Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Хмельницький апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги потерпілої та прокурора: скасував вирок Волочиського районного суду від 17 вересня 2021 року щодо обвинуваченого в домашньому насильстві (стаття 126-1 Кримінального кодексу України) в частині призначеного покарання та ухвалив новий, призначивши йому 5 місяців арешту – такий строк просила сторона обвинувачення.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ХАС залишив без задоволення.
За вироком, 45-річний житель Теофіпольщини систематично ображав, погрожував, принижував, залякував й бив свою колишню дружину, з якою мешкав в одному будинку.
У 2019 році Теофіпольський районний суд чотири рази притягав його до адміністративної відповідальності за домашнє насильство (частини 1,2 статті 173-2 КУпАП). Проте, у 2020 році поліцейські зафіксували шість фактів повторного домашнього насильства – на очах у двох малолітніх синів чоловік нецензурно лаявся, ображав та бив жінку.
Волочиський районний суд визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (домашнє насильство, яке виразилось в умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до фізичних та психологічних страждань) за шістьма епізодами 2020 року та призначив йому покарання у виді обмеження волі на 3 роки, звільнивши від його відбування з випробуванням на 1 рік і 6 місяців іспитового строку.
Обвинувачений, прокурор та потерпіла оскаржили вирок до Хмельницького апеляційного суду.
Обвинувачений уважає таке покарання занадто суворим. За його словами, суд не дав належної оцінки його показанням про те, що ініціатором майже усіх конфліктів була потерпіла, яку теж притягували до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї й що він також викликав до неї поліцію.
Прокурор натомість уважає покарання занадто м’яким. На його думку, суд не врахував, що чоловік за 1 рік вчинив шість епізодів домашнього насильства, не взяв до уваги висновки судової психологічної експертизи потерпілої, у яких йдеться про значний ступінь ураження її особистості та суттєвий психотравмувальний вплив ситуації, а ризик продовження чи повторення вчинення домашнього насильства обвинуваченим оцінено як дуже високий. Кривдник не визнав себе винним і жодного разу не вибачився. Відтак прокурор просив призначити йому 5 місяців арешту.
Про призначення реального покарання колишньому чоловікові йдеться і в апеляційній скарзі потерпілої.
У суді жінка розповіла, що понад десять років терпіла знущання від свого чоловіка, який постійно її ображав, принижував, у всьому контролював, застосовував і фізичне насильство. Причиною конфліктів часто було його негативне ставлення до її дітей від першого шлюбу, крім того, завжди він розпочинав сварку, коли був п’яний. Його поведінка не змінилася й після розлучення у 2019 році. Очевидцями домашнього насильства ставали малі діти, котрі не раз самі викликали поліцію, аби захистити матір.
Потерпіла сказала, що роками змушена була терпіти домашнє насильство, оскільки власного житла не мала, була залежна від чоловіка фінансово, адже ніде не працювала, виховувала чотирьох дітей. Фактично була беззахисна. Її слова підтвердили допитані у судовому засіданні свідки.
Колегія суддів апеляційного суду уважає доведеним, що обвинувачений винен у вчиненні домашнього насильства. Перевіряючи ж вирок у частині правильності призначеного йому покарання, ХАС дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої не позбавлені правових підстав.
На думку апеляційного суду, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
При призначенні покарання ХАС, серед іншого, враховує, що обвинувачений працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, утримує двох неповнолітніх дітей, з якими не проживає, бувши неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності у 2019 році за вчинення домашнього насильства щодо потерпілої, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти систематичне фізичне та психологічне насильство, очевидцями якого були їхні неповнолітні діти (їм, як і обвинуваченому, судовий експерт рекомендував обов`язкове проходження програми психологічної реабілітації), своєї вини не визнав і не розкаявся.
«Суд бере до уваги і те, що потерпіла вимушено терпіла систематичне домашнє насильство тривалий час, оскільки фактично перебувала в матеріальній залежності від обвинуваченого, адже ніде не працювала, не мала джерела доходу, власної нерухомості, а займалась лише вихованням спільних дітей та побутовими справами», – йдеться у вироку суду.
З повним текстом вироку Хмельницького апеляційного суду можна ознайомитися у ЄДРСР
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду
_03_03.png)
