№ 211/3391/20 від 22 липня 2026 року Грошове забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця не є доходом члена його сім’ї (одержувача) та базою для розрахунку аліментних зобов’язань одержувача

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 211/3391/20

провадження № 61-7452св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження -державний виконавець Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник Анастасія Ігорівна,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Забара Альона Володимирівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Акуленка В. В., Остапенко В. О.

Зміст скарги та її обґрунтування

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі

Південно-Східного МУ МЮ (м. Одеса) Масник А. І., заінтересована особа -

ОСОБА_2 .

2. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що на примусовому виконанні Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувають матеріали виконавчого провадження

№ НОМЕР_2, яке було відкрито 19 червня 2020 року на підставі виконавчого листа Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу про стягнення з

ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття.

3. Зазначала, що вона не отримувала в повній мірі аліменти на утримання сина, а наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки не відповідає фактичним доходам платника аліментів, з яких обраховується їх розмір.

4. 01 квітня 2025 року вона звернулась до державного виконавця з клопотанням, в якому зазначала, що за період з березня 2022 року по вересень 2022 року боржник отримав заробітну плату старшого сина в розмірі 100 % від суми грошового забезпечення, однак з отриманих коштів не перераховував аліменти на молодшого сина. У клопотанні вона просила: встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник отримував за минулий час та по сьогодні у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 ; надати підтвердження сплати ОСОБА_2 аліментів на користь стягувача та/або виконавчої службі за період грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, квітень 2023 року, березень 2023 року; здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням зазначених доходів боржника; вжити заходів щодо примусового стягнення заборгованості відповідно до вимог законодавства; накласти арешти на всі рахунки та майно боржника у зв`язку з наявністю заборгованості по аліментам більш як за три місяці; надати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на дату розгляду цього клопотання з врахуванням заборгованості за період грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, квітень 2023 року, березень 2023 року, а також з врахуванням доходу, який отримується боржником у вигляді грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.

5. Однак, відповіді на її звернення надано не було.

6. З огляду на зазначене та враховуючи уточнення заявлених вимог,

ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А. І. за період з червня 2020 року по грудень 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;

- зобов`язати державного виконавця Долгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А. І. встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник отримував за весь період у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 , та розрахувати заборгованість по аліментам із вказаного виду доходу;

- зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А. І. встановити розмір всіх доходів ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати та пенсії з 15 червня 2020 року по дату надання розрахунку та зобов`язати державного виконавця надати новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів;

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

7. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

8. Визнано протиправним та скасовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) Масник А. І. за період з червня 2020 року по грудень 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

9. Зобов`язано державного виконавця Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) Масник А. І. встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник ОСОБА_2 отримував за весь період у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 , та розрахувати заборгованість по аліментам з вказаного виду доходу.

10. Зобов`язано державного виконавця Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) Масник А. І. встановити розмір фактично сплачених на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину.

11. Зобов`язано державного виконавця Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) Масник А. І. встановити розмір всіх доходів ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати та пенсії з 15 червня 2020 року по дату надання розрахунку та зобов`язано державного виконавця надати новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів

12. В іншій частині скарги відмовлено.

13. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем неправильно розраховано заборгованість зі сплати аліментів, з огляду на розмір отриманого боржником доходу та фактично сплачені ним кошти. Встановлено, що ОСОБА_2 у спірний період отримував/продовжує отримувати виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовця, а саме безвісно зниклого сина ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 , та які безпідставно не враховані при визначенні розміру аліментів.

14. Водночас, оскільки відсутні докази, які б підтверджували заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за 3 місяці, то немає підстав для звернення стягнення на майно боржника.

15. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що грошові кошти, отримані ОСОБА_2 від військової частини, як грошове забезпечення безвісно відсутнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 , є особистими коштами ОСОБА_4 , а не доходом ОСОБА_2 , з якого мають утримуватися аліменти на утримання неповнолітнього сина на користь ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. 02 червня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Забара А. В., через систему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026 року та залишити в силі ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року.

18. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що стягнення аліментів здійснюється з усіх видів доходу боржника. Заявниця вважає, що при здійснені розрахунку державний виконавець повинна була взяти не лише офіційну заробітну плату, а й інші нарахування, що створюють сукупний дохід боржника - заробітну плату, пенсійні виплати та грошові кошти, що отримував ОСОБА_2 у зв`язку із зникненням безвісти їх старшого сина, який є військовослужбовцем.

20. Акцентує увагу, що суд апеляційної інстанції безпідставно не урахував, що державний виконавець невірно здійснювала обрахунок аліментів та надала недостовірний розрахунок, оскільки: аліменти в деякі місяці не були нею отримані, однак за вказані місяці державний виконавець вказала відсутність заборгованості; аліменти не були нараховані з доходу у вигляді заробітної плати, встановлено розбіжності між нарахованою заробітною платою та сумою, яка була взята в обрахунок державним виконавцем. Такі розбіжності вбачаються з Індивідуальних відомостей про застраховану особу з довідки ОК -7 щодо доходів боржника; з доходу у вигляді пенсії аліменти нараховувались лише в ті місяці, коли боржник не отримував заробітну плату, а в місяці, коли отримував заробітну плату, аліменти із пенсії не нараховувались взагалі; у деякі місяці аліменти нараховувались в розмірі меншому, ніж 50 % від прожиткового мінімуму на дитину певного віку, що суперечить рішенню, яким присуджений розмір аліментів; не нараховувались аліменти від доходу, який отримує боржник в якості державної допомоги в результаті зниклого безвісти сина.

21. Вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, що отримана ОСОБА_2 грошова допомога відповідно доПорядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада

2016 року № 884 (далі - Порядок № 884), не є доходом. Зазначена допомога виплачується боржнику на підставі його заяви та сприймається ним як дохід. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, не є вичерпним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

23. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 211/3391/20, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

24. 03 липня 2026 року матеріали цивільної справи № 211/3391/20 надійшли до Верховного Суду.

25. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

26. 02 липня 2026 року ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_5, через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

27. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно врахував, що грошове забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, є його особистими коштами, а не доходом боржника ОСОБА_2 . Відсутність сплати аліментів в листопаді

2022 року, в грудні 2022 року, січні 2023 року, березні та квітні 2023 року зумовлена діями (бездіяльністю) пенсійного фонду та роботодавця, а не протиправними діями (бездіяльність) державного виконавця. Про відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів за період часу з 11 червня 2020 року по 28 лютого 2023 року зазначено у судових рішеннях у справі № 211/38/24.

28. 07 липня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Забара А. В., через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначає про необґрунтованість доводів відзиву ОСОБА_2 на її касаційну скаргу. Посилається на відмінність обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, та справи № 211/38/24, а також наявність достатніх доказів, які підтверджують невраховану державним виконавцем заборгованість зі сплати аліментів за період з 2020 по 2023 роки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. Наказом Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

30. 19 червня 2020 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

31. 01 липня 2020 року державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

32. ОСОБА_2 отримує виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовця, а саме безвісно зниклого сина ОСОБА_4 , від військової частини НОМЕР_1 , однак з цих сум аліменти не стягуються, в розрахунку заборгованості вони не враховані.

33. Представник ОСОБА_1 - адвокат Забара А. В. подала державному виконавцю клопотання про вчинення виконавчих дій, просила: встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник отримував за минулий час та до сьогодні у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 ; надати підтвердження сплати ОСОБА_2 аліментів на користь стягувача та/або виконавчої службі за період грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, квітень 2023 року, березень 2023 року; здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням зазначених доходів боржника; вжити заходів щодо примусового стягнення заборгованості відповідно до вимог законодавства; накласти арешти на всі рахунки та майно боржника у зв`язку з наявністю заборгованості по аліментам більш як за три місяці; надати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на дату розгляду цього клопотання з врахуванням заборгованості за період грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, квітень 2023 року, березень 2023 року, а також з врахуванням доходу, який отримується боржником у вигляді грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.

34. Відповіді на зазначене клопотання не надано.

Позиція Верховного Суду

35. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

36. Відповідно до положень абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

37. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

38. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

39. Статтею 129-1 Конституції України гарантовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

40. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

41. Зазначене конституційне положення конкретизовано у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

42. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

43. Виконання судового рішення відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

44. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

45. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією

або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права

чи свободи.

46. Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

47. Спірні правовідносини стосуються виконання судового рішення про стягнення аліментів. Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця ОСОБА_1 посилалася на те, що державним виконавцем при визначенні суми аліментів, які визначені судом у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), не враховано дохід боржника у вигляді грошового забезпечення, яке боржник ОСОБА_2 отримував у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина військовослужбовця ОСОБА_4 .

48. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, шостої, восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

49. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

50. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

51. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

52. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

53. Згідно з частинами першою, третьою статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

54. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

55. Відповідно до пункту 4 розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України

від 02 квітня 2012 року № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

56. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

57. Аналіз наведених положень свідчить про те, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів здійснюються з фактичного заробітку (доходу) боржника.

58. Утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів

заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за

роботою за сумісництвом (стаття 81 СК України, пункт 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146).

59. Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка була чинною на час визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім (наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 260 від 21 червня 2022 року), за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

60. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

61. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

62. Верховний Суд вже підкреслював, що грошове забезпечення, за загальним правилом, виплачується за рахунок асигнувань військової частини саме військовослужбовцю, який проходить військову службу (постанова Верховного Суду від 24 грудня 2025 року у справі № 131/191/25).

63. Грошове забезпечення безвісно відсутніх військовослужбовців може виплачуватися, зокрема: батькам військовослужбовця; військовослужбовцям з дня звільнення захоплених у полон або заручниками; включатися до складу спадщини.

64. У постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 682/2133/14-ц, від 15 червня 2022 року у справі №682/1277/20 (провадження №61-3614св22) зазначено, що отримання майна у власність у порядку спадкування не є тим видом доходу, який підлягає врахуванню під час розрахунку розміру та стягнення аліментів.

65. Разом з тим, згідно з підпунктом «а» пункту 165.1.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України членам сімей військовослужбовців, поліцейських чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які загинули (безвісно пропали) або померли під час виконання службових обов`язків та/або захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

66. Встановивши, що у ОСОБА_2 була відсутня заборгованість зі сплати аліментів за період грудень 2022 року - квітень 2023 року, що підтверджується наданими державним виконавцем розрахунками та було встановлено судом при розгляді справи № 211/38/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, а отримане грошове забезпечення його сина - безвісно відсутнього військовослужбовця, не може вважатися його доходом (заробітком), який би підлягав врахуванню при визначенні розміру аліментів, суд апеляційної інстанції дійшов достатнім чином обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

67. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

68. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

69. Посилання заявниці на неврахування судом апеляційної інстанції порядку оплати боржником аліментів за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року правильно було відхилені судом апеляційної інстанції.

70. Колегія суддів зауважує, що підставою звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А. І. стало, зокрема, залишення без реагування державним виконавцем клопотання заявниці від 01 квітня 2025 року. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зазначеному клопотанні ОСОБА_1 заявляла про необхідність здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів саме з урахуванням доходу божника у вигляді грошового забезпечення його сина військовослужбовця, який є безвісно відсутнім. Про наявність інших підстав для перерахунку заборгованості по аліментах вона не зазначала. Прохальна частина скарги на дії державного виконавця також зосереджена на обов'язку державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості у зв'язку з наявністю у боржника доходу у вигляді частини грошового забезпечення військовослужбовця, який є безвісно відсутнім.

71. Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

72. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

73. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

74. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

75. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі

№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі

№ 910/8115/19(910/13492/21)).

76. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

77. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

78. З урахуванням меж касаційного оскарження та визначених заявницею підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Забара Альона Володимирівна, залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович