Суд стягнув на користь позивачки 27 тис грн, сплачених авансом за будинок

Красилівський районний суд задовольнив позов про стягнення на користь позивачки 27000 гривень, які вона передала відповідачці авансом в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу будинку.

Звертаючись до суду із позовом, жителька Хмельницького зазначала, що 29 вересня 2019 року вона передала 27000 гривень відповідачці, як завдаток за хату, яку мала намір придбати. Однак укладати договір купівлі-продажу будинку та відмовилася, проте і грошей не повернула. Позивачка уважає, якщо договір купівлі-продажу не укладався, то передані нею кошти є авансом, а не завдатком, і відповідачка зобов’язана була повернути їй 27000 гривень.

Під час судового розгляду справи представник позивачки подав заяву, якою просив суд розглядати справу за його відсутності, при цьому вказав, що позов підтримує. Відповідачка, котра повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, повторно не з’явилася, відзив на позов не подала та про причини неявки не повідомила. Тож суд прийняв рішення розглянути справу заочно, на підставі наявних в ній даних та доказів.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Суд встановив, що відповідачка отримала від позивачки, відповідно до розписки, 27000 гривень за будинок, що знаходиться у с. Вереміївка Красилівського району (нині-Хмельницького району). Гроші та передала в рахунок авансу майбутнього укладення договору купівлі-продажу будинку. Будь-яких заперечень щодо цього від відповідачки до суду не надходило.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, тому передані відповідачці гроші є авансом, який на відміну від завдатку є лише способом платежу і підлягає поверненню позивачці, уважає суд.

«…коли сторони хочуть визначити, що сплачена сума є завдатком, вони мають здійснити наступне.

По-перше, між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов'язання сторін (сплата коштів боржником та передання майна, надання послуг, тощо кредитором). Тобто, це не може бути попередній договір, про укладення у майбутньому основного договору. Це має бути саме основний договір. В інакшому випадку сплачена сума коштів вважатиметься авансом. По-друге, форма домовленості про сплату завдатку має бути письмова. Сторони можуть укласти окремо договір завдатку або передбачити його умови в основному договорі. По-третє, сторони мають прямо зазначити, що сума грошей, що сплачується боржником у рахунок майбутніх платежів є завдатком», – ідеться у рішенні суду.

Суд зауважує: за умови відсутності хоча б одного з трьох цих критеріїв передані однією стороною другій гроші у рахунок належних за договором платежів є не завдатком, а авансом.

«Суд вважає, що позивачем було передано відповідачу грошові кошти у сумі 27000 грн. саме в якості авансу за продаж майнових прав на будинок. Оскільки договір між сторонами не укладався, продаж майнових прав на будинок не відбувся, відтак сума отриманого відповідачем авансу підлягає поверненню», – зазначає суддя.

Рішення ще не набрало законної сили і може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду.

Пресслужба Хмельницького апеляційного суду