ).

 

Квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 18 липня 2005 року.

 

ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

 

Поданням органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-4506/02 від 18 липня 2022 року визначено за можливе призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 .

 

Іншим поданням органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-4505/02 від 18 липня 2022 року визначено за можливе призначити опікуном над недієздатною ОСОБА_3 її сестру ОСОБА_2 .

 

Позиція Верховного Суду

 

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

 

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

 

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

 

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

 

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

 

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

 

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

 

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

 

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

 

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

 

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону.

 

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

 

У справі, що переглядається, предметом спору є встановлення опіки над ОСОБА_3 , яку рішенням Дарницького районного суду м. Києва

від 10 грудня 2008 року визнано недієздатною у зв`язку з хронічним, стійким психічним розладом.

 

Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових

і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

 

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

 

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

 

Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

 

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

 

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

 

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

 

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

 

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

 

У справі, що переглядається, встановлено, що поданням органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації

№ 101-4506/02 від 18 липня 2022 року визначено за можливе призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 .

 

Також поданням органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-4505/02 від 18 липня 2022 року визначено за можливе призначити опікуном над недієздатною ОСОБА_3 її сестру ОСОБА_2 .

 

Законом не заборонено встановлення опіки над недієздатною особою кільком опікунам, проте встановивши наявність неприязних відносин між претендентами на опіку ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що призначення кількох опікунів у контексті цієї справи може призвести до загострення конфліктних ситуацій та, як наслідок, - погіршення самопочуття недієздатної особи.

 

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку доказам, наданим сторонами, встановивши, що представник органу опіки та піклування неодноразово не міг потрапити в квартиру та обстежити умови проживання ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 не з`являлася

в призначений час, що свідчить про те, що вона в квартирі не проживає, встановивши, що ОСОБА_1 не сплачує за надані комунальні послуги та за утримання будинку і прибудинкової території ні за свою частку квартири, ні за частку ОСОБА_3 , внаслідок чого утворилася заборгованість,

а також інші обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку по суті спору та задовольнив заяву ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою недієздатної, про встановлення опіки та призначення її опікуном ОСОБА_3 .

 

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 грудня 2020 року

у справі № 336/5652/18, колегія суддів відхиляє за їх безпідставністю, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтувала належним чином, у чому саме висновки апеляційного суду суперечать правовій позиції Верховного Суду. Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

 

При цьому не зазначення постанови Верховного Суду чи номера справи

не означає, що апеляційний суд розтлумачив і застосував норму права

не у спосіб, визначений Верховним Судом.

 

Доводи касаційної скарги про те, що висновок апеляційного суду зроблено без належного з`ясування дійсних обставин справи, без надання оцінки доказам

у справі, є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі, що

у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

 

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

 

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

 

Таким чином, Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

 

Посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому, оскільки не може бути скасованим законне рішення з одних лише формальних міркувань, колегією суддів відхиляються.

 

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків

суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання,

що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як в матеріальному,

так і в процесуальному сенсі, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

 

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому

не підлягає задоволенню.

 

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

 

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

 

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

 

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

 

Постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року залишити без змін.

 

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

 

Судді:                                                                                                     А. І. Грушицький

 

 

                                                                                                     І. В. Литвиненко

 

 

                                                                                                                                     Є. В. Петров