Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Хмельницький апеляційний суд залишив без змін вирок Кам`янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області щодо обвинуваченого у заволодінні транспортним засобом, вчиненого повторно (частина 2 статті 289 Кримінального кодексу України), відхиливши апеляційні скарги обвинуваченого, його захисниці та прокурора.
За вироком місцевого суду, у ніч на 17 вересня 2020 року в м. Дунаївці Хмельницької області молодий чоловік невстановленим в ході досудового розслідування способом відчинив двері автомобіля ВАЗ 2107, що стояв поруч з приміщеннями гаражів центральної районної лікарні, та з’єднавши кабелі живлення у замку запалення, завів двигун. Чужим авто він поїхав до с. Чаньків на Дунаєвеччині, де сховав його у гаражі.
Кам`янець - Подільський міськрайонний суд визнав обвинуваченого винним в інкримінованому повторному заволодінні транспортним засобом та призначив йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Та до цього ще приєднав невідбуте покарання за вироком Чемеровецького районного суду (за частиною 1 цієї ж статті Кримінального кодексу України) – 18700 гривень штрафу, яке ухвалив виконувати самостійно.
Вирок суду в частині призначеного покарання оскаржили обидві сторони справи.
Обвинувачений та його захисниця просили вирок змінити й пом`якшити призначене покарання (за ст. 69 та ст. 75 КК України), звільнивши від його відбування з випробуванням. На їхню думку, суд першої інстанції не повною мірою врахував, що обвинувачений позитивно характеризується, має сім`ю, повністю визнав вину у скоєному, щиро кається, добровільно відшкодував завдані збитки потерпілому, який до нього не має претензій і просив призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі. При цьому, вважають, суд безпідставно взяв до уваги посилання в досудовій доповіді на високий ризик вчинення повторних кримінальних правопорушень та небезпеки для суспільства, оскільки це лише припущення, не підтверджене доказами.
Натомість прокурор просив покарання обвинуваченому посилити, призначивши йому 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна та штрафу в розмірі 18700 гривень, яке виконувати самостійно. Апелянт зазначив, що місцевий суд не врахував, що обвинувачений вчинив крадіжку з корисливих мотивів з метою власного збагачення та до відбування покарання, призначеного попереднім вироком. А також те, що раніше його неодноразово притягували до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів та до адміністративної відповідальності; не працює, не займається суспільно корисною працею. На його думку, суд безпідставно врахував такі обставини, що пом’якшують покарання, як добровільне відшкодування завданого збитку та визнання вини, оскільки розукомплектований автомобіль потерпілому повернули працівники поліції, а вартість запчастин відшкодували родичі обвинуваченого, при цьому вину він визнав під тиском беззаперечних доказів.
Колегія суддів апеляційного суду погодилася із видом і мірою покарання, яке призначив суд першої інстанції. В ухвалі ХАС зазначає, що обставини, на які посилається сторона захисту в своїх апеляційних скаргах, місцевий суд врахував. Також зауважує, що доводи апеляційної скарги про безпідставне посилання на високий ризик вчинення повторних кримінальних правопорушень та небезпеки для суспільства не заслуговують на увагу суду, позаяк в матеріалах справи є інформація, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, проте належних висновків для себе не зробив і знову вчинив кримінальне правопорушення.
«Отже, становить небезпеку для суспільства, високий ризик вчинення ним повторних кримінальних правопорушень підтверджений відповідними доказами», – констатує суд і додає, що з урахуванням конкретних обставини справи, форми вини й мотивів вчинення злочину, тяжкості і його суспільної небезпечності, особи обвинуваченого, підстав призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, та звільнити від відбування покарання з випробуванням – немає.
Апеляційний суд також зауважує, що місцевий суд врахував і ті обставини, на які посилається прокурор.
«Такі обставини стали підставою для призначення покарання саме в межах санкції статті, інкримінованого йому кримінального правопорушення, у виді реального позбавлення волі, з яким погоджується апеляційний суд», – зазначено в ухвалі.
Колегія ХАС також звертає увагу, що санкція статті 289 КК не передбачає конфіскації як обов`язкового виду покарання. Тому з урахуванням даних про особу обвинуваченого, наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що його обтяжують, суд дійшов правильного висновку про можливість не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна.
З повним текстом ухвали Хмельницького апеляційного суду можна ознайомитись в ЄДРСР
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду
_03_03.png)
