Хмельницький апеляційний суд

Категорія справи № 601/1929/13-к : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.12.2019. Оприлюднено: 20.12.2019.

Номер судового провадження: 51-9380км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

Постанова

Іменем України

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 601/1929/13-к

провадження № 51-9380км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Могильного О.П., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,

прокурора Сулятицького І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210020000081, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Луганської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, кожному.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 травня 2013 року близько 23:50, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю приблизно 78-82 км/год. по вул. 107-ї Кременецької дивізії у м. Кременці з боку с. Великих Млинівців у напрямку центра міста, порушив вимоги пунктів 1.5., 2.3. «б», 12.3., 12.4. Правил дорожнього руху, перевищив установлену швидкість руху, не встежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який рухався по проїзній частині в попутному напрямку, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП, а ОСОБА_1 , не надавши потерпілому допомоги, поїхав із місця пригоди.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги прокурора, представника потерпілих Мацея А.М., обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на недоведеність винуватості, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що не винуватий у вчиненні злочину, а матеріали кримінального провадження сфальсифіковано слідством. Стверджує, що огляд місця події проведено поверхнево, без його участі, а при затриманні йому не було надано захисника. ОСОБА_1 вважає, що факту вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння не доведено, оскільки він вживав алкоголь вже після ДТП, а орган досудового розслідування порушив порядок відібрання біологічних зразків для проведення лабораторного дослідження з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, через що відповідні докази (лікарський висновок, висновок експерта) суд повинен був визнати недопустимими. Місцевий суд безпідставно відмовив йому в задоволенні ряду клопотань, зокрема про надання доручення органу досудового розслідування щодо проведення слідчого експерименту та про виклик для допиту слідчих, безпідставно не взяв до уваги висновку експерта про відсутність у ОСОБА_1 технічної можливості уникнути наїзду, та обґрунтував вирок суперечливими показаннями свідка ОСОБА_9 , яка безпосередньо не допитувалася судом, а її показання було отримано з порушенням вимог ст. 545 КПК щодо отримання запиту про міжнародну правову допомогу. Крім того, касатор стверджує, що апеляційний суд повторно не дослідив доказів, залишаючи його скаргу без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарги, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив оскаржені судові рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.

Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді обвинуваченим ОСОБА_1 , який не заперечував факту наїзду на потерпілого, показаннями свідка ОСОБА_9 щодо обставин ДТП, показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , показаннями судово-медичних експертів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та іншими письмовими доказами.

Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не порушував правил дорожнього руху, є безпідставними та спростовані висновками судових автотехнічних експертиз від 10 липня 2013 року № 5-294/13 та від 23 липня 2013 року № 5-317/13, згідно яких порушення ОСОБА_1 вимог пункту 12.3. ПДР перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП (т. 2, а.п. 87-96).

Розглянувши кримінальне провадження, суд обґрунтовано послався у вироку на вищезазначені висновки експертів і критично поставився до наданого стороною захисту висновку транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження від 10 червня 2014 року № 774/13-22 Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з огляду на те, що він ґрунтується на неправильних і неповних вихідних даних, зокрема на показаннях ОСОБА_1 , а також на припущеннях (щодо можливої причини ДТП - раптовий вихід пішохода на проїзну частину тощо) (т. 3, а.п. 189-196).

Місцевий суд визнав показання свідка ОСОБА_9 послідовними й такими, що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей. Підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було, а тому суд обґрунтовано поклав відповідний протокол допиту вказаного свідка у Кіровському районному суді м. Курська Російської Федерації 19 вересня 2016 року в основу вироку (т. 4, а.п. 176-181). Посилання засудженого на порушення ст. 23 КПК є безпідставними, оскільки вказаного свідка було допитано іноземним судом у порядку глав 42, 43 КПК за запитом про міжнародну правову допомогу згідно клопотання прокурора (т. 4, а.п. 88). До запиту було додано перелік питань, які необхідно поставити свідку, як те передбачено ч. 3 ст. 552 КПК (т. 4, а.п. 90), при цьому сторона захисту не була позбавлена можливості внести до переліку свої питання. Допустимість як доказу вказаного протоколу визначено судом на підставі ч. 2 ст. 550 КПК. Всупереч доводам ОСОБА_1 суд не порушив вимог ч. 2 ст. 545, ст. 551 КПК, оскільки 12.05.2016 року Головному територіальним управлінням юстиції у Тернопільській області Міністерства юстиції України суд надіслав ухвалу та Запит «Про міжнародно правову допомогу» (т. 4, а.п. 164, 169), тобто через уповноважений орган.

