Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20412/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" у порядку письмового провадження,

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Борисенко І.І.

від 30.11.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М.А., Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А.

від 13.02.2018 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про відшкодування шкоди в розмірі 50000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування шкоди в розмірі 50000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Есо-Автотехнікс" укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №1009522, за яким застраховано автомобіль НОМЕР_1. 16 листопада 2013 року в м. Сімферополь сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5. Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування. На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 57471,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 26035 від 30.04.2014. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки БАЗ, д.н.НОМЕР_3, застраховано у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів №АС/4240734. Так, до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страхове відшкодування в розмірі 50000 грн, судовий збір в розмірі 1378 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі №910/20412/16 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018, позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн, судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Мотивуючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій зазначали, що матеріалами справи належним чином доведено порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України водієм страхувальника відповідача ОСОБА_5, у результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода, та вина останнього встановлена і доведена належними та допустимими доказами.

12.03.2018 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/20412/16, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/20412/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно було прийнято, як належний доказ, копію постанови Центрального районного суду м. Сімферополя від 17.12.2013 №124/10495/13-п, оскільки у позивача відсутня засвідчена гербовою печаткою, копія постанови, що дає підстав вважати її як неналежний доказ. Крім того, зазначена постанова відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 у справі № 910/20412/16. Призначено до розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відмовлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Провідна" у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/20412/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.07.2018 у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. для розгляду справи №910/20412/16 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець О.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2018 у зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І. для розгляду справи №910/20412/16 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/20412/16 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 дійшла висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 21 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Есо-Автотехнікс" був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів №1009522, за яким застраховано автомобіль НОМЕР_1.

16 листопада 2013 року в м. Сімферополь сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5.

Відповідно до довідки ВДАІ Сімферопольського МУ дорожньо-транспортної пригоди сталося з вини водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_5, який порушив правила маневрування, складено адміністративний протокол АБ №360841 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 16.11.2013, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 під керуванням транспортного засобу БАЗ, д.н. НОМЕР_3, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4240734. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 0 грн., строк дії полісу з 25.09.2013 до 24.04.2014.

Отже, відповідач є особою, на яку полісом №АС/4240734 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля НОМЕР_4, на час спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до дослідження №АА6619ОВ_дод-13.12/2 від 13.12.2013 матеріальний збиток згідно умов страхування, завданий власникові автомобіля НОМЕР_5, в результаті його пошкодження, визначений на підставі протоколу огляду і калькуляції відновлювального ремонту складає 143237,20 грн.

Страховик склав страховий акт №СТО-13-15015/1 від 13.04.2014, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 57471,53 грн.

На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 57471,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 26035 від 30.04.2014.

Оскільки відповідач відмовився сплатити страхове відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що до нього перейшло право вимоги до ПАТ "Страхова компанія "Провідна" на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України.

Змістом частини 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

При цьому, страховим ризиком, за вимогами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Разом з тим, за змістом ст. 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно з статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Як вже зазначалось, 16 листопада 2013 року в м. Сімферополь сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_6 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" відповідно до полісу серія АС №4240734, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.

Відповідно до страхового акту № СТО - 13-15015/1 від 13.01.2014, з урахуванням умов договору страхування, висновку автотоварознавчого дослідження №АА6619ОВ від 13.12.2013, позивачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування.

В матеріалах справи міститься, платіжне доручення №26035 від 30.04.2014, що підтверджує факт сплати позивачем своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 57471 грн з урахуванням франшизи.

За приписами, ст. ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як унормовано ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до довідки ВДАІ Сімферопольського МУ винним в даній дорожньо-транспортній пригоді визнано водія автомобіля НОМЕР_7 ОСОБА_5 та за фактом правопорушень, які призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, складено адміністративний протокол АБ №360841 за статтею 124 КУпАП.

28.11.2017 року до суду першої інстанції позивачем було подано, а судом долучено до матеріалів справи, як належний доказ копію постанови Центрального районного суду м. Сімферополя від 17.12.2013 №124/10495/13-п про визнання винним ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводом скаржника про те, що копія постанови Центрального районного суду м. Сімферополя від 17.12.2013 №124/10495/13-п не є належним та допустимим доказом, оскільки у позивача відсутній оригінал даної постанови, а також дана постанова відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суддів про те, що суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія ОСОБА_5.

Так, в матеріалах справи міститься копія пояснень самого водія ОСОБА_5, копія заяви про страхову виплату, що подавалась власником пошкодженого автомобіля НОМЕР_8, де, зокрема, зазначена схема дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.11.2013 та пояснення водія ОСОБА_4

Відповідно до наявних пояснень водія ОСОБА_5, вбачається, що останній зазначив про те, що він керуючи застрахованим автомобілем НОМЕР_2, не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем НОМЕР_8.

Надана схема дорожньо-транспортної пригоди також надає можливість переконатись у тому, що зіткнення вказаних вище автомобілів відбулось саме через порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України.

Отже, відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким названий вище громадянин був би притягнутий до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) таке рішення є обов'язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

Враховуючи зазначені докази, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи достатньо належних допустимих доказів, що підтверджують вину ОСОБА_5 у спірній дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З урахуванням зазначених норм чинного ЦК України, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 57471,53 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 26035 від 30.04.2014.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Пункт 38.1.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки БАЗ, д.н. НОМЕР_3, застраховано у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів №АС/4240734, ліміт за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн, франшиза - 0,00 грн.

Таким чином, аналізуючи зазначене, умови полісу №АС/4240734 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн), у межах суми, що перейшла до позивача (57471,53 грн) з урахуванням того, що франшиза за полісом №АС/4240734 дорівнює 0 грн.

З огляду на викладене, оскільки скаржник не довів обґрунтованість своєї касаційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надав, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/20412/16 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

Л.Стратієнко