Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 201/5876/22

провадження № 61-4378сво23

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Покопцева Д. О. від 05 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Халджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В. від 01 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Н. М., про скасування рішень державного реєстратора та скасування державної реєстрації прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 березня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Істейтглобал» було укладено кредитний договір № КП461-Г, за умовами якого позичальник отримав від кредитодавця грошові кошти в розмірі 32 900 000 грн, з кінцевим терміном повернення 19 березня 2041 року. У забезпечення виконання зобов`язань позичальника між банком та ОСОБА_2 було 19 грудня 2012 року укладено договір іпотеки № КП 461-Г-ДИ2 квартири АДРЕСА_1 т.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року по справі № 201/5563/17 ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено, визнано припиненими правовідносини за договором іпотеки (майнової поруки) № КА 461-Г-ДИ2 від 19 грудня 2012 року, № КП 461-Г-ДИЗ від 19 грудня 2012 року та договором поруки № КП461-Г-П2 від 19 грудня 2012 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2

10 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М. до Державного реєстру були внесені рішення з індексними номерами 37505081 та 37501487 та зареєстровані в державному реєстрі відомості про припинення обтяжень предмета іпотеки: про припинення іпотеки, зареєстрованої на підставі договору іпотеки № КП 461-Г-ДИ2 від 19 грудня 2012 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 , номер запису про іпотеку 22759933 (спеціальний розділ); про припинення обтяження, зареєстрованого на підставі договору іпотеки № КП461-Г-ДІ2 від 19 грудня 2012 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , номер запису про обтяження 22757218 (спеціальний розділ).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461-Г-ДИ2 від 19 грудня 2012 року, № КП 461-Г-ДИЗ від 19 грудня 2012 року за договором поруки № КП 461-Г-П2 від 19 грудня 2012 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення договорів поруки та майнової поруки відмовлено.

На підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2018 року ОСОБА_1 придбала квартиру 39 б першої черги житлового комплексу «Амфітеатр» містобудівного ансамблю «Крутогірний» в будинку АДРЕСА_2 т.

З урахуванням викладеного позивач просив суд: визнати протиправними та скасувати рішення про припинення іпотеки, та визнати з 19 грудня 2012 року (моменту первинної реєстрації запису про іпотеку 2759933 та запису про обтяження 22757218) права АТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателя, щодо обтяження іпотекою та забороною нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки № КП 461-Г-ДИ2 від 19 грудня 2012 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржувані позивачем рішення державного реєстратора та державна реєстрація здійснені на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано в апеляційному порядку. Відповідна постанова апеляційного суду є підставою для скасування вищевказаних рішень реєстратора. Разом із цим, позивач не звертався до державного реєстратора з такою вимогою. Тому позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Вирішуючи позовну вимогу банку про визнання права як іпотекодержателя з моменту первинної реєстрації запису про іпотеку та обтяження іпотекою та забороною спірної квартири, суд першої інстанції з урахуванням формулювання банком цієї позовної вимоги, вказав, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя. Належним способом захисту порушеного права є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, і після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстратора має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив про те, що АТ КБ «ПриватБанк» обрав неналежний спосіб захисту свого права, звернувшись до суду з позовними вимогами не надавши належних та допустимих доказів порушення його прав державним реєстратором, а тому висновок суду першої інстанції про обрання неефективного способу захисту є правильним.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 та постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року в справі № 6-332цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_4 , звернулась до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.

Узагальнені доводи пояснень на касаційну скаргу

У серпні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_5 , звернулась до Верховного Суду із поясненнями на касаційну скаргу, у яких просить при касаційному перегляді цієї справи врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/5907/22 (провадження № 61-5763св23), правовідносини у якій є ідентичними та повністю подібними до правовідносин, які виникли у цій справі.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/5876/22 та витребувано цивільну справу з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 20 березня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» як кредитодавцем та ТОВ «Істейтглобал» як позичальником було укладено кредитний договір № КП461-Г, за умовами якого позичальник отримав від кредитодавця грошові кошти в сумі 32 900 000 грн з кінцевим терміном повернення 19 березня 2041 року.

У забезпечення виконання зобов`язань позичальника між банком та ОСОБА_2 було 19 грудня 2012 року укладено договір іпотеки № КП 461-Г-ДИ2 квартири АДРЕСА_1 т.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року у справі № 201/5563/17 ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до банку про визнання недійсним кредитного договору відмовлено, визнано припиненими (припинено правовідносини) за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461-Г-ДИ2 від 19 грудня 2012 року, № КП 461-Г-ДИЗ від 19 грудня 2012 року за договором поруки № КП 461-Г-П2 від 19 грудня 2012 року укладеними між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2

10 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М. були прийняті рішення з індексними номерами 37505081 та 37501487 та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяжень предмета іпотеки: про припинення іпотеки, зареєстрованої на підставі договору іпотеки № КП 461-Г-ДИ2 від 19 грудня 2012 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк та ОСОБА_2 , номер запису про іпотеку 22759933 (спеціальний розділ); про припинення обтяження, зареєстрованого на підставі договору іпотеки № КП 461-Г-ДІ2 від 19 грудня 2012 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , номер запису про обтяження 22757218 (спеціальний розділ).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461-Г-ДИ2 від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ3 від 19 грудня 2012 року та договором поруки №КП461-Г-П2 від 19 грудня 2012 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення договорів поруки та майнової поруки відмовлено.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована наявністю застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово різного підходу для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи про скасування рішення про припинення договору іпотеки, укладеного з фізичною особою для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Так, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що суди попередніх інстанцій у цій справі, встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк» заявило вимоги про скасування рішень державного реєстратора про припинення обтяження на підставі договору іпотеки, який було укладено для забезпечення виконання зобов`язань юридичної особи ТОВ «Істейтглобал» перед АТ КБ «ПриватБанк», дійшли помилкового висновку про розгляд справи по суті в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Разом із тим, у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 201/5907/22 (провадження № 61-5763св23)Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що виниклий спір щодо скасування рішень державного реєстратора про припинення іпотеки, укладеної для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону № 898-IV).

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

У статтях 1 та 2 ЦПК України зазначено про призначення ЦПК України і визначені завдання та основні засади цивільного судочинства.

ЦПК України визначає юрисдикцію і повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічно статті 1 та 2 ГПК України визначають призначення ГПК України та завдання і основні засади господарського судочинства.

ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15, від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16 та інших, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад спору, у якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» - спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12916/15).

Спір у цій справі стосується скасування рішень державного реєстратора про припинення іпотеки, укладеного для забезпечення виконання умов кредитного договору, сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду приходить до висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду роз`яснює АТ КБ «Приватбанк», що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови вони можуть звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Висновки щодо застосування норми права

У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду висловлює такі висновки про застосування норм права.

Справи щодо правочину, у тому числі оскарження реєстраційних дій щодо такого правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання між юридичними особами, належить до юрисдикції господарського суду, оскільки такий правочин є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.

Керуючись статтями 255, 400, 403 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, про скасування рішень державного реєстратора та скасування державної реєстрації прав - закрити.

Роз`яснити Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк», що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, воно може звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. І. Грушицький Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник С. О. Погрібний І. М. Фаловська