Хмельницький апеляційний суд

Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 742/3127/16-ц

провадження № 61-20913св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Прилуцька міська рада Чернігівської області, управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство зовнішнього освітлення «Міськсвітло»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня 2017 року у складі судді Коваленка А. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 20 березня 2017 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Губар В. С., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прилуцької міської ради Чернігівської області, управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство зовнішнього освітлення «Міськсвітло» (далі - КП «Міськсвітло»), про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 03 січня 2016 року у м. Прилуки позивач, керуючи автомобілем «Volkswagen-Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись головною дорогою на вул. Берегова, виїхав на перехрестя з вул. Петропавлівською (Червоноармійська), одночасно на вказаній вулиці під керуванням ОСОБА_3 рухався автомобіль «Ford Foсus» державний номерний знак НОМЕР_2 , який виїхав на перехрестя з вул. Береговою, і у зв`язку з відсутністю дорожніх знаків пріоритету 2.1 або 2.3 здійснив маневр, керуючись вимогами пункту 16.12 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) (дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч), не надавши перевагу в русі автомобілю під керуванням ОСОБА_1 , який рухався головною дорогою з лівої сторони від автомобіля ОСОБА_3 , внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) Прилуцьким відділом поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області (далі - Прилуцького ВП ГУНП у Чернігівській області) проведено перевірку, за наслідками якої встановлено, що ДТП відбулося у зв`язку з неналежним утриманням дорожніх знаків вулично-шляхової мережі міста.

З огляду на вказане та внаслідок неналежного утримання вулично-шляхової мережі міста відбулася вказана ДТП, у результаті якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, тому ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів на його користь майнову шкоду у розмірі 122 727,53 грн.

Внаслідок пошкодження автомобіля позивач та його сім`я були позбавлені можливості користуватись автомобілем, що змінило їх звичний спосіб життя та створює значні незручності, що призвело до душевних страждань, тому просить стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 20 березня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 73 687,22 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 2 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що03 січня 2016 року у м. Прилуки, внаслідок бездіяльності Прилуцької міської ради як власника доріг, відбулася ДТП. Прилуцька міська рада не виконала обов`язку щодо забезпечення організації дорожнього руху шляхом установки знаку «Дати дорогу», що призвело до завдання позивачу майнової шкоди у розмірі 73 687,22 грн. З урахуванням обсягу і тривалості перенесених позивачем моральних страждань та виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості розмір моральної шкоди зменшено судом до 2 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року Прилуцька міська рада звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24 квітня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Прилуцької міської ради.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що водій ОСОБА_3 не дотримався вимог пункту 16.15 ПДР України, згідно з яким у разі неможливості визначення наявності покриття на дорозі, а знаки пріорітету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі.

Працівники поліції під час оформлення матеріалів на місці події не врахували погодні умови, не здійснили аналіз дій учасників ДТП.

Відповідач не мав можливості оскаржити адміністративні матеріали працівників поліції, оскільки Прилуцьку міську раду не було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки первинним адміністративним матеріалам та висновкам працівників поліції щодо встановлення винної особи.

Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04 вересня 2010 року ОСОБА_2 надав довіреність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 розпоряджатися належним йому автомобілем «VOLKSWAGEN-Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснювати передбачені законом угоди щодо вказаного автомобіля та продавати його за ціною і на умовах на свій розсуд, поставити його на облік, зняти з обліку в органах ДАІ (а. с. 28).

01 лютого 2016 року інспектором Прилуцького ВП ГУНП у Чернігівській області складено висновок щодо ДТП у м. Прилуках на перехресті вул. Берегової (Червоноармійській), яким встановлено, що 03 січня 2016 року ОСОБА_3 у м. Прилуки, керував автомобілем «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_2 на вул. Червоноармійській від перехрестя з вул. Шевченка у напрямку перехрестя з вул. Береговою. Виїжджаючи на вказане перехрестя та внаслідок відсутності дорожніх знаків пріоритету 2.1 або 2.3 відповідно до вимог пункту 16.12 ПДР України (на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч), внаслідок чого водій автомобіля «VOLKSWAGEN-Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не зміг уникнути зіткнення з вказаним автомобілем, наближаючись до перехрестя з вул. Береговою, яка є головною до вул. Червоноармійської, що підтверджує дорожній знак 2.3. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали технічні пошкодження. Вказана ДТП відбулася внаслідок неналежного утримання дорожніх знаків на вулично-шляховій мережі міста, що підтверджено актом обстеження дорожніх умов від 05 січня 2016 року (а. с. 14).

19 липня 2016 року листом Прилуцького ВП ГУНП у Чернігівській області № 14-435 повідомлено ОСОБА_1 . про те, під час розгляду його звернення щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності згідно з статтею 124 КУпАП щодо ДТП, яка відбулася 03 січня 2016 року в м. Прилуках встановлено, що ДТП мала місце за незадовільних умов утримання високошвидкісних магістралей, тому на посадову особу КП «Міськсвітло» ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною четвертою статті 140 КУпАП. У діях ОСОБА_3 адміністративного проступку встановлено не було, тому щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП не складено (а. с. 17).

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 липня 2016 року скасовано постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 травня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за частиною четвертою статті 140 КУпАП, якою закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та ухвалено рішення про закриття провадження у справі за закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП (а. с. 19, 20).

Відповідно до схеми ДТП від 03 січня 2016 року на перехресті вул. Берегової-Червоноармійській на вул. Берегова встановлено дорожні знаки «Головна дорога», а на вул. Червоноармійській під час руху автомобіля «Ford-Focus» відсутній знак «Дати дорогу», хоча з протилежного боку такий знак встановлено.

05 січня 2016 року складено акт обстеження дорожніх умов на перехресті вул. Берегової-Червоноармійської, яким встановлено, що на перехресті з вул. Береговою праворуч встановлено дорожні знаки 2.3, 5.35.1 та 5.35.2, ліворуч на вул. Червоноармійській відсутній дорожній знак 2.1 «Дати дорогу». Покриття проїзної частини цементобетонне, оброблене протиожеледними матеріалами. Зазначено виявлені недоліки в утриманні вулиці, які необхідно усунути для забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: встановити дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» (а. с. 15).

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Послуга» від 26 грудня 2016 року посипання піщано-сольовою сумішшю здійснено 01 травня 2016 року на вул. Береговій та частині вул. Петропавлівській, що має асфальтове покриття (а. с. 147).

У висновку автотоварознавчого дослідження від 15 грудня 2016 року №118/16 судовим експертом Даценко Г. Д. встановлено, що ринкова вартість автомобіля «VOLKSWAGEN-Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 , на момент ДТП, що сталася 03 січня 2016 року (у непошкодженому стані) на час проведення експертизи становить 121 207,08 грн. Вартість відновлювального ремонту, відповідно до технічних вимог заводу виробника, автомобіля «VOLKSWAGEN-Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на час проведення експертизи складає 196 525, 95 грн.

Ринкова вартість вказаного автомобіля з урахуванням пошкоджень (у невідновлювальному стані) станом на час проведення експертизи становить 47 519,86 грн. Вартість майнової шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок пошкодження його автомобіля, станом на час проведення експертизи складає 121 207,08 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із пунктом 3 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутня вина під час ДТП, яка відбулася 03 січня 2016 року, оскільки водій автомобіля «VOLKSWAGEN-Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , рухаючись на вулиці, на якій встановлено дорожній знак «Головна дорога» правил дорожнього руху не порушував, а водій автомобіля «Ford-Focus» державний номерний знакНОМЕР_2 ОСОБА_3 під час переїзду перехрестя керувався вимогами пункту 16.12 ПДР України.

Відповідно до ПДР України головна дорога - це дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1, 1.23.2, 1.23.3, 1.23.4, 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної;

перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території;

дорожній знак 2.3 «Головна дорога» надає право першочергового проїзду нерегульованих перехресть. Знак встановлюється безпосередньо перед перехрестям, а також на початку головної дороги. Знак обов`язково повторюється з табличкою 7.8 перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок а також перед перехрестям зі складним плануванням;

знак 2.1 «Дати дорогу» зобов`язує водія дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі. Знак встановлюється безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги.

Згідно з пунктом 16.12 ПДР України на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що дорога, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_3 мала цементобетонне покриття, дорожні знаки пріоритету унапрямку його руху були відсутні, у нього були всі необхідні об`єктивні дані вважати, що він наближається до перехрестя рівнозначних доріг.

За таких обставин суд вважав доведеним, що водій автомобіля «VOLKSWAGEN-Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ПДР України не порушував, оскільки рухався на вулиці, на якій встановлено дорожній знак «Головна дорога», а водій автомобіля «Ford-Focus» ОСОБА_3 під час переїзду перехрестя керувався вимогами пунктами 16.12 ПДР України, тому у діях учасників ДТП вина відсутня.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи та з урахуванням вказаних вище положень закону, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову.

Крім того, обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вказана ДТП сталася внаслідок бездіяльності Прилуцької міської ради як власника доріг, який не забезпечив належну організацію доріг у місті шляхом встановлення дорожнього знаку «Дати дорогу».

Верховний Суд бере до уваги складений 05 січня 2016 року акт обстеження дорожніх умов на перехресті вул. Берегової-Червоноармійської, яким встановлено, що на перехресті з вул. Береговою праворуч встановлено дорожні знаки 2.3, 5.35.1 та 5.35.2, ліворуч на вул. Червоноармійській відсутній дорожній знак 2.1 «Дати дорогу». Покриття проїзної частини цементобетонне, оброблене протиожеледними матеріалами. Зазначено виявлені недоліки в утриманні вулиці, які необхідно усунути для забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: встановити дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» (а. с. 15).

Доводи Прилуцької міської ради щодо винних дій ОСОБА_3 , який наближаючись до перехрестя, перед яким не встановлено дорожнього знаку 2.1, не маючи можливості встановити тип перехрестя, мав можливість запобігти зіткненню з автомобілем ОСОБА_1. шляхом виконання вимог підпункту 16.11 ПДР України є необґрунтованими, оскільки дії ОСОБА_3 під час переїзду перехрестя відповідали підпункту 16.12 ПДР України, за яким на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Вказані доводи касаційної скарги були предметом оцінки судом апеляційної інстанції, який належним чином вмотивував їх відхилення.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про необґрунтованість доводів Прилуцької міської ради про те, що водій автомобіля «Ford-Focus» повинен був діяти відповідно до пункту 16.15 ПДР України, згідно з яким якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі (темна пора доби, грязь, сніг тощо), а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі, оскільки жодних доказів на спростування того, що ОСОБА_3 не міг визначити, що він рухається по дорозі з асфальтобетонним покриттям ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій не надано.

Судами першої та апеляційної інстанції надано оцінку довідці про погодні умови, надану Прилуцькою міською радою, відповідно до якої сніговий покрив (у полі) станом на 03 січня 2016 року залягав суцільним рівним шаром середньою висотою 5 см, та обґрунтовано відхилили як доказ того, що ОСОБА_3 не міг визначити, що рухається дорогою з твердим покриттям, оскільки вказана довідка не підтверджує стан дорожнього покриття на вул. Береговій та Петропавлівській станом на 03 січня 2016 року, а лише підтверджує наявність снігу в м. Прилуки (а. с.146).

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про дорожній рух» організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, -органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах -центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Прилуцька міська рада як орган місцевого самоврядування не виконала обов`язок щодо створення спеціалізованої служби, яка повинна здійснювати організацію дорожнього руху на території м. Прилуки.

Крім того, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на балансі КП «Міськсвітло» дорожних знаків немає, а підприємство виконує установку знаків на підставі одноразових договорів з міською радою.

Відповідні договори між КП «Міськсвітло» та Прилуцькою міською радою щодо установлення знаків у матеріалах справи відсутні, а відповідачем таких не надано, тому обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанції про покладення обов`язку щодо відшкодування шкоди саме Прилуцькою міською радою.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо розміру стягуваної з відповідача моральної шкоди на користь позивача з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням принципів виваженості, розумності та справедливості, взяли до уваги тривалий період часу, протягом якого позивач відчував негативні наслідки від пошкодження траспортного засобу, неможливості його використання, дійшли обгрунтованого висновку про відшкодування на його користь моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн.

Верховний Суд зауважує, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позову, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, надаючи оцінку доводам сторін, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином вмотивували відповідні висновки, відображені у судових рішеннях.

З огляду на встановлені фактичні обставини, з урахуванням матеріалів справи, положень закону, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди Прилуцької міської радиіз ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи, повно та всебічно дослідили докази у справі, надали їм належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької міської ради Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 20 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Пєтров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко