Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 523/11673/22
провадження № 61-5654св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Український дитячий центр «Молода гвардія»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси в складі судді Бузовського В. В. від 25 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Лозко Ю. П. від 13 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» (далі - ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія»), у якому просить поновити її на роботі на посаді сестри-господині в школі, таборі «Прибережний» ДП «Українського дитячого центру «Молода гвардія» шляхом скасування наказу № 115/к/тр від 16 серпня 2022 року «Про звільнення працівників господарської служби школи» табору «Прибережний ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія»; стягнути з ДП «Українського дитячого центру «Молода гвардія» на її користь заробітну плату у формі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з 22 серпня 2022 року до дня поновлення на роботі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працювала сестрою-господинею в школі, таборі «Прибережний» ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія». Наказом № 115/к/тр від 16 серпня 2022 року «Про звільнення працівників господарської служби школи» табору «Прибережний» ДП Український дитячий центр «Молода гвардія» її було звільнено 22 серпня 2022 року на підставі частини першої статті 41 КЗпП України щодо неможливості забезпечення працівників роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку з відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов роботодавця внаслідок бойових дій та неможливістю переведення працівників на іншу роботу.
Позивачка вважає своє звільнення незаконним. Указує на те, що 11 серпня 2022 року ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» їй було вручено попередження щодо звільнення за пунктами 6 частини першої статті 41 КЗпП України. Однією із обов`язкових умов застосування пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України є безпосередній зв`язок повного знищення (відсутності) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця саме з бойовими діями. Місто Одеса не є місцем де ведуться бойові дії. Позивачка вказує про відсутність безпосереднього зв`язку між повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця саме з бойовими діями, а відтак і відсутність підставі для її звільнення за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» № 115/к/тр від 16 серпня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади сестри-господині в школі, таборі «Прибережний» ДП Український дитячий центр «Молода гвардія». Поновлено з часу звільнення ОСОБА_1 на роботі на посаді сестри-господині в школі, таборі «Прибережний ДП Український дитячий центр «Молода гвардія». Стягнуто з ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 серпня 2022 року по 25 січня 2023 року в розмірі 21 884 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зі сторони відповідача не надано достатніх і достовірних доказів того, що на підприємстві знищенні (відсутні) виробничі, організаційні та технічні умови, засобу виробництва або майно. Посилання представника відповідача на неможливість здійснення діяльності у зв`язку з наявністю військового стану, а також тимчасового перебування військовослужбовців на узбережжі не є належними та допустимими доказами знищення майна, засобів виробництва.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Український дитячий центр» залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у керівництва ДП Український дитячий центр «Молода гвардія» були відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади сестри-господині в школі, таборі «Прибережний» ДП ««Український дитячий центр «Молода гвардія» на підставі частини 6 статті 41 КЗпП України, а тому наказ генерального директора ДП Український дитячий центр «Молода гвардія» № 115/к/тр від 16 серпня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади сестри-господині в школі, таборі «Прибережний» ДП Український дитячий центр «Молода гвардія» є неправомірним.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/11673/22 та витребувано цивільну справу з Суворовського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що наказом № 32-к від 05 березня 2018 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду сестри-господині в школі, таборі «Прибережний» ДП Український дитячий центр «Молода гвардія».
Наказом генерального директора № 36/2022-ОД від 27 травня 2022 року у зв`язку з призупиненням роботи ДП Український дитячий центр «Молода гвардія» через введення в Україні воєнного стану, було оголошено простій й зупинено на період з 01 червня 2022 року по 22 серпня 2022 року роботу дитячого центру. Працівників під час простою було звільнено від обов`язку бути присутніми на робочих місцях з установленням оплати в розмірі 2/3 окладу.
Наказом № 39/2022-Од від 10 серпня 2022 року, на підставі частини четвертої та сьомої статті 49-2 КЗпП України, було попереджено працівників господарської служби школи, у тому числі і ОСОБА_1 , про наступне звільнення.
Наказом № 115-к/тр від 16 серпня 2022 року ОСОБА_1 була звільнена з посади сестри-господині в школі, таборі «Прибережний» ДП Український дитячий центр «Молода гвардія» з 22 серпня 2022 року, на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено статтею 41 Кодексу законів про працю України.
Крім підстав, передбачених статтею 41 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (пункт 6).
Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина 4 статті 41 Кодексу законів про працю України).
Частиною 7 статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;
не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Враховуючи зміст вказаних вище норм, послідовне та логічне їх тлумачення дають підстави стверджувати, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою (пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП) має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Тобто, таке знищення чи відсутність умов повинні бути безпосереднім наслідком бойових дій.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження знищення засобів виробництва та майна роботодавця, відсутність організаційних та технічних умов для роботи внаслідок бойових дій.
Заперечуючи проти позову відповідач вказував на неможливість здійснення діяльності у зв`язку з наявністю військового стану, а також тимчасового перебування військовослужбовців на узбережжі.
Факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим.
Існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому суд зауважує, що пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України не містить умов за яким трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв`язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в редакції чинній на час звільнення позивачки з роботи, м. Одеса до переліку таких територій включена не була.
Оскільки ДП Українського дитячого центру «Молода гвардія» розташоване на території, де не проводяться бойові дії, неможливість забезпечити позивачку роботою, визначену трудовим договором не пов`язана із відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, а саме по собі існування воєнного стану в країні та обставини, пов`язанні з тим, що фактично дитячій табір не працює, не є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за пунктом шостим частини першої статті 41 КЗпП України.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольнивши вимоги про поновлення позивачки на роботі, також дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 серпня 2022 року по 25 січня 2023 року.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення прийнято без додержання норм матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов
_03_03.png)
