№ 641/9904/16-ц від 27 травня 2020 КЦС (Ст. 388 ЦК, зловживання правом; позов про витребування майна, яке відчужене стороною недійсного правочину, що за твердженням позивача було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, не підлягає задоволенню, оскільки такий позов спрямований на одержання судового захисту права, яким позивач зловживав)

Постанова

Іменем  України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 641/9904/16-ц

провадження № 61-22378св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Тімсен», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьова Ангеліна Володимирівна, Четверта Харківська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду  м. Харкова в складі судді Григорьєва Б. П. від 29 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю. від 05 листопада                   2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» (далі - ТОВ Інженерний центр «Енергомаш») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу позивачу на праві власності належали нежитлові приміщення № 1-14 площею 2099,7 кв.м., № 283 площею 136,8 кв.м., № 284 площею 126,6 кв.м. в літ. «Ч-3», а також нежитлові приміщення антресолі № 351 , № 352 , № 353 загальною площею 279,1 кв.м. в літ. «3А-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 06 січня 2015 року між ТОВ Інженерний центр «Енергомаш» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тімсен» (далі - ТОВ «Тімсен») було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтяровою А. В. за реєстровими № № 7, 12, 17, 22 договори купівлі-продажу, за умовами яких право власності на вищевказане нерухоме майно перейшло до ТОВ «Тісмен», яке 23 лютого 2016 року  за договорами купівлі-продажу відчужило його на користь ОСОБА_1 .

Посилались на те, що договори купівлі-продажу між ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» та ТОВ «Тімсен» було укладено з метою уникнення звернення стягнення на належне позивачу нерухоме майно за грошовими зобов`язаннями підприємства, оплату за вказаними договорами покупцем здійснено не було, отже, вони є фіктивними, оскільки не спрямовані на настання правових наслідків, обумовлених ними, протокол загальних зборів учасників ТОВ Інженерний центр «Енергомаш» від 26 грудня 2014 року не містить печатки єдиного засновника - ТОВ «Будівельно-монтажне управління «Енергомаш». Рішеннями судів господарської юрисдикції, що набрали законної сили, укладені між ТОВ Інженерний центр «Енергомаш» та ТОВ «Тімсен» договори купівлі-продажу визнано недійсними. З урахуванням уточнених позовних вимог, ТОВ Інженерний центр «Енергомаш» просило на підставі статті 388 ЦК України витребувати нежитлові приміщення № 1-14 площею 2099,7 кв.м, № 283 площею 136,8 кв.м., № 284 площею 126,6 кв.м. в літ. «Ч-3», нежитлові приміщення антресолі № 351 , № 352, № 353 загальною площею 279,1 кв.м. в літ. «3А-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 березня  2019 року позов задоволено частково.  Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» нежитлові приміщення № 1-14 площею 2099,7 кв.м., в літ. «Ч-3», реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 546517163101, нежитлове приміщення антресолі № 283 загальною площею 136,8 кв.м. в літ. «Ч-3», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 546598563101, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У решті вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» судовий збір в розмірі 20 526 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш», суд першої інстанції виходив із наявності передбачених статтею 388 ЦК України підстав для витребування із незаконного володіня відповідача ОСОБА_1 нерухомого майна, договори щодо відчуження яких Інженерним центром «Енергомаш» на користь ТОВ «Тімсен» визнано недійсними в судовому порядку, та відповідно про відсутність підстав для задоволення позову щодо витребування нерухомого майна, відчуженого позивачем на підставі дійсних договорів купівлі-продажу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 березня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Інженерний центр «Енергомаш»  судовий збір в розмірі 39 735 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 39 735 грн.

Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, зазначив, про те, що оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» на підставі договорів купівлі-продажу з ТОВ «Тімсен», які в судовому порядку визнано недійсними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених статтею 388 ЦК України підстав для витребування майна із незаконного володіння ОСОБА_1 . Оскільки позовні вимоги                ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» про витребування майна загальною вартістю 2 709 797 грн задоволено на 97,76%, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем за подання позову у розмірі 39 735 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року в частині задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення у цій справі щодо витребування з його власності нерухомого майна є необґрунтованими, він є добросовісним набувачем майна, поведінка позивача свідчить про його недобросовісність, висновки судів суперечать положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, які зроблені з приводу відчуження майна саме цим позивачем першому набувачу за таких це обставин.

Судові рішення в частині відмови в позові до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2018 року на адресу Верховного Суду від ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.

Узагальнені доводи заперечення на відзив

У квітні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли заперечення від ОСОБА_1 на відзив ТОВ Інженерний центр «Енергомаш», у яких заявник просить його касаційну скаргу задовольнити. Доводи, які містяться в зазначеному запереченні є аналогічними доводам, що викладені в касаційній скарзі відповідача.

Узагальнені доводи відзиву на заперечення

У травні 2020 року ТОВ Інженерний центр «Енергомаш» подало до Верховного Суду відзив на заперечення ОСОБА_1 на відзив позивача, у яких заявник просить відмовити в задоволенні касаційної скарги              ОСОБА_1 та залишити в силі оскаржувані судові рішення. Зазначає, що по об`єктам, які є предметом віндикаційного позову, існують судові рішення, якими встановлено, що договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06 січня 2015 року, укладені між ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» та ТОВ «Тімсен», посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А. В., реєстровий № 7 та реєстровий                    № 17, є фіктивними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від                               17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 641/9904/16-ц з Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року зазначену справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» на праві власності належали нежитлові приміщення № 1-14 площею 2099,7 кв.м., № 283 площею 136,8 кв.м., № 284 площею 126,6 кв.м. в літ. «Ч-3», а також нежитлові приміщення антресолі № 351 , № 352 , № 353 загальною площею 279,1 кв.м. в літ. «3А-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

06 січня 2015 року між ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» та ТОВ «Тімсен» було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А. В. за реєстровим № 7, 12, 17,                         22 договори купівлі-продажу, за умовами яких позивач передав, а                          ТОВ «Тімсен» прийняв у власність вищевказане нерухоме майно та зобов`язався сплатити його вартість у строк до 06 червня 2015 року.

23 лютого 2016 року між ТОВ «Тімсен» та ОСОБА_1 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А. В. за реєстровим № № 179, 182, 185, 188 договори купівлі-продажу, відповідно до пунктів 1.1. яких право власності на вказані приміщення перейшло до відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду м. Києва (справа № 910/4088/17) від                         27 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року та постановою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року, укладений 06 січня 2015 року між ТОВ «Інженерний цент «Енергомаш» та ТОВ «Тімсен» договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 1-14 площею 2099,7 кв.м. в літ. «Ч-3» в будинку                  АДРЕСА_1 визнано недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва (справа № 910/9291/17) від                           04 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2017 року та постановою Верховного Суду від 02 травня 2018 року, укладений 06 січня 2015 року між ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» та ТОВ «Тімсен» договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 283 площею 136,8 кв.м. в літ. «Ч-3» за вищевказаною адресою визнано недійсним.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» на підставі договорів купівлі-продажу з ТОВ «Тімсен», які в судовому порядку визнано недійсними, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність передбачених статтею 388 ЦК України підстав для витребування майно із володіння ОСОБА_1

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду  м. Харкова від 29 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо  відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребувано у добросовісного набувача.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності або законного права користування особою відповідним майном.

Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Цивільним кодексом України передбачені як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного  набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Так, у цій справі позов подано стороною правочинів (які в судовому порядку визнані недійсними) про витребування майна, яка стверджує, що правочині щодо відчуження майна було вчинено з пов`язаною особою ТОВ «Тісмен» з метою уникнути звернення стягнення на належне їй майно за кредитними боргами.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

До такого висновку й дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/7547/17 від                       07 грудня 2018 року за позовом ТОВ Інженерний центр «Енергомаш» до ТОВ «Тісмен» про визнання правочинів недійсними внаслідок їх фіктивності.

Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловживала.

Ураховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що позов про витребування майна, яке відчужене стороною недійсного правочину, що за його твердженням було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, не підлягає задоволенню, оскільки зазначений позов спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловживала. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, який законним шляхом набув своє майно, покладаючись на добросовісність дій ТОВ «Тімсен», тому у нього не може бути витребувано майно на підставі статті 388 ЦК України, оскільки в діях позивача наявна воля на передачу майна іншій особі для уникнення звернення стягнення на майно в рахунок кредитних боргів. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною у данному випадку та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

ОСОБА_1 , придбаваючи вищевказане майно, яким володіло                                  ТОВ «Тимсен», на підставі договорів купівлі-продажу укладених з                ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш», мав усі підстави вважати, що такі догови є законними та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікував, що ТОВ «Тімсен», відчужуючи йому нерухоме майно має право ним розпоряджатися, а він після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

За викладених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що перекладання на третіх осіб наслідків визнання недійсними договорів від   06 січня 2015 року, матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на ОСОБА_1 і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог, тому судові рішення судів попередніх інстанцій в цій частині підлягають скасуванню з  прийняттям нової постанови про відмову в позові ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш».

Щодо судових витрат

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу                    ОСОБА_1 , скасовано ухвалені в справі судові рішення, в частині їх оскарження та в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову в позові, то відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись статтями  400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду  м. Харкова від 29 березня                2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада                   2019 року в частині задоволення позову про витребування майна від ОСОБА_1 скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» до ОСОБА_1 про витребування нежитлових приміщень № 1-14 площею 2099,7 кв.м. в                      літ. «Ч-3» реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 546517163101, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлового приміщення антресолі № 283 загальною площею 136,8 кв.м. в літ. «Ч-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46598563101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 119 207,92 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков   А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун