Хмельницький апеляційний суд стягнув з боржника за аліментами понад 100 тис грн неустойки

Хмельницький апеляційний суд змінив рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 лютого 2020 року: стягнув на користь позивачки неустойку зі сплати аліментів за період з 30 квітня 2010 року по 17 вересня 2019 року в розмірі 112 759 гривень, задовольнивши вимоги апеляційної скарги.

Як встановив суд першої інстанції, із 30 квітня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття відповідач повинен був платити аліменти на утримання свого сина в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Та за 9 років – з часу ухвалення судового рішення – він заборгував 112 759 гривень. Борг чоловік погасив тільки у грудні 2019 року.

Колишня дружина подала позов до Хмельницького міськрайонного суду про стягнення з нього неустойки зі сплати аліментів в розмірі, що дорівнює сумі боргу. Утім, місцевий суд задовольнив вимоги частково – зменшив розмір неустойки до 60 тисяч гривень.

Таке рішення позивачка оскаржила в апеляційному суді. Серед іншого, вона зазначила, що відповідач працездатний, хоча не працював, власник двох квартир та автомобіля, не має нікого на утриманні, свідомо ухилявся від сплати аліментів та допустив заборгованість на значну суму. Вона ж без його допомоги самостійно виховувала та утримувала спільну дитину.

На думку апеляційного суду, те, що місцевий суд зменшив розмір пені з 112759 гривень до 60000 гривень, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 2 статті 196 Сімейного кодексу України, суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Разом із тим, відповідно до положень частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

«Положенням частини 1 статті 179СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Наявність заборгованості зі сплати аліментів свідчить про те, що дитина була позбавлена майна, що належить їй за законом. Стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов`язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання», – констатує апеляційний суд.

Також апеляційний суд звертає увагу, що відповідач протягом 2016 року став власником двох квартир та земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, тому посилання суду першої інстанції на те, що чоловік не працевлаштований, не має стабільного доходу та в матеріалах справи немає інформації про його ухилення від сплати аліментів в період нарахування неустойки, колегія суду не приймає до уваги у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Як і те, що батько оплачував витрати на спортивні тренування і змагання сина, бо це – додаткові витрати на дитину, які закон не відносить до категорії аліментів, оскільки сплачуються не на утримання дитини, а окремо, за відповідних особливих обставин.

«Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у відповідача обставин, які є підставою для можливого зменшення розміру неустойки, а також з урахуванням того, що інтереси дитини повинні переважати над інтересами батьків, колегія суддів, беручи до уваги обмеження щодо граничного розміру пені, встановлене ч. 1 ст.196 СК України приходить до висновку, що підстави для зменшення розміру неустойки в даному випадку відсутні, тому до стягнення підлягає пеня у повному розмірі, 112759 грн. 60 коп., що відповідає розміру заборгованості, визначеної державним виконавцем», – зазначено у постанові апеляційного суду, з повним текстом якої можна ознайомитися у ЄДРСР  .

Прес-служба Хмельницького апеляційного суду