Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постанова
Іменем України
12 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 459/2181/17
провадження № 61-37114св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Новосад М. Д. та постанову апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року у складі суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Позов мотивовано тим, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 1 800 грн щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Рішенням апеляційного суду Львівської області розмір аліментів був зменшений до 1 200 грн. Позивач вказувала, що вони з відповідачем проживають окремо і діти знаходяться на її утриманні. Більше п'яти років відповідач життям дітей не цікавився, не виявляє бажання спілкуватись з дітьми та приймати участь у їх вихованні. У дітей змінились потреби і для забезпечення їхнього фізичного, культурного, духовного розвитку необхідні значні кошти. Крім того з часу прийняття рішення про стягнення аліментів вартість та рівень життя виросли, що потребує додаткових витрат на утримання дітей. Крім того, відбулись зміни у сімейному законодавстві, які набули чинності 08 липня 2017 року, відповідно до яких розмір аліментів на дитину не може бути меншими 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку в місяць.
Посилаючись на викладені обставини, просила змінити розмір стягуваних на її користь аліментів на утримання дітей за рішенням суду та стягувати з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що обставини щодо участі відповідача у вихованні та утриманні дітей змінилися, доказів зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін. Зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для зміни розміру аліментів визначеного судовим рішенням.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, по 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожного щомісячно, починаючи з 02 травня 2018 року до досягнення дітьми повноліття.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зміна законодавством розміру аліментів є підставою для зміни розміру аліментів. Позивачем не надано доказів про наявність підстав для визначення розміру аліментів у розмірі 1 200 грн на кожну дитину, проте, ураховуючи законодавчу зміну мінімального розміру аліментів на одну дитину, є підстави для стягнення 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожного щомісячно.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що підставами звернення до суду із позовом є: погіршення матеріального стану позивача, у зв'язку із народженням у червні 2017 року дитини; збільшення потреб дітей, збільшення рівня життя; відповідач не цікавиться життям дітей та не надає їм матеріальної допомоги та збільшення мінімального розміру аліментів, що визначено частиною другою статті 182 СК України. Ухвалюючи рішення про визначення розміру аліментів у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку суд фактично не змінив розмір аліментів. Крім того, розмір аліментів змінено починаючи з 02 травня 2018 року, тобто з дня ухвалення судом рішення, що суперечить вимогам статті 191 СК України, згідно якої аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди установили, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 01 листопада 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1 800 грн щомісячно, починаючи з 29 серпня 2012 року до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 08 квітня 2013 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 листопада 2012 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 600 грн на кожного, щомісячно, починаючи з 29 серпня 2012 року до досягнення дітьми повноліття. У іншій частині рішення залишено без змін.
Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК Українивизначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосуваннясудами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другустатті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку&quob;.
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30 %).
Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу Українипри розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду з 600 грн до 1200 грн на кожну дитину щомісячно, посилаючись на погіршення її матеріального стану та зміну законодавства щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину. Тобто, позивач визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у твердій грошовій сумі.
Таким чином, визначення судом апеляційної інстанції аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, у зв'язку зі зміною законодавства не ґрунтуються на зазначених вимогах закону та не узгоджується із визначеними законом способами виконання батьками обов'язку утримувати дитину.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, на вказане уваги не звернув, належним чином не перевірив доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не з'ясував наявність або відсутність обставин зміни розміру раніше стягнутих аліментів, визначених статтею 192 СК України, на які посилалась позивач в позовній заяві, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, апеляційний суд не звернув увагу на те, що розмір аліментів на утримання дітей, відповідно до положень частини третьої статті 181 СК України фактично не визначений, а стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам сімейного законодавства, яке визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: С. Ю. Мартєв
В. В. Пророк
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик
_03_03.png)
