Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року
м. Київ
справа № 138/36/24
провадження № 51-4960км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2024 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за статтею 336 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 3 роки.
2. Суд визнав доведеним, що 13 жовтня 2023 року він, перебуваючи на військовому обліку та будучи придатним за станом здоров`я до військової служби, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився від отримання повістки та не прибув у призначений час 18 жовтня 2023 року до збірного пункту для мобілізації та відправлення до військової частини.
3. Суд кваліфікував такі дії як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. Захисник, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати вирок та ухвалу та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
6. Головний довід захисту полягає в тому, що засуджений не є суб`єктом інкримінованого злочину, оскільки його було виключено з військового обліку 13 жовтня 1999 року у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я, про що свідчать записи в його обліковій картці, тимчасовому посвідченні та штамп у паспорті від 06 квітня 2000 року.
7. На думку захисту, апеляційний суд належно не спростував доводів апеляційної скарги, тому його ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. У судовому засіданні прокурор просив залишити оскаржені судові рішення без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими.
9. Захисник просив здійснити касаційне провадження за його відсутності.
10. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню.
12. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення Суд керується статтями 412-414 КПК.
Чи був засуджений суб`єктом злочину, передбаченого статтею 336 КК.
Чи є військовозобов`язаною особа, виключена з військового обліку.
13. Сторона захисту стверджує, що на час подій у жовтні 2023 року засуджений не був військовозобов`язаним, оскільки раніше його було виключено з військового обліку через непридатність до військової служби за станом здоров`я.
14. Відповідальність за статтею 336 КК настає за невиконання обов`язку вчинити певні дії у зв`язку з призовом. Диспозиція цієї статті є бланкетною та відсилає до норм законодавства, що регулює правовідносини у сфері оборони та військового обов`язку, - насамперед до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543) та «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232)[1].
15. Аналіз статті 22 Закону № 3543 та статей 1 і 33 Закону № 2232 свідчить, що обов`язок з`явитися за призовом під час мобілізації покладається на осіб, які мають статус військовозобов`язаних або резервістів і перебувають на військовому обліку.
16. Таким чином, злочин, передбачений статтею 336 КК, може бути вчинений лише таким спеціальним суб`єктом. Особа, яку закон звільнив від військового обов`язку, не може нести кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації. В особи, яка законно виключена з військового обліку, відсутній також юридичний обов`язок проходити процедуру призову, у тому числі, повторно проходити військово-лікарську комісію (ВЛК).
17. Практика судів адміністративної юрисдикції підтверджує, що особи, виключені з військового обліку за станом здоров`я, втрачають статус військовозобов`язаних і не можуть бути суб`єктом призову за мобілізацією.[2] Відсутність такого статусу у виключених з військового обліку громадян також підтверджують офіційні листи Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних сил України.[3]
Чи був засуджений виключений з військового обліку
18. Суди попередніх інстанцій встановили, що 13 жовтня 1999 року призовна комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 за результатами медичного огляду визнала засудженого непридатним до військової служби із зняттям з обліку. На підставі цього рішення у 2000 році уповноважені особи зробили відповідні відмітки в його обліковій картці, тимчасовому посвідченні та паспорті.
19. Тим не менше, суди вважали, що засуджений продовжував бути військовозобов`язаним, оскільки з документів випливає, що у 1999 році його було не «виключено», а «знято» з військового обліку.
20. Суд вважає такий висновок помилковим, оскільки він некритично поширює значення, яке надається терміну «зняття з обліку» у сучасному законодавстві, на правовідносини, які існували на час прийняття рішення про непридатність засудженого до військової служби в 1999 році.
21. Пункт (а) частини 4 статті 37 Закону № 2232 у редакції, що діяла до 31 липня 1999 року, передбачав, що громадяни, визнані ВЛК непридатними до військової служби, підлягають «зняттю з військового обліку». Поняття «виключення з військового обліку» було запроваджено лише Законом «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу»» (Закон № 766)[4], який набрав чинності 31 липня 1999 року.
22. Хоча 13 жовтня 1999 року, коли приймалося рішення про визнання засудженого непридатним до військової служби, діяла вже нова редакція статті 37 Закону № 2232, однак підзаконні акти Міністерства оборони України не відображали цих змін. В цей період ще продовжувало діяти Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, яке в пункті 95 містило виключний перелік рішень, які могли прийняти лікарі. Серед них не було рішення «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку», а існувало лише формулювання «непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».[5]
23. Види хвороб, які відповідно до цього Положення, зумовлюють непридатність «зі зняттям з військового обліку», - наприклад, лепра або відсутність кінцівок - свідчать про те, що таке «зняття з обліку» означало не тимчасове зняття з обліку в значенні сучасної частини 4 статті 37 Закону № 2232, а остаточне виключення з військового обліку у зв`язку з повною непридатністю до військової служби.
24. Чинна на той час Інструкція з військового обліку[6] також використовувала формулювання «зняття з військового обліку» для випадків, коли йдеться про повну непридатність до військової служби за станом здоров`я.
25. Термінологію нормативних актів, які регулювали діяльність відповідних відомств, пов`язану з військовим обліком, було синхронізовано значно пізніше.[7] Тому в жовтні 1999 року та квітні 2000 року посадові особи військкоматів, керуючись чинними підзаконними актами, використовували для осіб, визнаних непридатними для військової служби, запис «знятий з військового обліку».
26. Суд підкреслює, що суть рішення від 13 жовтня 1999 року полягала у визнанні засудженого повністю непридатним до військової служби за станом здоров`я. Та обставина, що для відповідних записів військкомат використав застарілий термін «зняття» замість «виключення», є результатом запізнення з приведенням підзаконних актів МОУ у відповідність із новою редакцією статті 37 Закону № 2232.
27. Такі недоліки в належному врядуванні і підтриманні термінології нормативних актів в актуальному стані не можуть тлумачитися проти інтересів особи і призводити до порушення її прав, зокрема, передбачених статтею 58 Конституції України і статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.[8] Правозастосовна практика, керуючись принципом пріоритету суті над формою, повинна оцінювати зміст рішення держави про звільнення особи від військового обов`язку, а не технічне оформлення цього рішення.
28. Суд звертає увагу на релевантну практику судів адміністративної юрисдикції з цього питання. Зокрема, Київський окружний адміністративний суд у своєму рішенні зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин поняття «непридатний з виключенням з військового обліку» у Наказі МОУ № 2 не існувало, натомість містилась термінологія «знятий з військового обліку». Особа, щодо якої було застосовано термін «знятий», вважалася такою, що не підлягає військовому обліку та звільняється від військових обов`язків, оскільки визнана непридатним до військової служби». З цього суд зробив висновок, що оскільки визнання особи непридатною для військової служби є підставою для виключення з обліку в термінах сучасного законодавства, особа, знята з військового обліку за цією підставою має вважатися виключеною з військового обліку.[9]
29. Таким чином, правовий статус засудженого за суттю прийнятого у 1999 році рішення відповідав статусу особи, виключеної з військового обліку. Відповідно, він втратив статус військовозобов`язаного і перестав бути суб`єктом військового обов`язку.
Чи був засуджений відновлений у статусі військовозобов`язаного до 13 жовтня 2023 року
30. Матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про те, коли, на якій юридичній підставі та за якою процедурою засуджений був знову взятий на військовий облік перед подіями жовтня 2023 року.
31. Суд не залишає поза увагою той факт, що Наказом Міністра оборони України від 27 квітня 2024 року № 262 було змінено формулювання пункту 3.3 Положення № 402, внаслідок чого повторний медичний огляд став можливим і щодо осіб, які раніше були визнані повністю непридатними до військової служби.
32. Проте, ця зміна правил відбулася значно пізніше подій, що стали підставою для обвинувачення проти засудженого. Відповідно до статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, караність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Оцінка наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення, зокрема, ознак його спеціального суб`єкта, має здійснюватися виключно на момент вчинення такого діяння.
33. На час подій жовтня 2023 року ні Закон № 2232, ні положення інших нормативних актів не зобов`язували осіб, виключених з військового обліку за станом здоров`я, повторно проходити ВЛК чи ставати на облік (див. пункти 16-17 вище). Розширення повноважень органів військового управління у 2024 році не може ретроспективно криміналізувати бездіяльність особи, яка на момент її вчинення була правомірною.
34. За таких обставин, саме по собі проходження ним медичного огляду у 2023 році не спростовує висновок про відсутність у нього статусу військовозобов`язаного.
Підсумок
35. Виходячи з наведеного вище, вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, а провадження закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК через відсутність у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.
Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати. Кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні ним злочину, передбаченого статтею 336 КК, закрити.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
ОКРЕМА ДУМКА
Судді Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 у провадженні № 51-4960км24.
Більшістю голосів колегії суддів у справі прийнято рішення про частковезадоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_2 та скасування вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року та ухвали Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2024 року щодо ОСОБА_3 .
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 закрито через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).
На думку більшості колегії суддів, оскільки ОСОБА_3 у 1999 році був виключений з військового обліку (за станом здоров`я), то він втратив статус військовозобов`язаного і перестав бути суб`єктом інкримінованого йому правопорушення.
Вважаю таке рішення неправильним і таким, що суперечить вимогам закону з таких підстав.
За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2024 року ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_3 перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - РТЦК та СП), відповідно до висновку військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) від 13.10.2023 № 82/1614 був визнаний придатним за станом здоров`я до військової служби, не маючи передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, 13.10.2023 у приміщенні РТЦК та СП, маючи умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, відмовився від отримання повістки з вимогою з`явитись на 07:00 18.10.2023 до збірного пункту РТЦК та СП для мобілізації та відправлення до військової частини.
Надалі, не маючи на те поважних причин, будучи попередженим про відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого протиправного діяння та реалізовуючи свій умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_3 18.10.2023 на 07:00 до збірного пункту на території РТЦК та СП не з`явився.
Обґрунтовуючи своє рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК колегія суддів зазначила, що з матеріалів провадження вбачається, що 13 жовтня 1999 року призовна комісія Могилів-Подільського військкомату за результатами медичного огляду визнала ОСОБА_3 непридатним до військової служби зі зняттям з обліку, а тому, на думку більшості суддів, ОСОБА_3 не був військовозобов`язаною особою і не підлягав повторному постановленню на військовий облік.
Мої колеги вдалися до аналізу та ототожненню понять «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» і на обґрунтування такої позиції посилалися на релевантну, як на їхню думку, практику судів адміністративної юрисдикції, зокрема на рішення від 16 квітня 2026 року у справі № 320/57487/25.
Разом із тим, поза увагою моїх колег залишилися положення законодавства, які визначають статус військовозобов`язаної особи, порядок перебування на військовому обліку та проходження військово-лікарської комісії, а також покладені законом на органи ТЦК та СП обов`язки щодо проведення мобілізаційних заходів.
Як убачається з матеріалів провадження та зазначено в судових рішеннях, відповідно до тимчасового посвідчення № 2640138 від 06.04.2000 виданого військовозобов`язаному ОСОБА_3 1979 р. н., останній був узятий на тимчасовий облік запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 за категорією ВОЗ № 976241А, посада кваліфікації маляр, категорія обліку 2. Тимчасове посвідчення видано взамін військового квитка. Підстава: за ст. 30а наказу МОУ № 207 від 1999 р. приз. непридатним до в/с із зняттям з в/обліку. Тимчасове посвідчення дійсне до отримання військового квитка.
Наказом МОУ від 14.08.2008 № 402 (далі - Наказ) «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (зі змінами) були введені нові вимоги щодо стану здоров`я особи для визначення її придатності для проходження військової служби, перелік яких зазначено у Додатку 1 «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби» до цього Наказу.
Відповідно до п. 3.3 Наказу, особи визнані непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, можуть бути повторно оглянуті ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання у разі, коли в результаті обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах раніше встановлений діагноз переглянутий.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні з 24 лютого 2022 року на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який діє по теперішній час.
Згідно з вимогами п. 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Тому, зважаючи на ці вимоги закону, відповідним підрозділом РТЦК та СП у межах покладених на нього обов`язків щодо проведення мобілізаційних заходів під час воєнного стану ОСОБА_3 було повторно направлено для проходження ВЛК на предмет придатності до військової служби з урахуванням положень Наказом МОУ від 14.08.2008 № 402.
Як убачається з матеріалів провадження, впродовж червня 2023 року ОСОБА_3 пройшов детальний медичний огляд у вузьких спеціалістів і відповідно до висновку (довідки) військово-лікарської комісії № 82/1614 від 13.10.2023 на підставі статей 30в, 23в, 64в та 61в графи II Розкладу хвороб (додатку до наказу МОУ від 14.08.2008 № 402 в редакції на день проходження ВЛК), був визнаний придатним до військової служби.
Передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у ОСОБА_3 не було, а тому відповідно до вимог чинного законодавства 13.10.2023 йому було виписано повістку з вимогою з`явитись на 07:00 18.10.2023 до збірного пункту РТЦК та СП для мобілізації та відправлення до військової частини, однак останній від отримання повістки відмовився, тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Тому вважаю, що суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК і передбачених законом підстав для закриття кримінального провадження у справі немає.
З урахуванням зазначеного судові рішення необхідно було залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.
30 червня 2026 року
Суддя ОСОБА_4
_03_03.png)
