595/2098/14 від 07 серпня 2019 р. (Відкриття матеріалів іншій стороні (ст.290 КПК))

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 р.

м. Київ

Справа № 595/2098/14

Провадження № 51-2629км19

Верховний Суд  колегією суддів Третьої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого              Фоміна С.Б.,

суддів:                         Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,

секретаря

судового засідання Письменної Н.Д.,

за участю:

прокурора      Ковальчука О. С.            

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Андрусенка Ігоря Ярославовича на вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у кримінальному провадженні №12014210060000240 щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с.Терпилівка Підволочиського району Тернопільської області,  жителя   АДРЕСА_1 , громадянина України,  раніше не судимого, засудженого за вчинення злочину передбаченого частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Монастириського районного суду Тернопільскої області від 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2  статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Від призначеного даним вироком покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців засудженого ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Андрусенка І. Я. залишено без задоволення, а вирок  Монастириського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року без змін.

Згідно з вироком суду, 14 липня 2014 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту по вул. Галицькій у м.Бучач Тернопільської області, підійшов до інспектора ІТТ Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_2 , який перебував у міліцейському форменому одязі під час виконання ним службових обов`язків, з яким розпочав словесну суперечку. Під час суперечки ОСОБА_1 умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 три удари в обличчя, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді садна на обличчі, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року та вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року і закрити кримінальне провадження.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час досудового розслідування були порушені вимоги статті 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що тягне за собою, на думку особи, яка подала касаційну скаргу, визнання отриманих доказів недопустимими.

Захисник засудженого вважає, що були порушені вимоги частини 1 статті 278 КПК щодо вручення повідомлення про підозру, оскільки воно було вручене не в день його складання, а наступного дня, що, на думку особи, яка подала касаційну скаргу, тягне за собою визнання цієї процесуальної дії недійсною.

Зазначив, що ні потерпілий, ні свідки не описали механізм нанесення ударів потерпілому та змісту розмови. Вважає, що під час судового розгляду не було встановлено, що тілесні ушкодження, які отримав потерпілий, були нанесені йому саме у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків. Також суд першої та апеляційної інстанції не врахував показання самого ОСОБА_1 .

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Старух В. І. , яка брала участь у суді першої інстанції, у своїх письмових запереченнях, надісланих на адресу Верховного Суду, вважає касаційну скаргу не обґрунтованою, а рішення судів законними. Зазначає, що питання щодо порушення вимог, передбачених статтею 290 КПК неодноразово розглядалися судами першої та апеляційної інстанцій. Під час судового розгляду встановлено, що обвинуваченому та його захисникам було забезпечено можливість ознайомитися з матеріалами провадження як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Обвинувачений таким правом не скористався, на відміну від захисників, які ознайомилися з усіма матеріалами кримінального провадження та підтвердили вказаний факт розписками, що свідчить про забезпечення обвинуваченому можливостей та умов для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та ухилення останнього від реалізації вказаного права.

Щодо не набуття обвинуваченим ОСОБА_1 статусу підозрюваного, то прокурор Старух В. І. зазначає, що у КПК не визначені процесуальні наслідки у випадку порушення норми щодо вручення повідомлення про підозру в день його складання.  

Прокурор Ковальчук О. С. висловився проти задоволення касаційної скарги і зазначив, що вручення повідомлення про підозру особі, яка не є затриманою і не перебуває під вартою, наступного дня після її складання не є суттєвим порушенням вимог КПК. Стосовно надання можливостей для ознайомлення заявив, що слідчий забезпечив надання доступу до матеріалів кримінального провадження, про що свідчить протокол, засвідчений понятими і захисником. Заперечив тезу особи, яка подала касаційну скаргу, що конфлікт між ОСОБА_1 та працівником міліції стався не у зв`язку з виконанням останнім своїх службових обов`язків.    

Інші учасники судового провадження повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте не з?явились, що не перешкоджає судовому розгляду у касаційній інстанції. Заперечень на касаційну скаргу від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.  

Згідно зі статтею 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та  процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не  були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не  погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи  виховного характеру.

Відповідно до статті  438 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При цьому, статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у її задоволені слід відмовити з огляду на таке.

Щодо недотримання вимог статті 290 КПК, Суд зазначає, що процесуальний інститут ознайомлення з матеріалами  кримінального провадження спрямований, насамперед, на забезпечення можливостей сторонам сформувати власні правові позиції задля реалізації засади змагальності під час судового розгляду та при доведенні переконливості своїх позицій перед судом.

Стороні захисту надається така можливість як під час досудового розслідування в порядку статті 221 КПК, так і після його завершення в порядку статті 290 КПК. Крім того, згідно з частиною 2 статті 317 КПК, після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання.

Обов`язком сторони обвинувачення при виконанні вимог статті 290 КПК є повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Таке повідомлення здійснюється в порядку статей 111 та 135 КПК.  Відповідно, у сторони захисту з`являється право знати про завершення досудового розслідування та ознайомитись з усіма матеріалами досудового розслідування. Саме незабезпечення цих прав тягне за собою негативні наслідки, передбачені частиною 12 статті 290 КПК.

Згідно зі статтею 26 КПК, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.

Ознайомлення з матеріалами, доданими до касаційної скарги, дає Суду підстави дійти висновку про те, що стороною обвинувачення було дотримано вимоги статті 290 КПК, а стороні захисту належним чином була забезпечена можливість реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на досудовому розслідуванні та в суді, що встановлено судом першої інстанції і перевірено судом апеляційної інстанції.

Щодо недотримання вимог статті 278 КПК. Процесуальні строки за своїм функціональним призначенням є засобами реалізації процесуальних прав або виконання процесуальних обов`язків. Залежно від цього сплив процесуальних строків тягне за собою різні правові наслідки: закінчення строку реалізації права спричиняє припинення можливості ним скористатися, сплив строку виконання обов`язків не припиняє необхідності виконати цей обов`язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення  обов`язкової дії. Отже, твердження особи, яка подала касаційну скаргу, щодо того, що вручення повідомлення про підозру не в день його складання, а наступного дня спричиняє недійсність процесуальної дії, є безпідставними.

Суд погоджується з правильністю кваліфікації дій ОСОБА_1 , а також не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані рішення. Суд також не знаходить підстав для закриття кримінального провадження.              

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

У задоволені касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Андрусенка Ігоря Ярославовича - відмовити.

Вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

С.Б. Фомін                                            Ковтунович М.І.                          Ю.М. Луганський