Хмельницький апеляційний суд

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 725/5820/18

Провадження № 51-2827 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М. В.,

прокурора Сингаївської А. О.,

в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 січня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018260020001210, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Чернівці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 4 листопада 2008 року вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК до 4-х років позбавлення волі, звільнений 13 жовтня 2011 року за Законом України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року; 24 грудня 2012 року вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч. 2 ст. 185 КК до 3-х років позбавлення волі, звільнений 29 грудня 2014 року по відбуттю строку покарання, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 185 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 1287 грн.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 1 жовтня 2018 року в період часу з 01 год. 27 хв. по 01 год. 52 хв., з корисливих мотивів, діючи повторно, таємно викрав із салону автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , майно, яке належало потерпілому ОСОБА_2 , завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 27 200 грн.

19 березня 2019 року Чернівецьким апеляційним судом вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 січня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 березня 2019 року змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 185 КК на ч. 1 ст. 185 КК та пом`якшити покарання. Зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги обставини, що, на його думку, пом`якшують покарання. Стверджує, що судимість за вироком суду від 4 листопада 2008 року була погашена, тому кваліфікуюча обставина - повторність, при кваліфікації його дій судом застосована помилково.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Сингаївська А. О. вважала касаційну скаргу засудженого необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні. Засуджений касаційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Подія злочину та доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки чужого майна у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи ОСОБА_1 щодо помилковості кваліфікації його дій із застосуванням кваліфікуючої ознаки - повторність, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 32 КК повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був засуджений 4 листопада 2008 року вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК до 4-х років позбавлення волі та звільнений 13 жовтня 2011 року за Законом України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК, відноситься до тяжких злочинів.

Частиною 8 ст. 89 КК передбачено, що особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину визнаються такими, що не мають судимості, тобто строк погашення судимості за тяжкий злочин складає 6 (шість) років.

24 грудня 2012 року вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК було засуджено до 3-х років позбавлення волі та звільнено 29 грудня 2014 року по відбуттю строку покарання.

На підставі ч. 5 ст. 90 КК, особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново.

Частина 1 ст. 88 КК передбачає, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

ОСОБА_1 у період строку погашення судимості, тобто в період з 13 жовтня 2011 року, вчинив новий злочин, за який вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2012 року за ч. 2 ст. 185 КК був позбавлений волі до 3-х років та звільнений 29 грудня 2014 року, то перебіг строку погашення судимості переривався і обчислювався заново.

Після застосування акту амністії та на момент вчинення нового злочину ОСОБА_1 продовжував бути особою, що має судимість, строки погашення якої згідно зі ст. 89 КК не закінчились.

Таким чином, судами першої інстанції та апеляційної інстанції вірно зазначено, що саме з 29 грудня 2014 року почав обраховуватись строк погашення судимості.

Зазначений строк складає 6 (шість) років та мав би закінчитись 29 грудня 2020 року.

Відповідно до примітки ст. 185 КК злочин визнається вчиненим повторно, якщо особа раніше вчиняла будь-який із злочинів, передбачених статтями 185, 186, 189 - 191 або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Кримінальне правопорушення, згідно вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 січня 2019 року, ОСОБА_1 було вчинене 1 жовтня 2018 року, тобто до спливу строку погашення судимості.

За таких обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, кваліфіковані судом правильно.

Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду, належним чином провів перевірку судового рішення відповідно до вимог ст. 404 КПК та загальних засад призначення покарання.

Відповідно до приписів статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про можливість виправлення засудженого лише в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі.

Судом при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 враховано особу винного, тяжкість вчиненого злочину та той факт, що обвинувачений частково визнав вину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, натомість знову вчинив крадіжку.

Обставини, які пом`якшують покарання, були належним чином враховані судом при призначенні покарання ОСОБА_1 .

На думку колегії, призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки відповідає вимогам ст. 50, ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування рішень суддів попередніх інстанцій, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 січня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

О. Л. Булейко Г. М. Анісімов І. В. Іваненко

725/5820/18 від 07.08.2019 року (Строки погашення судимості (ч. 8 ст. 89 КК))