№ 635/1405/24 Постанова від 15 січня 2026 року Щодо суб'єкта відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових або службових осіб органу місцевого самоврядування

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Київ

справа № 635/1405/24

провадження № 61-14531св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: спеціаліст 1 категорії (землевпорядник) Височанської селищної ради Ширяєв Володимир Володимирович, голова Височанської селищної ради

Мороз Олександр Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Березовської І. В.,та постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної радиШиряєва В. В., голови Височанської селищної ради Мороза О. В. про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та діями посадових осіб органу місцевого самоврядування, у загальному розмірі 1 500 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 08 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Височанської селищної ради із запитом на отримання інформації про утворення, реєстрацію, керівний склад формування «Охорона громадського порядку». Його запит прийняв спеціаліст 1 категорії (землевпорядник) Височанської селищної ради Ширяєв В. В., проте відповіді на свій запит у встановлений законом строк він не отримав.

07 червня 2022 року він звернувся за захистом порушеного права на інформацію до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини. За результатами звернення він отримав відповідь секретаря Височанської селищної ради Мельник Т. від 08 липня 2022 року за вих. № 03-09/855, згідно з якою його запит не було зареєстровано у Журналі реєстрації інформаційних запитів.

22 липня 2022 року він повторно звернувся із запитом до Височанської селищної ради щодо незаконної діяльності діловода та землевпорядника, проте відповіді у встановлений законом строк знов не отримав.

У зв'язку з цим позивач вважав, що йому завдано моральну шкоду протиправними діями спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради Ширяєва В. В. , які полягають у прийнятті його запиту без належної реєстрації та в подальшому - втраті запиту, і протиправною бездіяльністю голови Височанської селищної ради Мороза О. В., який не забезпечив організацію роботи підконтрольної йому установи відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо прийняття та реєстрації інформаційних запитів, а також не надав відповіді на його запити.

Враховуючи викладене,  ОСОБА_1 просив суд стягнути з голови Височанської селищної ради Мороза О. В. та спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради Ширяєва В. В. на його користь по 750 000 грн моральної шкоди з кожного.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача. Позивач не позбавлений права пред`явити позов про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та діями посадових осіб органу місцевого самоврядування, до належного відповідача, а саме: до Височанської селищної ради. Судом першої інстанції застосовано норми статей 48, 51 ЦПК України та статей 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що з огляду на положення статті 1174 ЦК України належним відповідачем у цій справі є Височанська селищна рада як орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи зазначеного органу. ОСОБА_1 не подавав клопотань про заміну неналежного відповідача або про залучення Височанської селищної ради до участі у справі як співвідповідача. Відсутність таких процесуальних дій з боку позивача унеможливлює вирішення питання відповідальності належного суб`єкта у межах цього провадження та є самостійною обставиною, яку суд враховує при ухваленні рішення. Як наслідок, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити з підстав їх пред`явлення до неналежного відповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року (повний текст якої складено 04 листопада 2025 року).

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Харківського районного суду Харківської областіцивільну справу№ 635/1405/24.

17 грудня 2025 року матеріали цивільної справи № 635/1405/24 надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року (повний текст якої складено 04 листопада 2025 року), справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від31 жовтня 2018 року у справі №820/1015/17, від 01 вересня 2020 рокуу справі № 216/3521/16-ц, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 263/16183/18, від 16 червня 2022 року у справі №569/20510/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема норми частини першої статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Височанської селищної ради з інформаційним запитом стосовно надання документів, а саме: рішення про утворення формування «Охорона громадського порядку», рішення про реєстрацію формування «Охорона громадського порядку», Положення, яке регламентує діяльність формування «Охорона громадського порядку», а також інформації щодо керівного складу формування.

07 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо неотримання відповіді від Височанської селищної ради на п`ять його запитів від 08 квітня 2022 року.

08 липня 2022 року Височанська селищна рада листом за № 03-09/855 повідомила начальника Управління моніторингу прав на звернення та інформацію Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,ОСОБА_1 про те, що у журналі реєстрації інформаційних запитів, які надходять до Височанської селищної ради Харківської області, отримання п`яти запитів позивача від 08 квітня 2022 року не зафіксовано.

22 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Височанської селищної ради Харківської області з інформаційним запитом стосовно надання документів, а саме: рішення про утворення формування «Охорона громадського порядку», рішення про реєстрацію формування «Охорона громадського порядку», Положення, яке регламентує діяльність формування «Охорона громадського порядку», а також інформації щодо керівного складу формування.

Листом Височанської селищної ради від 27 липня 2022 року № 03-09/974 повідомлено ОСОБА_1 , що запитувана інформація про утворення формування «Охорона громадського порядку» буде надано йому після скасування воєнного стану.

Крім того, 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Височанської селищної ради з інформаційним запитом щодо надання посадових обов`язків землевпорядника Височанської селищної ради.

Листом Височанської селищної ради від 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що Височанська селищна рада розглянула його інформаційний запит від 22 серпня 2023 року (вх. № 112/03-11 від 22 серпня 2023 року) та зазначила, що в структурі апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів відсутня посада «землевпорядник», тому Височанська селищна рада не має можливості надати посадові обов`язки землевпорядника.

Листом Височанської селищної ради від 16 жовтня 2023 року на запит

ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року (вх.№ 144/03-17 від 11жовтня 2023року) надано інформацію, що Ширяєв В. В. призначений на посаду спеціаліста І категорії. Відповідно до Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства України з питань державної служби 07 листопада 2019 року № 203-19, кваліфікаційні вимоги для посади спеціаліста І категорії не передбачають наявність Кваліфікаційного сертифікату.

16 жовтня 2023 року на запит ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року

(вх. № 145/03-17 від 11 жовтня 2023 року) надано копію розпорядження Височанського селищного голови Харківської області від 14 травня 2018 року

№ 23/04-01 «Про прийняття на посаду спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Ширяєва В. В. ».

15 грудня 2023 року на запит від 11 жовтня 2023 року

(вх. № 145/03-17 від 11 жовтня 2023 року) щодо надання документу-іспиту, що склав Ширяєв В. В. , ОСОБА_1 надано копію протоколу № 7 засідання конкурсної комісії Височанської селищної ради Харківської області від 10 травня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав і визначає, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальною нормою права, яка визначає особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, є стаття 1173 ЦК України.

У тих випадках, коли є відомою конкретна посадова або службова особа органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, незаконними рішеннями, діями або бездіяльностю якої завдано шкоди фізичній або юридичній особі, підлягає застосуванню стаття 1174 ЦК України.

Виходячи зі змісту наведених правових норм цивільного законодавства України, відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини посадової або службової особи, і для виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди є необхідною наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення: моральна (немайнова) шкода, протиправна дія (бездіяльність), причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, «суд повинен встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою чи службовою особою цих органів, є держава, Автономна Республіка Крим або орган місцевого самоврядування.

Аналізуючи зміст спірних правовідносин у цій справі, слід дійти висновку, що відповідно до приписів статті 1174 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових або службових осіб органу місцевого самоврядування, покладається саме на відповідний орган місцевого самоврядування як юридичну особу публічного права. Іншого порядку відповідальності посадових або службових осіб органу місцевого самоврядування законом не визначено.

Аналогічного висновку щодо застосування положень статті 1174 ЦК України

до подібних спірних правовідносин Верховний Суд дійшов у постанові від

19 листопада 2025 року у справі № 635/1409/24.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається Верховним Судом, позивач посилався на те, що йому завдано моральну шкоду протиправними діями спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради Ширяєва В. В. , які полягають у прийнятті його запиту без належної реєстрації

і втраті запиту, та протиправною бездіяльністю голови Височанської селищної радиМороза О. В., який не забезпечив організацію роботи підконтрольної йому установи відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо прийняття та реєстрації інформаційних запитів, а також не надав відповіді на його запити, і саме цих осіб - спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної радиШиряєва В. В. та голову Височанської селищної радиМороза О. В., позивач вказав відповідачами у цій справі.

Положеннями частини першої статті 48 ЦПК визначено, що сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

ОСОБА_1 , як позивач, під час розгляду справи не заявляв клопотань ні про заміну первісно визначених неналежних відповідачів на належного, ні про залучення Височанської селищної ради у якості співвідповідача. Відсутність таких процесуальних дій з боку позивача унеможливлює вирішення питання відповідальності належного суб`єкта та є самостійною підставою для відмови у позові.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодися й апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи та мотивовано виходив з того, що належним відповідачем у цьому спорі є Височанська селищна рада, яка несе відповідальність за протиправні дії або бездіяльність своїх посадових осіб, незалежно від вини цих посадових осіб, і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити саме з підстави їх пред`явлення до неналежних відповідачів.

Суди першої та апеляційної інстанцій виконали вимоги частини четвертої статті 263 ЦПК України щодо врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до власного тлумачення заявником норм матеріального права та до його незгоди із ухваленими судовими рішеннями по суті вирішення справи, а тому відхиляються Верховним Судом.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права пред`явити позов про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та діями посадових осіб органу місцевого самоврядування, до належного відповідача, а саме: до Височанської селищної ради.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник