Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПОСТАНОВА
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів Банаська О.О., Булейко О.Л., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Желєзного І.В., Кишакевича Л.Ю., Короля В.В., Кривенди О.В., Мазура М.В., Мартєва С.Ю., Пількова К.М., Ступак О.В., Ткача І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Усенко Є.А.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 (головуючий суддя Смілянець Е.С., судді Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О.) в адміністративній справі N 560/17953/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом засідання від 22.07.2021 N 116, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги (далі - рішення від 22.07.2021 N 116);
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв'язку зі смертю члена її сім'ї - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3).
2. У позові ОСОБА_1 зазначила, що спільно проживала з ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03.12.2020 N 853 було встановлено, що захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця, солдата запасу ОСОБА_3 пов'язані із захистом Батьківщини. У зв'язку із цим позивачка звернулася до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
3. Однак отримала відмову, в якій комісія Міністерства оборони України зазначила, що суд не встановив факту її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків. Таку відмову позивачка вважає протиправною, тому звернулася до суду з позовом.
4. ОСОБА_1 стверджувала про достатність доказів, які доводять факт проживання однією сім'єю без зареєстрованого шлюбу позивачки з померлим військовослужбовцем. На підтвердження цієї обставини вона надала докази спільного проживання з 2005 року разом з ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка, а саме довідку від 30.03.2022, надану Новоушицькою селищною радою, якою підтверджено, що ОСОБА_1 прибула в село Антонівка орієнтовно в 2005 році та проживала з ОСОБА_3 без реєстрації; виписку з господарської книги по селу Антонівка від 11.11.2011 ОСОБА_1, з якої слідує, що вона зареєструвалася в будинку співмешканця ОСОБА_3 і проживала разом з ним до 2020 року. Також позивачка посилалась на те, що ОСОБА_3 заповів усе своє майно, де б воно не було та із чого б не складалося, їй, що підтверджується заповітом від 28.07.2015. Крім вказаного, ОСОБА_1 надала довідку Комунального підприємства ритуального обслуговування "Скорбота" від 08.09.2021, в якій засвідчено, що саме позивачка здійснила поховання ОСОБА_3 за власні кошти на міському цвинтарі міста Могилів-Подільського, та рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 22.04.2020 у справі N 602/230/20 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
5. У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами й зазначає, що судом не встановлено факту, що має юридичне значення, для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, зокрема про ведення спільного побуту та наявність взаємних прав та обов'язків. Встановлення такого факту є підставою для права позивачки на отримання одноразової грошової допомоги. З огляду на це просив у позові відмовити.
6. Третя особа ОСОБА_2 надав до суду письмові пояснення, у яких просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлення факту проживання однієї сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження, тобто в порядку цивільного судочинства.
7. ОСОБА_2 зазначив, що позивачкою ОСОБА_1 не надано комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Фактично позивачкою не надано комісії доказів того, що вона була членом сім'ї ОСОБА_3. Тобто комісія прийняла рішення правомірне.
8. Окрім цього вказав, що шлюб між його батьком ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_4 розірвано 22.04.2020, а Новоушицька селищна рада не може надати докази щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. У лютому 2017 року ОСОБА_3 підписав контракт з Міністерством оборони України на проходження військової служби у Збройних Силах України.
10. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 06.04.2020 було звільнено з військової служби.
11. Довідками N 989 від 11.02.2018 та N 644 від 03.02.2020 підтверджується, що ОСОБА_3 у період з 30.04.2018 по 21.08.2018, з 10.09.2018 по 17.09.2018, з 28.10.2018 по 22.12.2018, з 22.10.2019 по 06.04.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
12. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
13. Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03.12.2020 N 853 встановлено, що захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця, солдата запасу ОСОБА_3, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
14. Позивачка звернулася із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України як член сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, однак рішенням від 22.07.2021 N 116 позивачці відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
15. Рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач обґрунтовував тим, що стосовно ОСОБА_1 судом не встановлено факту, що має юридичне значення, тобто не встановлювався факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_3, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків. Також суд не визнавав право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю громадянина ОСОБА_3, а поданими документами не підтверджено її статус члена сім'ї загиблого відповідним посвідченням
16. Не погоджуючись із відмовою відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги як члену сім'ї померлого військовослужбовця, позивачка звернулась з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
17. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 в задоволенні позову відмовлено.
18. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім'єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків або її перебування на утриманні (померлого). ОСОБА_1 не доведено, що вона є членом сім'ї загиблого ОСОБА_3 або утриманцем, тому, суд першої інстанції виснував, що на неї не поширюється дія статті 161 Закону України від 20.12.91 N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII) та відсутнє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
19. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
20. Визнано протиправним та скасовано рішення від 22.07.2021 N 116 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
21. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв'язку із смертю члена її сім'ї - ОСОБА_3.
22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виснував, що позивачка довела факт спільного проживання з померлим однією сім'єю, оскільки в матеріалах справи наявні докази спільного проживання з 2005 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка, а тому на позивачку поширюється дія статті 161 Закону N 2011-XII та наявне право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог та позиція інших учасників справи
23. Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 залишити в силі.
24. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що позивачка відносить себе до члена сім'ї померлого ОСОБА_3, однак належних документів на підтвердження цього факту не пред'явила. Надані ОСОБА_1 докази та виключно письмові твердження позивачки про спільний побут та набуте спільне майно, ведення спільного господарства, оплату витрат із сімейного бюджету (п. 3 позовної заяви) сприймаються критично, оскільки жодних належних та допустимих доказів (показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, фотографій певних подій, документів, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальних чеків, договорів купівлі-продажу, договорів про відкриття банківського рахунку, депозитних договорів та інших письмових доказів тощо) на підтвердження цих фактів не надано.
25. Що стосується невід'ємної складової сім'ї (наявності взаємних прав та обов'язків), то скаржник зазначає, що така відсутня у стосунках між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з огляду на те, що виключно шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків у подружжі (частина перша статті 36 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Більше того, лише 22.04.2020 (за 4 місяці до смерті ОСОБА_3) був розірваний шлюб між ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_4.
26. Скаржник також звертає увагу, що статтями 315, 316 ЦПК України передбачено право фізичної особи подати до суду за місцем проживання заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, однак позивачка цим правом не скористалась, одразу пред'явивши позов до Міністерства оборони України. Також ОСОБА_1 не зверталась за отриманням відповідного посвідчення згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.93 N 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
27. Щодо вимоги зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в конкретному розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, то така, на думку скаржника, є передчасною, оскільки із заявою про призначення спірної допомоги також звернувся син ОСОБА_3 - ОСОБА_2, який є інвалідом з дитинства (утриманцем).
28. Крім того, скаржник наголошує, що в позові окремої вимоги про встановлення факту віднесення до члена сім'ї загиблого військовослужбовця не заявлено.
29. Також скаржник зазначає, що справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу відносяться до юрисдикції судів загального судочинства.
30. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
31. На обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 у справі N 738/1452/17, від 19.03.2021 у справі N 1840/2940/18, від 23.05.2022 у справі N 539/4118/19, від 06.07.2022 у справі N 809/1346/17.
32. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі N 560/17953/21.
33. У відзиві на касаційну скаргу позивачка вважає касаційну скаргу безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню. Просить касаційну скаргу Міністерства оборони України відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
34. Позивачка зазначає, що звернулася до відповідача з вимогою про оскарження рішення в порядку адміністративного судочинства, тобто у спосіб, визначений КАС України, що відповідає сталій практиці Верховного Суду.
35. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі N 560/17953/21.
36. 22.09.2023 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою справу N 560/17953/21 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 КАС України.
37. 11.10.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу N 560/17953/21 та призначила справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників у приміщенні Верховного Суду.
Короткий зміст ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
38. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з необхідності відступу від висновку щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судувід 22.03.2023 у справі N 290/289/22-ц, щодо неналежності спорів про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги до цивільної юрисдикції.
39. Мотивуючи ухвалу про передачу справи, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що в розглядуваній справі спірним питанням є право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону N 2011-XII, у разі загибелі військовослужбовця, особою, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків загиблого (померлого) військовослужбовця або утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця).
40. ОСОБА_1 вважає, що вона є членом сім'ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 у розумінні СК України (незважаючи на відсутність державної реєстрації шлюбу між вказаними особами) та має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону N 2011-XII.
41. Таким чином, до предмета доказування в цій справі входить встановлення факту проживання однією сім'єю без зареєстрованого шлюбу позивачки з померлим військовослужбовцем. На підтвердження ОСОБА_1 надано довідку від 30.03.2022, видану Новоушицькою селищною радою, якою підтверджено, що ОСОБА_1 прибула в село Антонівка орієнтовно в 2005 році та проживала з ОСОБА_3 без реєстрації; виписку з господарської книги по селу Антонівка про реєстрацію в будинку співмешканця ОСОБА_3 і проживання разом з ним до 2020 року.
42. Також ОСОБА_1 на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 зазначила, що він заповів усе своє майно, де б воно не було та із чого б не складалося, їй, що підтверджується заповітом від 28.07.2015. Крім того, позивачка надала довідку Комунального підприємства ритуального обслуговування "Скорбота" від 08.09.2021, в якій засвідчено, що саме вона здійснила поховання ОСОБА_3 за власні кошти на міському цвинтарі міста Могилів-Подільського, та рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 22.04.2020 у справі N 602/230/20 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
43. Разом з тим колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звернула увагу, що питання встановлення факту проживання однією сім'єю без зареєстрованого шлюбу із загиблим військовослужбовцем входило до предмета доказування і в цивільній справі N 290/289/22-ц.
44. У вказаній справі рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 22.06.2022, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29.11.2022, заяву ОСОБА_5 задоволено частково.
45. Встановлено факт проживання ОСОБА_5 із ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 29.07.2020.
46. Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з необхідності встановлення факту проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_6 однією сім'єю без шлюбу з 29.07.2020, тобто з моменту припинення шлюбу з іншим чоловіком. Факт, про встановлення якого просить заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки пов'язаний з її правом на отримання одноразової грошової допомоги, яке передбачене Законом N 2011-XII.
47. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, переглядаючи вказані судові рішення, постановою від 22.03.2023 скасував рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22.06.2022 та постанову Житомирського апеляційного суду від 29.11.2022, провадження у справі за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_2, Міністерство оборони України, Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, закрив. Роз'яснив ОСОБА_5 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
48. Суд урахував, що між ОСОБА_5 та Міністерством оборони України виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
49. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає в підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно в публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
50. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6, який загинув під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
51. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з таким висновком та вважає за необхідне відступити від наведеного в постанові від 22.03.2023 у справі N 290/289/22-ц висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо неналежності спорів про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги до цивільної юрисдикції.
52. Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що правовідносини в розглядуваній справі та у справі N 290/289/22-ц є подібними, оскільки в обох справах необхідно встановити юридичний факт (факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) для подання документів до відповідних органів з метою призначення та отримання одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.
53. До того ж у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі N 644/6274/16-ц за заявою ОСОБА_7, заінтересовані особи: ОСОБА_8, Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій суди першої та апеляційної інстанцій у порядку цивільного судочинства заяву ОСОБА_7 задовольнили та визнали його членом сім'ї військовослужбовця ОСОБА_9, зазначено, що чинне на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій законодавство не передбачало іншого порядку підтвердження цього факту; його встановлення не пов'язувалося з вирішенням спору, а було необхідним для подальшого подання заявником з метою призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця-племінника документа, що засвідчував би наявність сімейних відносин між заявником і племінником станом на день загибелі останнього. З огляду на викладене доводи Міністерства оборони України щодо наявності в цій справі спору про право та необхідності її розгляду за правилами адміністративного судочинства є необґрунтованими.
54. Отже, Велика Палата Верховного Суду встановила, що за відсутності спору з приводу законності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту - віднесення заявника до кола членів сім'ї загиблого військовослужбовця - за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні.
55. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції не може переглянути оскаржувані рішення та ухвалити законне й обґрунтоване рішення суду без відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі N 290/289/22-ц, відповідно до якого вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, який загинув (помер) під час участі в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що необхідність відступу від висновку щодо застосування норми (норм) права виникає з певних визначених об'єктивних причин, які повинні бути чітко окреслені та аргументовані. До того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
57. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя є незалежним та керується верховенством права, здійснюючи правосуддя (стаття 129 Конституції України).
58. У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
59. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom, заява N 27238/95) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
60. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
61. У пункті 49 Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
62. Спірним питанням у цій справі є обґрунтованість рішення відповідача щодо права позивачки на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону N 2011-XII, яка виплачується у разі загибелі військовослужбовця, особі, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків загиблого (померлого) військовослужбовця або утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця).
63. Предметом цього спору є протиправність рішення комісії Міністерства оборони України щодо відмови позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги, зобов'язання відповідача призначити та виплатити їй таку одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю члена її сім'ї - ОСОБА_3.
64. Відповідно до статті 161 Закону N 2011-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
65. Порядок N 975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
66. У пункті 5 Порядку N 975 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, зокрема, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
67. У пункті 10 Порядку N 975 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік документів, які члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів.
68. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачка звернулась із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України, однак рішенням від 22 липня 2021 року N 116 їй було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Рішення відповідач обґрунтовував тим, що стосовно ОСОБА_1 судом не встановлено факт, що має юридичне значення, тобто не встановлювався факт проживання однією сім'єю без шлюбу з громадянином ОСОБА_3, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків. Також судом не визнавалося право громадянки ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю громадянина ОСОБА_3, а поданими документами не підтверджено її статус члена сім'ї загиблого відповідним посвідченням.
69. Розглядаючи спір щодо протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
70. Аналіз правових норм Закону N 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок N 975), свідчать, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
71. Отже, одноразова грошова допомога виплачується:
1) членам сім'ї військовослужбовця;
2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
72. Обставина, що причина смерті ОСОБА_3 пов'язана із захистом Батьківщини, відповідачем не заперечується.
73. Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи ОСОБА_1 належить до членів сім'ї військовослужбовця ОСОБА_3, які відповідно до статті 161 Закону N 2011-XII мають право на отримання спірної одноразової грошової допомоги.
74. Повертаючись до предмета спору цієї справи, а саме протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, необхідно зауважити, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
75. Оспорюване рішення відповідача щодо відмови позивачці в призначенні їй одноразової грошової допомоги мотивовано саме відсутністю доказів на підтвердження статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця (не надано рішення суду, яким встановлено факт, що має юридичне значення, тобто факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 з громадянином ОСОБА_3 та/або відповідного посвідчення "члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби").
76. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що на момент винесення спірного рішення, у зв'язку з відсутністю документів, передбачених для виплати одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, приймаючи рішення від 22.07.2021 N 116 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, діяла у межах повноважень та відповідно до вимог Закону N 2011-XII та Порядку N 975.
77. Разом з тим суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір в порядку адміністративного судочинства, досліджували докази, на підставі яких позивачка доводить наявність факту проживання однією сім'єю з померлим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу, та надали оцінку рішенню відповідача з урахуванням цих доказів.
78. При цьому, надаючи оцінку таким доказам, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків стосовно доведеності факту, що має юридичне значення, однак і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції в межах адміністративної справи розглянули питання встановлення факту, що має юридичне значення.
79. Отже, під час розгляду цієї справи підлягає вирішенню питання, чи можливо встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, та з урахуванням встановлення наявності або відсутності цього факту надати оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень, яке прийнято до встановлення судом такого факту.
80. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду пропонує відступити від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2023 у справі N 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції.
81. Так, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 22.03.2023 скасував рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22.06.2022 та постанову Житомирського апеляційного суду від 29.11.2022, провадження у справі за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_2, Міністерство оборони України, Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, закрив. Роз'яснив ОСОБА_5 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
82. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.03.2023 у справі N 290/289/22-ц зазначив, що вимоги ОСОБА_5 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Тому за предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
83. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду врахував, що між ОСОБА_5 та Міністерством оборони України виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
84. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
85. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у рамках розгляду справи N 290/289/22-ц, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнав недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
86. З урахуванням наведеного Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
87. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із вказаним висновком з таких міркувань.
88. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
89. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
90. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
91. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
92. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
93. Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
94. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
95. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
96. Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі N 161/853/19, від 18.12.2019 у справі N 370/2598/16-ц.
97. Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
98. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
99. Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
100. Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
101. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
102. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
103. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
104. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
105. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
106. При цьому між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
107. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
108. Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
109. При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
110. Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
111. Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
112. Разом з тим 30.01.2020 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу N 287/167/18-ц за заявою ОСОБА_10 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Ємільчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якій заявник просив суд установити факт, що у списку евакуйованих громадян Чорнобильського району Київської області було допущено описку щодо дати народження (ІНФОРМАЦІЯ_3) ОСОБА_10, який під порядковим N 69 значиться як ОСОБА_10, 1952 року народження.
113. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 у справі N 287/167/18-ц виснувала, що встановлення юридичного факту, який пов'язаний із вирішенням спору із суб'єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії, відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися в спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства.
114. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.03.2023, від висновку якого просить відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, застосувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2020 у справі N 287/167/18-ц, виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
115. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.
116. Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
117. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі N 287/167/18-ц (провадження N 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі N 290/289/22-ц (провадження N 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
118. Консультативна рада європейських суддів у Висновку N 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
119. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.
120. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
121. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі N 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05.12.2018 у справах N 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і N 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15.05.2019 у справі N 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі N 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21.08.2019 у справі N 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі N 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі N 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах N 264/5957/17 (пункт 41) і N 727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі N 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі N 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29.09.2020 у справі N 712/5476/19 (пункт 40), від 09.02.2021 у справі N 381/622/17 (пункт 41), від 25.05.2021 у справі N 149/1499/18 (пункт 29), від 08.06.2021 у справах N 346/1305/19 (пункт 32) та N 487/8206/18 (пункт 95), від 15.06.2021 у справі N 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі N 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі N 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі N 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі N 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі N 362/643/21 (пункт 45).
122. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона відступає не від постанов у конкретних справах, а від висновку щодо застосування норм права при визначенні предметної юрисдикції спорів. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі N 521/21255/13-ц).
123. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, проте одночасно вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з помилкових мотивів, що є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
124. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
125. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
126. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
127. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
128. Ураховуючи викладене, касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 підлягає скасуванню, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 у справі N 560/17953/21 слід змінити шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови Верховного Суду.В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
129. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
130. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Касаційну скаргу Міністерства оборони Українизадовольнити частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 скасувати.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 у справі N 560/17953/21 змінити шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді: О.О. Банасько О.Л. Булейко М.І. Гриців Ж.М. Єленіна І.В. Желєзний Л.Ю. Кишакевич В.В. Король О.В. Кривенда М.В. Мазур С.Ю. Мартєв К.М. Пільков О.В. Ступак І.В. Ткач О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич Є.А. Усенко
_03_03.png)