02.12.2016 року з Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області до Кременецького районного суду Тернопільської області надіслані матеріали складені російської стороною за результатами виконання запиту щодо надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 сам вийшов на проїзну частину перед автомобілем ОСОБА_1 , суд визнав недостовірними й такими, що спростовані вищезазначеними доказами, з чим погоджується колегія суддів.

Висновки місцевого суду про знаходження ОСОБА_1 під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння є вмотивованими та обгрунтованими.

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого, про те, що він був тверезим під час скоєння ДТП, а біологічні зразки для проведення судово-медичного дослідження (даними висновку якого підтверджено стан алкогольного сп`яніння) були взяті з порушенням закону та Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України N 400/666 від 09.09.2009 року, яка була чинною на момент вчинення злочину, є безпідставними.

Згідно висновків місцевого суду факт перебування ОСОБА_1 під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння підтверджено наявними в матеріалах кримінального провадження актом медичного огляду (т. 5, а.п. 40), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 16 травня 2013 року (т. 1, а.п. 194), висновками судово-медичних експертиз від 07 червня 2013 року № 637 та від 20 червня 2013 року № 722/675 (т. 1, а.п. 197-201, 204-207).

Відбір біологічних зразків згідно з Інструкцією покладається на лікаря, який пройшов відповідне тематичне удосконалення. Лікар ОСОБА_10 та медсестра ОСОБА_11 в судовому засідання пояснили, що згідно з наказом вони мають право відбирати біологічні зразки. Вони ж повідомилипро обставини проведення огляду ОСОБА_1 на предмет визначення стану алкогольного сп`яніння, зокрема й про ознаки, за якими вказаний стан було встановлено. Також ці свідки надали показання про обставини відібрання у ОСОБА_1 біологічних зразків для проведення лабораторного дослідження, зазначивши, що ємності, в які було відібрано зразки, були належним чином упаковані, засвідчені підписами понятих та слідчого.

Відбір біологічних зразків (кров) у лікарні було зроблено двічі. Проте в Інструкції немає застережень про можливу кількість відбору біологічних зразків. Тобто здійснення відбору двічі не заборонено.

Допитані в судовому засіданні судово-медичні експерти ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пояснили, що надані на дослідження біологічні зразки відповідали нормам, були належно збережені та опечатані, не було порушено цілісності упакування, про що також зазначено в їхніх висновках. В іншому випадку, експерти мали б скласти акт про неналежність наданих біологічних зразків для експертизи.

Той факт, що слідчий забрав із лікарні та самостійно передав зразки біологічного матеріалу для дослідження експерту, не є підставою для визнання відповідних висновків недопустимими доказами.

Необхідності для отримання зразків для проведення експертизи в порядку, передбаченому ст. 245 КПК, у слідчого не було, оскільки положеннями 1.8. Інструкції передбачено, що у разі дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у вищезазначених закладах охорони здоров`я, що й було виконано.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив стороні захисту у виклику для допиту слідчих з приводу обставин відібрання у ОСОБА_1 біологічних зразків для проведення лабораторного дослідження з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, оскільки, як уже було зазначено вище, ці обставини підтвердили свідки та експерти.

Всупереч доводам засудженого, при затриманні йому було надано захисника Беляєву О.М. (т. 2, а.п. 52-56).

Огляд місця події було проведено із дотриманням вимог ст. 237 КПК в період з 01:40 по 04:45, а отже ОСОБА_1 , якого було затримано о 02:00, не був позбавлений права клопотати перед слідчим про проведення огляду за його участі (т. 2, а.п. 108-134, 140-147).

Безпідставним є посилання ОСОБА_1 на те, що суд відмовив йому в задоволенні клопотання щодо надання доручення органу досудового розслідування для проведення слідчого експерименту, оскільки таке клопотання було задоволено судом (т. 4, а.п. 221-222), однак від проведення вказаної слідчої дії останній відмовився (т. 5, а.п. 35-37).

Посилання засудженого на фальсифікацію кримінального провадження є голослівними й нічим не підтвердженими.

Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 і дійшов правильного висновку, що вирок місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим. З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.

Аудіозаписом та журналом судового засідання від 26 лютого 2019 року підтверджено, що сторона захисту не заявляла перед апеляційним судом клопотань про повторне дослідження доказів відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК, а тому підстав для такого дослідження у апеляційного суду не було (т. 5, а.п. 175-180).

Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК та є справедливим.

Колегія суддів вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк О.П. Могильний С.В. Яковлєва