Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До місцевого суду звернувся житель Хмельницького з проханням визначити місце проживання малолітньої доньки з ним. Він пояснив, що у 2020 році після постійних суперечок з на той момент вже колишньою дружиною переїхав з донькою у квартиру, яку йому подарував батько. Жінка була не проти їхнього переїзду, проте дозволу на реєстрацію місця проживання дитини у новому житлі не дала.
Чоловік стверджує, що після переїзду ексдружина, на відміну від нього, фактично перестала цікавитися донькою, брати участь у її вихованні, турбуватись про неї. Спілкування обмежувалось зустрічами один раз на тиждень після уроків протягом декількох хвилин, які іноді супроводжувалися суперечками.
Хмельницький міськрайонний суд у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини з батьком відмовив – виходив, зокрема, зі штучності спору, метою якого, на його думку, є майновий інтерес, та недоведеності порушення прав позивача чи малолітньої дитини.
Уважаючи, що таке рішення місцевого суду порушує його права, як батька, з яким проживає дитина, чоловік оскаржив його до апеляційного суду й просив задовольнити позов.
Відповідачка, мати дівчинки, проти задоволення вимог батька заперечила, бо уважає, що його цікавлять не інтереси доньки, а її місце реєстрації, мовляв, визначення місця проживання дитини впливає на вирішення майнового спору. І додала, що чоловік не довів, що вона скандалить і чинить психологічний тиск на дитину.
Зі школи повідомили, що участь у вихованні й навчанні дівчинки беруть обоє батьків: відвідують виховні заходи, батьківські збори, цікавляться її досягненнями. При цьому орган опіки та піклування виконкому міськради вважає, що місце проживання дитини слід визначити з батьком. Наразі ж вона зареєстрована за місцем проживання матері.
Апеляційний суд зауважує, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Проте така рівність є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання.
ХАС звертає увагу, що відповідно до Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, з думкою якої потрібно рахуватись.
«…з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання», – зазначає колегія суддів.
Під час розгляду справи в апеляційному суді дівчинка запевнила, що хоче жити з батьком, який про неї піклується.
«Беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, колегія суддів вважає за необхідне визначити місце проживання дитини сторін у цій справі з батьком, оскільки зазначене буде відповідати якнайкращим її інтересам, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку», – підсумовує суд.
Колегія суддів зауважує, що у цій справі суд не вирішує питання про розлучення матері з дитиною. Щобільше, за законом, той з батьків, хто проживає окремо, зобов`язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той, хто проживає з дітьми.
Відтак апеляційний суд скасував рішення Хмельницького міськрайонного суду та задовольнив позов батька, визначивши місце проживання малолітньої доньки з ним.
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду