Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року

м. Київ

справа № 743/1596/15-ц

провадження № 61-7035св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник: акціонерне товариство «СЕНС БАНК»,

боржник: ОСОБА_1 ,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у складі суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,

Історія справи

Короткий зміст заяви

У травні 2022 року Акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі - АТ «Альфа Банк») звернулося з заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником за виконавчим листом Ріпкинського районного суду Чернігівської області № 743/1596/15-ц від 04 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 935/08-005 від 07 лютого 2008 року, в розмірі 351 118,20 грн та 34 124,73 дол. США, що за курсом 23,95 грн, встановленим НБУ на 15 січня 2016 року, складає 817 287,28 грн.

01 грудня 2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «СЕНС БАНК».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2023 року у задоволенні заяви АТ «СЕНС БАНК» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

заявник, як юридична особа, була створена та зареєстрована відповідно до законодавства України. Разом з тим, із наявних в матеріалах справи належних і допустимих доказів вбачається, що кінцевими бенефіціарними власниками АТ «СЕНС БАНК» є виключно громадяни Російської Федерації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Водночас даних про те, що вказані особи проживають на території України на законних підставах заявник не надав;

за таких обставин, враховуючи чинну на цей час імперативну норму (пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження») про заборону заміни стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за яких є юридичні особи, хоча і створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, проте кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни Російської Федерації, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи даних про те, що ці особи проживають на території України на законних підставах, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви АТ «СЕНС БАНК» про заміну сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу АТ «СЕНС БАНК» задоволено. Ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2023 року скасовано. Заяву АТ «СЕНС БАНК» задоволено. Замінено стягувача у виконавчому листі Ріпкинського районного суду Чернігівської області № 743/1596/15-ц від 04 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 935/08-005 від 07 лютого 2008 року, в розмірі 351 118,20 грн та 34 124,73 дол. США, що за курсом 23,95, встановленим НБУ на 15 січня 2016 року, складає 817 287,28 грн, з ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «СЕНС БАНК». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» витрати, понесені на сплату судового збору в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2 684,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

зважаючи на наявність у справі належних та допустимих доказів на підтвердження реорганізації АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» та набуття АТ «Альфа-Банк», яке в подальшому перейменовано на АТ «СЕНС БАНК», всіх прав кредитора за зобов`язаннями боржника ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку про необхідність заміни стягувача у виконавчому листі Ріпкинського районного суду Чернігівської області № 743/1596/15-ц від 04 квітня 2016 року, з ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «СЕНС БАНК»;

апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про існування імперативної норми про заборону заміни стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за яких є юридичні особи, які створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, проте кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни Російської Федерації. АТ «СЕНС БАНК» створено та зареєстровано відповідно до законодавства України, а тому підстави для застосування заборони, передбаченої пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» відсутні;

Також є хибним посилання боржника у відзиві на пропущення стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Як вбачається з відмітки державного виконавця про виконання рішення або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення, що міститься на виконавчому листі Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2016 року за № 743/1596/15-ц, виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» 16 вересня 2019 року. Частиною 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Строк пред`явлення виконавчого листа Ріпкинського районного суду Чернігівської області № 743/1596/15-ц до виконання, що перервався у зв`язку з його пред`явленням до виконання, розпочався з 16 вересня 2019 року та закінчився 17 вересня 2022 року. Із заявою про заміну сторони виконавчого провадження АТ «СЕНС БАНК» звернулося до суду 17 травня 2022 року, тобто в межах строку.

Аргументи учасників справи

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив постанову апеляційного суду скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, стягнути з АТ «СЕНС БАНК» судові витрати на користь ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що:

з аналізу положень пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що заборона не застосовується не лише за умови створення та реєстрації юридичної особи відповідно до закону України, а і за умови, що кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах. Тобто, тільки за наявності двох умов заборона не застосовується. Якщо ж існує тільки одна умова про створення юридичної особи відповідно до закону України, а інша умова відсутня, тобто не підтверджена відповідними доказами, то заборона застосовується. Однак апеляційний суд не звернув уваги на те, що кінцеві бенефіціарні власники АТ «СЕНС БАНК» є виключно громадяни Російської Федерації, які не надали суду доказів про проживання на території України на законних підставах, а обмежився лише тим, що юридична особа створена відповідно до закону України, в зв`язку із чим прийняв незаконну постанову;

Відкрита і доступна інформація про кінцевих бенефіціарних власників АТ «СЕНС БАНК» свідчить, що громадяни Російської Федерації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на території України не проживають. Зазначене підтверджується також постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», якою введений мораторій (заборона) примусового виконання грошових зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація та особи, пов`язані з державою-агресором. Тому є підстави вважати, що постанова апеляційного суду прийнята з внаслідок неправильного тлумачення судом апеляційної інстанції положень пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в частині наявності підстав для застосування заборони на вчинення виконавчих дій АТ «СЕНС БАНК».

У червні 2023 року АТ «СЕНС БАНК» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що:

АТ «Сенс Банк» створений та діє в Україні відповідно до чинного законодавства України, а тому фінансові результати його господарської діяльностівикористовуються виключно в інтересах України та бюджету України. Не зважаючи на те, що серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) АТ «Альфа-Банк» є громадяни Російської Федерації, обов`язковою умовою для застосування пункту 10-2 розділу ХІП «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» є імперативна норма, що юридична особа, має бути створена та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, що в свою чергу не може застосовуватися до АТ «Сенс Банк». Крім того, 02 березня 2022 року та 15 квітня 2022 року НБУ прийняв рішення про застосування заходу впливу у вигляді тимчасової, до усунення порушення, заборони власникам істотної участі в АТ «СЕНС БАНК» використовувати право голосу;

рішенням НБУ від 21 квітня 2022 року право голосу за акціями АТ «Альфа-Банк», які опосередковано належать власникам істотної участі в Банку та остаточним ключовим учасникам в структурі власності Банку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було передано довіреній особі ОСОБА_5 на період до усунення ними порушень, за які до них було застосовано тимчасову заборону права голосу.

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив АТ «СЕНС БАНК», в якій зазначає, що відзив є необґрунтованим і зводиться до помилкового тлумачення законодавства на власну користь.

Рух справи та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що заочним рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 січня 2016 року, що набрало законної сили 24 березня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 935/08-005 від 07 лютого 2008 року в розмірі 351 118,20 грн та 34 124,73 дол. США, що за курсом 23,95, встановленим НБУ на 15 січня 2016 року складає 817 287,28 грн.

04 квітня 2016 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист № 743/1596/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 935/08-005 від 07 лютого 2018 року, в розмірі 351 118,20 грн та 34 124,73 дол. США, що за курсом 23,95, встановленим НБУ на 15 січня 2016 року, складає 817 287,28 грн. Строк пред`явлення указаного виконавчого листа до виконання встановлено до 24 березня 2017 року.

Згідно відмітки державного виконавця про виконання рішення або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення, що міститься на вказаному виконавчому листі, 16 вересня 2019 року виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року та рішенням (протокол) № 4/2019 загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року, затверджено передавальний акт на 11 жовтня 2019 року. Згідно з п. 1 передавального акту внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15 жовтня 2019 року.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 03 грудня 2019 року внесено запис про припинення АТ «Укрсоцбанк» відповідно до рішення засновників, правонаступником є АТ «Альфа-Банк».

У листі від 26 грудня 2022 року за №18-0006/89267 Національний банк України на виконання ухвали суду від 05 грудня 2022 року щодо надання інформації про обставини створення та реєстрації АТ «Альфа-Банк» повідомив, зокрема, що відповідно до положень Статуту Банку АТ «СЕНС БАНК» є правонаступником усіх прав і зобов`язань АТ «АЛЬФА-БАНК», ПАТ «АЛЬФАБАНК», ЗАТ «Альфа-Банк», АКБ «Київінвестбанк», КБ «Київінвестбанк» та КБСК «ВІТО», а також всього майна, прав і зобов`язань АТ «УКРСОЦБАНК».

Відповідно до інформації, розміщеної на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку, власниками істотної участі в Банку станом на 21 квітня 2022 року є:

1) АВН Ukraine Limited (місцезнаходження юридичної особи: Кіпр, м. Нікосія);

2) АВН Holdings S.A. (місцезнаходження юридичної особи: Люксембург, м. Люксембург);

3) ОСОБА_2 (громадянин Російської Федерації);

4) ОСОБА_3 (громадянин Ізраїлю та Російської Федерації);

5) ОСОБА_4 (громадянин Російської Федерації та Латвії).

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є також остаточними ключовими учасниками в структурі власності Банку станом на 21 квітня 2022 року, які мають частку більше 10% в статутному капіталі Банку.

Національний банк не отримував інформацію від Банку щодо змін у відомостях про структуру власності Банку станом на дату після 21 квітня 2022 року.

02 березня 2022 року Національний банк прийняв рішення про застосування заходу впливу у вигляді тимчасової, до усунення порушення, заборони власникам істотної участі в АТ «СЕНС БАНК»: ОСОБА_3 використовувати право голосу за 94 403 641 843 простими іменними акціями АТ «СЕНС БАНК», що становлять 32,8632% статутного капіталу Банку через володіння ним 32,8632% статутного капіталу АВН Holdings S.A., яка є контролером Банку шляхом володіння частки в розмірі 100% статутного капіталу АВН Ukraine Limited, що володіє 42,3994% акцій Банку, та прямого володіння 57,6006% акцій Банку; ОСОБА_4 використовувати право голосу за 35 625 717 685 простими іменними акціями АТ «Альфа-Банк», що становлять 12,4018% статутного капіталу Банку, через володіння ним 12,4018% статутного капіталу АВН Holdings S.A.

15 квітня 2022 року були прийняті рішення, зокрема, про визнання ОСОБА_2 власником істотної участі в АТ «СЕНС БАНК», який набув істотну участь без отримання погодження Національного банку, з порушенням вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку, та про застосування до нього у зв`язку з цим заходу впливу у вигляді тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в АТ «СЕНС БАНК» використовувати право голосу за 117 666 731 633 простими іменними акціями АТ «Альфа-Банк», що становлять 40,9614% статутного капіталу Банку, через володіння ним 40,9614% статутного капіталу АВН Holdings S.A.

У зв`язку з викладеним, рішенням Національного банку №20/659-рк від 21 квітня 2022 року право голосу за акціями АТ «Альфа-Банк», які опосередковано належать власникам істотної участі в Банку та остаточним ключовим учасникам в структурі власності Банку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було передано довіреній особі ОСОБА_5 на період до усунення ними порушень, за які до них було застосовано тимчасову заборону права голосу.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частини перша, друга-п`ята статті 442 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц (провадження

№ 61-9098сво20) вказано, що:

«підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі

№ 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) зазначено, що:

«на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України».

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Підстави повернення виконавчого документа стягувачеві визначені у частині першій статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до пункту 1 частини першої якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 вказаного Закону).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що АТ «Укрсоцбанк» припинено 03 грудня 2019 року, правонаступником його прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк»; 01 грудня 2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «СЕНС БАНК»; заявник звернувся до суду у цій справі із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання;

суди зробили протилежні висновки щодо застосування у спірних правовідносинах до АТ «СЕНС БАНК» заборони, встановленої пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»(абзаци 1, 2 - тут і далі в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

Згідно вказаного пункту, до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи:

громадяни Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19)).

Ключовим питанням, яке постало перед касаційними судом в цій справі є те, чи поширюються заборони, передбачені пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», на юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які не проживають на території України на законних підставах?

Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що:

при тлумаченні пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» слід враховувати мету, у зв`язку з якою Закон України «Про виконавче провадження» доповненоцим пунктом (Закон № 2129-IX від 15 березня 2022 року). Такою метою є забезпечення захисту національних інтересів у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану, що потребує врегулювання деяких питань примусового виконання рішень, зокрема, щодо зупинення вчинення виконавчих дій, стягувачами за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором (див. пояснювальну записку до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» - https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1245274);

в абзаці 2 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» визначене коло суб`єктів, до яких передбачені в його абзаці 1 обмеження не застосовуються. До таких суб`єктів віднесені і юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах;

тому заборона заміни стягувачів поширюються саме на пов`язаних з державою-агресором осіб, у тому числі юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є громадяни Російської Федерації, які не проживають на території України на законних підставах.

Як наслідок суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що оскільки АТ «СЕНС БАНК» створено та зареєстровано відповідно до законодавства України, то відсутні підстави для застосування заборони, передбаченої пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, то суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, касаційний суд звертає увагу, що:

за змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції здійснює касаційний перегляд в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції;

обмеження, передбачені пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», стосується виключно зупинення виконання судових рішень на користь Російської Федерації або осіб, пов`язаних з державою-агресором, оскільки наслідки виконання такого рішення на території України є несумісними з публічним порядком України, з огляду на потребу України в забезпеченні захисту національних інтересів у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану. Таке обмеження є тимчасовим, а в абзаці 3 пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», зокрема передбачено, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тому заявник після усунення обставин, які є підставою для застосування до нього заборони, встановленої вказаним пунктом, або набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, не буде позбавлений можливості вирішити відповідне процесуальне питання заміни сторони виконавчого провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції - скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Тому сплачений ОСОБА_1 судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладається на АТ «СЕНС БАНК».

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року скасувати.

Ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2023 року залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 536,80 грн судових витрат на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Чернігівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук