Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 686/10701/23
провадження № 61-747св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Хмельницький професійний ліцей електроніки;
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Хмельницького професійного ліцею електроніки на постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року Хмельницький професійний ліцей електроніки звернувся
до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення з кімнати
АДРЕСА_1 учнівського гуртожитку Хмельницького професійного ліцею електроніки без надання іншого житлового приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач проживає у кімнаті
АДРЕСА_1 учнівського гуртожитку Хмельницького професійного ліцею електроніки учнівського гуртожитку, який належить Міністерству освіти і науки України та перебуває на балансі навчального закладу.
ОСОБА_1 не пов`язаний із Хмельницьким професійним ліцеєм електроніки трудовими відносинами, раніше ніколи не був працівником навчального закладу, вселився та проживав у гуртожитку на підставі цивільно-правового договору, укладеного на один рік, строк дії якого закінчився.
Позивач вказував, що за період проживання в гуртожитку ОСОБА_1 систематично порушував правила громадського порядку і спокій сусідів, за що притягувався
до адміністративної відповідальності, порушував правила техніки безпеки,
за що отримував попередження. Зазначав, що відповідач зловживав правом, користуючись житлом без правових підстав, у добровільному порядку звільняти спірне приміщення не бажає. Разом із тим, спірна кімната необхідна навчальному закладу для покращення умов проживання учнів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 31 серпня 2023 року позов задовольнив. Виселив ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Хмельницького професійного ліцею електроніки судові витрати в розмірі 2 684,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, встановивши, що проживання ОСОБА_1 у гуртожитку не пов`язано з навчанням чи виконанням трудових обов`язків, на час розгляду справи у суді доказів існування цивільно-правової угоди на зайняття відповідачем кімнати у гуртожитку не надано, виснував, що з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування житлом особою, яка володіє таким приміщенням незаконно, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення. Надаючи оцінку доводам відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності, суд вказав, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема шляхом виселення.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд постановою від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову Хмельницького професійного ліцею електроніки до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 більше 11 років проживає в кім. № 520 гуртожитку на АДРЕСА_2 , який належить на праві власності Міністерству освіти та науки України, перебуває на балансі Хмельницького професійного ліцею електроніки, не перебував та не перебуває у трудових відносинах із позивачем, однак законно вселився до гуртожитку на підставі договору найму житла від 22 вересня 2011 року, строк дії якого закінчився 22 вересня 2012 року.
Апеляційний суд зазначив, що позивачем не направлялися повідомлення відповідачу про небажання продовження договору оренди та попередження про звільнення відповідачем орендованої кімнати в гуртожитку. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами договір найму від 22 вересня 2011 року № 3/11 діє, оскільки відповідно до статті 822 ЦК України є таким, що переукладався щоразу на новий строк. Крім того, апеляційний суд врахував, що правовою підставою вселення відповідача до гуртожитку є норми ЦК України, які регламентують порядок укладення та дії договору оренди житла, та є чіткими і прогнозованими, а договір оренди - чинним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 січня 2024 року Хмельницький професійний ліцей електроніки, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою
на постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року в указаній справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 686/11463/16-ц та від 08 липня 2020 року у справі № 686/16196/15-ц.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що пунктом 6.2 договору найму передбачено, що у випадку, якщо сторони виявлять бажання продовжити термін найму житла, або внести зміни у договір, складається новий договір. Матеріали справи не містять доказів укладання нового договору, тому заявник вказує про помилковість висновків апеляційного суду про те, що договір найму продовжувався автоматично.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини першої статті 822 ЦК України про те, що у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк, оскільки відповідно до частини третьої статті 810 ЦК України до договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. На переконання заявника, частина перша статті 822 ЦК України не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки відповідач проживає в учнівському гуртожитку, що належить на праві власності державі. Також звертає увагу, що кімната у гуртожитку не є єдиним житлом відповідача, який постійно порушує правила проживання у гуртожитку, тому його виселення переслідує легітимну мету, що спрямоване на захист інтересів та прав інших осіб.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 31 січня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 11 лютого 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В., Карпенко С. О., Фаловської І. М. призначив справу до судового розгляду у складі п`яти суддів.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Синельников Є. В., Фаловська І. М., Шипович В. В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Карпенко С. О. та Фаловської І. М. визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: головуючий - Синельников Є. В., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Шипович В. В.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржуване судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 у АДРЕСА_3 , належить на праві власності Міністерству освіти та науки України, перебуває на балансі Хмельницького професійного ліцею електроніки та має статус учнівського, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно із пунктом 6.10 Статуту Хмельницького професійного ліцею електроніки об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріпленою Міністерством освіти і науки України (далі - МОН України) за ліцеєм, і перебуває у користуванні ліцею. Функції управління закріплені за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює МОН України.
У кімнаті № 520 гуртожитку проживає та зареєстрований ОСОБА_1 , який у трудових відносинах з балансоутримувачем гуртожитку не перебуває і не перебував. 22 вересня 2011 року між Хмельницьким професійним ліцеєм електроніки та ОСОБА_1 укладено договір № 3/11 найму житлових приміщень гуртожитку Хмельницького професійного ліцею електроніки, за умовами якого ОСОБА_1 заселений у кімнату АДРЕСА_1 , строк дії договору до 22 вересня 2012 року (пункти 1.1, 1.4 договору найму). Пунктом 6.2 договору найму передбачено, що у випадку, якщо сторони виявлять бажання продовжити термін найму житла, або внести зміни у договір, складається новий договір. Відомостей, що такий договір було укладено, сторонами суду не надано.
ОСОБА_1 порушував громадський порядок та спокій громадян, порушував Правила проживання в учнівському гуртожитку Хмельницького професійного ліцею електроніки, що підтверджується копіями письмових доказів, долучених до матеріалів справи: постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), попередженням про порушення правил проживання в гуртожитку від 23 лютого 2023 року, заявою мешканців гуртожитку про вирішення питання щодо правомірності проживання ОСОБА_1 в гуртожитку від 11 листопада 2022 року, заявою мешканки гуртожитку ОСОБА_3 від 17 лютого 2023 року.
За інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 є власником житлового будинку площею 60, 7 кв. м, житловою площею 37,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 918181268212); дата та час реєстрації 10 травня 2016 року, 13:06:58. Державний реєстратор - приватний нотаріус Шаповал Л. В., Хмельницький районний нотаріальний округ. Документи, подані для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 614, виданий 10 травня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Шаповал Л. В. Розмір частки 1/1. Власник: ОСОБА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним критеріям оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).
Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).
Ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (стаття 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України)).
Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, зазначено, що «відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Стаття 8 Конвенції стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див., mutatis mutandis, рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява № 66746/01, § 82)). ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41)) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла».
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору.
Розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 8863/06), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 02 грудня 2010 року установив порушення статті 8 Конвенції, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Установлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі
та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу
до Конвенції.
Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі
№ 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19) зауважила, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності
та є співмірним із переслідуваною законною метою.
Згідно зі статтею 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років.
Згідно з частиною першою статті 822 ЦК України у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк. Якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк.
Суди встановили, що гуртожиток в АДРЕСА_3 , належить на праві власності МОН України, перебуває на балансі Хмельницького професійного ліцею електроніки та має статус учнівського, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно із пунктом 6.10 статуту Хмельницького професійного ліцею електроніки об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріпленою МОН України за ліцеєм, і перебуває у користуванні ліцею. Функції управління закріплені за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює МОН України.
Відповідно до частин першої та другої статті 132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Частинами першою та третьою статті 116 ЖК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
У постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-503цс15 зазначено, що «при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства. Главами 58, 59 ЦК України визначено правове регулювання договорів майнового найму і найму житла,
а положеннями статті 391 ЦК України захищено права власника від порушень,
не пов`язаних із позбавленням володіння. Оскільки відповідачі проживають
у гуртожитку на підставі цивільно-правового договору, строк якого закінчився,
то власник гуртожитку має право звернутися до суду за захистом своїх прав
на підставі положень ЦК України».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 більше 11 років проживає в кім. АДРЕСА_1 , який належить на праві власності МОН України, перебуває на балансі Хмельницького професійного ліцею електроніки, не перебував та не перебуває у трудових відносинах із Хмельницьким професійним ліцеєм електроніки, вселився на підставі договору найму житла від 22 вересня 2011 року, строк дії якого закінчився 22 вересня 2012 року.
Апеляційний суд також дійшов висновку, що раніше укладений між сторонами договір найму від 22 вересня 2011 року № 3/11 діє, оскільки відповідно до статті 822 ЦК України є таким, що переукладався щоразу на новий строк.
Разом із тим, апеляційний суд не звернув уваги, що ОСОБА_1 не пов`язаний
із Хмельницьким професійним ліцеєм електроніки трудовими відносинами, раніше ніколи не був працівником навчального закладу, вселився та проживав
у гуртожитку на підставі цивільно-правового договору, за період проживання
в гуртожитку ОСОБА_1 систематично порушував правила громадського порядку
і спокій сусідів, за що притягувався до адміністративної відповідальності, порушував правила техніки безпеки, за що отримував попередження.
За пунктами 6.1, 6.2 договору оренди, сторони нового договору не укладали, відповідач в триденний термін приміщення не передав.
Крім того, поза увагою апеляційного суду залишено те, що за інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 є власником житлового будинку площею 60,7 кв. м, житловою площею 37,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 918181268212); дата та час реєстрації 10 травня 2016 року, 13:06:58. Державний реєстратор - приватний нотаріус Шаповал Л. В., Хмельницький районний нотаріальний округ. Документи, подані для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 614, виданий 10 травня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Шаповал Л. В. Розмір частки 1/1. Власник: ОСОБА_1 (а. с. 44).
Суд першої інстанції на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, надавши належну оцінку доводам позивача про систематичне порушення ОСОБА_1 громадського порядку
в гуртожитку, необхідність використання кімнат у гуртожитку для забезпечення проживання учнів та запереченням відповідача, встановивши наявність у відповідача на праві власності іншого житлового приміщення та врахувавши, що відповідач не заперечував той факт, що строк договору найму житлового приміщення закінчився, а новий договір між сторонами не укладався, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову Хмельницького професійного ліцею електроніки про виселення ОСОБА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішення суду про виселення відповідача з кімнати гуртожитку у цьому випадку враховує баланс інтересів сторін у спорі.
Колегія суддів також враховує наявність у ОСОБА_1 на праві власності іншого житлового приміщення, притягнення відповідача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення добросусідства та необхідність використання навчальним закладом спірного житлового приміщення у гуртожитку для покращення умов проживання учнів, що є складовою права на освіту.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття
413 ЦПК України).
Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, правильно визначившись із характером спірних правовідносин і встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для вирішення справи, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для виселення ОСОБА_1 із гуртожитку без надання іншого житлового приміщення. Натомість апеляційний суд, виходячи з тих самих обставин справи та наданих сторонами доказів, зробив висновок про продовження строку дії оренди житлового приміщення та можливість подальшого проживання відповідача, у зв`язку з чим помилково скасував судове рішення, яке відповідало вимогам законності й обґрунтованості.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року скасувати, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року залишити в силі.
Щодо судових витрат
У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За загальним правилом під час розподілу судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.
На підставі статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Хмельницького професійного ліцею електронікипідлягає стягненню 5 368,00 грн судового збору, сплаченого Хмельницьким професійним ліцеєм електроніки за подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Колегія суддів також враховує, що Хмельницький професійний ліцей електроніки сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлений законом, а саме у розмірі 6 056,00 грн, та зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Хмельницького професійного ліцею електроніки задовольнити.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року скасувати, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницького професійного ліцею електроніки 5 368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович
_03_03.png)
