Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 285/5547/21

провадження № 61-4799св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новоград-Волинська міська рада Житомирської області, державний реєстратор виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Нагаль Олена Сергіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Новоград-Волинського нотаріального округу Качан Вікторія Олександрівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2022 року у складі судді Михайловської А. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Галацевич О. М., та касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником Романюком Іваном Миколайовичем , на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Галацевич О. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області (далі - Новоград-Волинська міськрада), державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міськради Нагаль О. С., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Новоград-Волинського нотаріального округу Качан В. О. про скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації речових прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні власністю.

Позов мотивований тим, що 29 липня 2004 року ОСОБА_1 купив майновий комплекс (вагову), що розташовані по АДРЕСА_1 . Рішенням Новоград-Волинської міськради № 81 від 16 листопада 2006 року йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі йому в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0400 га, по АДРЕСА_1 , фактично за місцем знаходження придбаного ним майнового комплексу. Згодом, цю ж земельну ділянку, на якій знаходиться його майновий комплекс передано у власність відповідачу ОСОБА_2 , яка її продала відповідачу ОСОБА_3 , із зазначенням адреси місце знаходження: АДРЕСА_2 . У вересні 2021 року він побачив, що на земельній ділянці за місцем знаходження його майнового комплексу встановлена електроопора, яка створює йому перешкоди у користуванні власністю. Вважає, що його права порушені, тому він звернувся до суду з даним позовом.

Позивач просив:

скасувати рішення Новоград-Волинської міськради № 1031 від 22 жовтня 2020 року, а саме: пункт 26 (додаток № 3) пункту 48, у частині передачі із комунальної власності у власність ОСОБА_2 під індивідуальне садівництво земельну ділянку раніше надану у власність, площею 0,0307 га, кадастровий номер 1811000000:00:017:0654, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер земельної ділянки 2220028118110;

скасувати рішення державного реєстратора Новоград-Волинської міськради Житомирської області Нагаль О. С., а саме: запис № 39172472 від 11 листопада 2020 року про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0307 га, кадастровий номер 1811000000:00:017:0654, реєстраційний номер земельної ділянки 2220028118110;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під садівництво за адресою: АДРЕСА_3 , від 29 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Качан В. О., та скасувати його реєстрацію;

усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом знесення відповідачем ОСОБА_3 електроопори, встановленої на земельній ділянці де знаходиться майновий комплекс, за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новоград-Волинської міськради, державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Нагаль О. С., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Новоград-Волинського нотаріального округу Качан В. О., про скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації речових прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні власністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у договорі купівлі-продажу від 29 липня 2004 року про придбання ОСОБА_1 немайнового комплексу, відсутні відомості про земельну ділянку, на якій розташований майновий комплекс. Позивачем не надано доказів, які б вказували на те, що майновий комплекс, який ним придбано, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 1811000000:00:017:0654, за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0307 га, яка передана у власність ОСОБА_2 , реєстрації права власності на нерухоме майно. Проект із землеустрою ОСОБА_1 не розроблений, право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку не зареєстровано. Таким чином, позивачем не доведено, які саме права на земельну ділянку він мав (володіння, користування, розпорядження) на час прийняття оспорюваного рішення.

Суд першої інстанції не прийняв заяву представника відповідача Новоград-Волинської міськради про визнання позову, оскільки остання суперечить закону, так як Новоград-Волинська міськрада самостійно може скасувати своє рішення у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0307 га, кадастровий номер 1811000000:00:017:0654, за адресою: АДРЕСА_3 , якщо вважає, що останнє прийнято неправомірно.

Також, суд вказав, що не підлягають задоволенню інші позовні вимоги, оскільки вони є похідними від основної вимоги про скасування рішення міської ради, зокрема: про скасування державної реєстрації речових прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод в користуванні власністю.

Щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції вказав, що відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір у справі з відповідачів стягненню не підлягає. Щодо витрат на правову допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_5 , то останні підлягають розгляду в порядку статті 270 ЦПК України, після надходження до суду відповідних доказів їх понесення, про які представником відповідача ОСОБА_5 повідомлено суд шляхом подачі до суду заяви від 21 лютого 2022 року, у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2023 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення щодо вирішення питання судових витрат у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до акту № 1 до договору про надання правової допомоги, укладеному між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «ЛМК» від 03 серпня 2021 року та виписок про рух коштів від 14 лютого 2022 року, 03 серпня 2022 року та 30 листопада 2022 року, вони складені до винесення рішення у справі. Зміст заяви представника відповідача ОСОБА_3 - Романюка І. М. про стягнення витрат на професійну допомогу не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі. У урахуванням викладеного та частини першої статті 246 ЦПК України, суд відмовив у прийнятті додаткового рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2022 року - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2023 року і постановлено нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, залишивши рішення першої інстанції без змін, вказав, що ОСОБА_1 не є землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його права як власника майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 рішенням Новоград-Волинської міськради № 1031 від 22 жовтня 2020 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 . Лист директора Новоград-Волинського міського земельно-кадастрового бюро від 24 грудня 2021 року не є належним та достатнім доказом накладення земельних ділянок за адресами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 . Клопотання про призначення земельно-технічної експертизи позивач не заявляв, висновок експерта в порядку ст.106 ЦПК України не подавав.

Щодо витрат на правову (професійну) допомогу, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції помилково застосував при вирішенні питання щодо витрат на правничу допомогу положення частини першої статті 246 ЦПК України, оскільки це питання врегульоване спеціальною нормою статтею 137 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що витрати на правничу допомогу підтверджені такими доказами: договором про надання правової допомоги, укладеним між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «ЛМК», дорученням, виданим Адвокатським об`єднанням «ЛМК» адвокату Романюку І. М., актом виконаних робіт від 03 серпня 2022 року, відомостями про рух коштів по рахунку. Договір про надання правової допомоги та доручення укладені із дотриманням положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до акту виконаних робіт витрати на професійну правничу допомогу складаються з 15 000,00 грн вартості наданих послуг та 12 000,00 грн гонорару успіху. Договором про надання правової допомоги та дорученням розмір гонорару успіху не визначений, акт виконаних робіт не є документом, який визначає права та обов`язки сторін договору. За таких обставин, суд зробив висновок, що є підстави для стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суд першої інстанції в підготовчому провадженні до його закриття не розглянув заяву та клопотання Новоград-Волинської міськради про визнання позову та залишення без розгляду відзиву міськради на позовну заяву. Внаслідок цих процесуальних порушень закону, вказані заява і клопотання не стали предметом дослідження у суді. Натомість, відповідно до змісту заяви та клопотання міськради, в ході дослідження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передається у власність ОСОБА_2 , встановлено, що Новоград-Волинська міськрада не надавала відповідного дозволу на виготовлення технічної документації ОСОБА_2 , заяв до міськради від ОСОБА_2 стосовно відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 не надходило. Разом з тим, суд першої інстанції посилається на рішення Новоград-Волинської міськради № 989 від 24 липня 2020 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою. Вважає, що суд першої інстанції, що також залишено поза увагою суду апеляційної інстанції, безпідставно зробив висновок, що позивачем не доведено, які саме права на земельну ділянку він мав (володіння, користування, розпорядження) на час прийняття оспорюваного рішення. Вказує, що саме в невідповідності порядку надання спірної земельної ділянки комунальної власності на стадії дозволу іншим особам розробляти технічну документацію, а саме формувати нову земельну ділянку, порушуються права і інтерес ОСОБА_1 , на отримання земельної ділянки в оренду;

суд апеляційної інстанції при розподілі судових витрат залишив поза увагою, що в договорі про надання правової допомоги, укладеної між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «ЛМК» у самому його тексті, відсутні умови (пункти) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, не вказані рахунки, куди мають перераховуватись кошти, що суперечить статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Договір укладено з адвокатським об`єднанням, а кошти стягнуто на ім`я фізичної особи.

У квітні 2023 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, підписану представником Романюком І. М. , в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції при частковому задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу обґрунтував свої висновки тим, що договором про надання правової допомоги та дорученням розмір гонорару успіху не визначено, а акт виконаних робіт не є документом, який визначає права та обов`язки сторін договору. Проте, суд залишив поза увагою, що відповідно до пункту 5.1 договору про надання правничої допомоги від 09 грудня 2021 року № 50, розмір гонорару за надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги сторони узгоджують в дорученні. Відповідно до пункту 2 доручення № 1 від 09 грудня 2021 року остаточна сума гонорару визначається згідно акту приймання-передачі наданих послуг. За змістом пункту 2 акту приймання-передачі наданих послуг від 03 серпня 2022 року було погоджено «гонорар успіху» у розмірі 12 000,00 грн, тобто в межах орієнтовної суми витрат на правову допомогу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 285/5547/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 285/5547/21.

У квітні 2023 року матеріали цивільної справи № 285/5547/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 285/5547/21 за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2023 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 09 грудня 2021 року у справі № 922/3812/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 травня 2023 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_3 містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 29 липня 2004 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбав немайновий комплекс, який складається із автомобільних ваг, бетонної ями, навісу металічного, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Рішенням Новоград-Волинської міськради № 81 від 16 листопада 2006 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 , орієнтованою площею 0,0400 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для передачі їх в оренду.

Рішенням Новоград-Волинської міськради № 989 від 24 липня 2020 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у приватну власність, для індивідуального садівництва, за адресою: АДРЕСА_3 , орієнтованою площею 0,0250 га.

Відповідно до рішення Новоград-Волинської міськради № 1031 від 22 жовтня 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 1811000000:00:017:0654, за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0307 га, для індивідуального садівництва.

Відповідно до висновку Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Новоград-Волинської міської ради № 428 від 11 серпня 2020 року права третіх осіб на використання вказаної земельної ділянки відсутні.

29 березня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу, за яким останній придбав земельну ділянку, кадастровий номер 1811000000:00:017:0654, за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0307 га, для індивідуального садівництва.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

29 липня 2004 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбав немайновий комплекс, який складається із автомобільних ваг, бетонної ями, навісу металічного, що розташовані по АДРЕСА_1 ;

рішенням Новоград-Волинської міськради № 81 від 16 листопада 2006 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 , орієнтованою площею 0,0400 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для передачі їх в оренду;

рішенням Новоград-Волинської міськради № 1031 від 22 жовтня 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 1811000000:00:017:0654, за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0307 га, для індивідуального садівництва.

суди встановили, що позивач не надав суду доказів того, що: він замовив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі рішення Новоград-Волинської міськради № 81 від 16 листопада 2006 року; порушення його прав, як власника майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , рішенням Новоград-Волинської міськради № 1031 від 22 жовтня 2020 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 ;

аналіз матеріалів справи свідчить, що в рішенні Новоград-Волинської міськради № 81 від 16 листопада 2006 року «Про передачу у власність, надання у користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин» не зазначено конкретну площу земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_1 , її місцезнаходженням зазначено: АДРЕСА_4 . Матеріали справи не містять доказів про неможливість розробки проєкту з причин приватизації спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , що позивач у встановленому законодавством порядку набув право користування спірною земельною ділянкою площею 0,0307 га. Позивачем також не надано доказів, що земельна ділянка, яка передана ОСОБА_2 накладається повністю або частково на земельну ділянку, право на відведення якої йому у власність надала Новоград-Волинська міськрада рішенням № 81 від 16 листопада 2006 року.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Новоград-Волинської міської ради, ОСОБА_2 про скасування рішення міськради, оскільки позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів у спірних правовідносинах. Суди також правильно зазначили, що вимоги про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод в користуванні власністю, в цій справі є похідними від вимоги про скасування рішення міськради та обґрунтовано відмовили у їх задоволенні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права в цій частині позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Щодо позовних вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Нагаль О. С.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між позивачем та Новоград-Волинською міськрадою, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Тому в задоволенні позовних вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міськради Нагаль О. С. слід було відмовити в зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача. Тому судові рішення в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.

Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що:

у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;

у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

У справі, що переглядається:

у відзиві ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 12 000,00 грн;

21 лютого 2022 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_3 - Романюка І. М. , в якій представник відповідача на виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України повідомив, що оскільки юридичний супровід справи на даний час ще триває, докази розміру витрат ОСОБА_3 на правничу допомогу будуть надані не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду;

27 грудня 2022 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новоград-Волинської міськради, державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Нагаль О. С., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Новоград-Волинського нотаріального округу Качан В. О., про скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації речових прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні власністю;

03 січня 2023 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_3 - Романюка І. М. про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представником ОСОБА_3 - Романюком І. М. подані копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги № 50 від 09 грудня 2021 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛМК» в особі старшого партнера Романюка І. М. та ОСОБА_3., доручення № 1 до договору про надання правничої допомоги від 09 грудня 2021 року, яке є додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № 50 від 09 грудня 2021 року, укладеному між Адвокатським об`єднанням «ЛМК» в особі старшого партнера Романюка І. М. та ОСОБА_3., акту № 1 від 03 серпня 2022 року щодо надання послуг до договору про надання правничої допомоги № 50 від 09 грудня 2021 року, відповідно до якого адвокатом Романюком І. М. надані наступні послуги:

вивчення документів, підготовка правової позиції (2 год, вартість 3 000,00 грн),

підготовка та надання клієнту проєкту відзиву (2 год, вартість 3 000,00 грн),

підготовка та надання клієнту проєкту заперечення на відповідь на відзив (2 год, вартість 3 000,00 грн),

участь у судовому засіданні 21 лютого 2022 року в режимі відеоконференції (1 год, вартість 1 000,00 грн),

підготовка та подача клопотання про приєднання до матеріалів справи відповіді КП «Новоград-Волинське міське земельно-кадастрове бюро» від 31 травня 2022 року № 21 (1 год, вартість 1 000,00 грн),

участь у судовому засіданні 26 липня 2022 року в режимі відеоконференції (1 год, вартість 1 000,00 грн),

підготовка та направлення до суду письмових пояснень по суті спору (2 год, вартість 3 000,00 грн);

сторони погодили гонорар за результат розгляду справи у розмірі 12 000, 00 грн («гонорар успіху») за прийняття рішення на користь клієнта;

обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява представника ОСОБА_3 - Романюка І. М. не містить (а. с. 1-3 виділених матеріалів).

Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - Романюка І. М. про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі. Натомість суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції. Тому, постанова суду апеляційної інстанції в частині витрат на правову допомогу підлягає скасуванню, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу - залишенню в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21), ВерховногоСуду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 385/1702/19 (провадження № 61-1760св23), Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:

касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід задовольнити частково;

оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міськради Нагаль О. С. змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови;

постанову суду апеляційної інстанції в частині витрат на правову допомогу слід скасувати, ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті додаткового рішення щодо вирішення питання судових витрат у справі - залишити в силі;

оскаржені судові рішенняв іншій частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка подана представником Романюком Іваном Миколайовичем , задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міськради Житомирської області Нагаль Олени Сергіївни про скасування рішення державного реєстратора змінити, викласти їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року в частині вирішення питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу скасувати.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2023 року залишити в силі.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Новоград-Волинського нотаріального округу Качан Вікторія Олександрівна про скасування рішення міськради, скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод в користуванні власністю, залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2023 рокув скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук