Хмельницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 712/10999/22

провадження № 61-13517св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Драченком Владиславом Вікторовичем, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2023 року, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2023 року ухвалених у складі судді Пироженко В. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він є керівником селянського фермерського господарства (далі - ФГ) «Зима», яке зареєстроване в с. Свічківка, вул. Леніна, 48 та несе податкові зобов`язання сплачуючи податки до місцевого бюджету. Вказане ФГ займається сільськогосподарською діяльністю за основними видами: вирощування зернових культур, овочів і баштанних культур, допоміжна діяльність у рослинництві.

Зазначав, що входить до складу ФГ як засновник, перебуває у шлюбі зі ОСОБА_3 . Остання з метою ведення особистого селянського господарства отримала земельну ділянку площею 1,10 га в адміністративних межах Свічківської сільської ради Драбівського району (нині Золотоніського району) для ведення особистого селянського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 було підготовлено та оприлюднено в соціальній мережі «Facebook» в загальнодоступній соціальній групі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) допис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », який містить відверто недостовірну та негативну інформацію відносно нього (за надуманими фактами порушення чинного земельного законодавства України та із відвертими образами в його сторону), чим порушено його немайнові права на честь та гідність і ділову репутацію.

В соціальній мережі «Facebook» було створено соціальну групу «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій розміщуються й оприлюднюються громадянами різноманітні дописи, відеоролики й публікації із суспільно-політичного, культурного та економічного життя сіл колишнього Драбівського району.

У відкритій загальнодоступній групі «Facebook» « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідач розмістив допис, в якому автор зазначив наступну інформацію (тут і далі текст дослівно):

«А це ще одне діяння свічківського латифундиста, землевласника ОСОБА_1 . Ця істота скоро зоре не тільки дорогу на коханівський цвинтар, а й саме кладовище. Зорані ним вигони у Коханівці, польові дороги… Оре під саму трасу біля мосту. Дивуюся жадібності і неадекватності цієї потвори. Нічого святого. Я намагався хоч деревом, яке виросло біля цвинтаря, обмежити його апетит на землю, то двоє дерев здер плугом, а третє залишилося рости. Він тепер оре у півметра від нього.

«Я запитую - може хоч якась недоторкана, природна оаза біля святих наших місць, де захоронені наші батьки, діди-прадіди, друзі?.. Чи приїхавши на рідні могили, маємо виглядати із зиминої кукурудзи?

«Вибачте за різке висловлювання, але наболіло. Якщо вже ділять болото, то шоком це назвати мало. Ви уявляєте, що у них у тих головах? Скільки ж їм потрібно у цьому житті землі? Чи вони її найбільше заслужили, ці зайди? Бачити менше».

Посилався на те, що під цим самим дописом ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 було розміщено наступні коментарі образливого й наклепницького змісту відносно нього, а саме :

«Навіщо йому це все? На свою голову, на гімарой?.. Скільки людині потрібно на цьому білому світі? Хоча людиною цю особу назвати важко. Живе, щоб корчувати чагарники? У цьому сенс життя? Ніколи не розумів цієї гонитви за землею, за наживою..».

«Безсовісні люди правлять балом зараз. Кугутня! 8 років іде війна, гинуть кращі сини і доньки України, кругом горе по нашій землі, а ця сволота дерибанить громадські землі. «Рішають вопроси». У Свічківці не всім мешканцям виділили землю під пай. Хіба місцеві не заслужили на земельну ділянку?. А якомусь шрамківському п…ру земля дісталася. Оце така правда життя. Потихому ділюгу зробили і плювати їм на громаду».

«Та їм ніколи це і на думку не приходило. Кугути».

«Бувший агроном р-ну « Мирний ». Зайда. Народився у с. Мартинівка Канівського району. Ніколи не дав у сільську раду ні копійки, навіть дітям на новорічні цукерки. За копійку подавиться».

Виходячи із офіційної сторінки ОСОБА_6 , особою, яка дійсно розмістила й поширила наведену інформацію у соціальній групі «ІНФОРМАЦІЯ_1», є відповідач, який є колишнім сільським головою села Свічківка Драбівського району та понад 10 років тому залишив свою посаду в органі місцевого самоврядування.

Позивач вважав, що інформація, яку поширив ОСОБА_2 , не відповідає дійсності та не підтверджена доказами вчинення ним порушення земельного законодавства, зокрема, привласнення землі та її нецільове використання. Згаданий допис спеціально створений відповідачем, який спрямований на приниження соціальної ролі ОСОБА_1 в його фінансово-господарській діяльності на території села. Обставини свідчать про цілком правомірне відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки. На даний час по факту самовільного захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки кримінальні провадження не перебувають в органах поліції.

На думку позивача, наведена відповідачем інформація є неправомірним поширенням у соціальній мережі про вчинення фізичною особою удаваного порушення законодавства, що безпосередньо ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача як добропорядного і законослухняного громадянина. Відповідач наводить відверто образливі та принизливі епітети відносно нього, коментуючи надуманий факт вчинення останнім порушення земельного законодавства.

Стверджував, що поширена відповідачем інформація стала відома для широкого кола осіб і негативно вплинула на його ділову та громадську репутацію.

Поширеною інформацією йому завдана моральна шкода, яка виразилася в сильних душевних хвилюваннях, він був змушений протягом тривалого часу відчувати на собі негативні наслідки вказаної публікації, негативні коментарі недоброзичливців, страждання рідних та близьких йому людей, принизливих образ у його сторону.

Виходячи з характеру спричиненої моральної шкоди та підриву його іміджу й ділової репутації, розмір моральної шкоди оцінив у 60 000 грн. зазначає, що вказана сума підтверджується судово-психологічною експертизою, проведеною на його замовлення Черкаським НДЕКЦ МВС України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує честь, гідність, ділову репутацію інформацію, яка була поширена ОСОБА_2 в Інтернет-мережі «Facebook» в загальнодоступній соціальній групі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) під назвою «А це ще одне діяння свічківського латифундиста, землевласника ОСОБА_1 », - зобов`язати ОСОБА_2 принести публічні вибачення та спростувати поширену ним недостовірну інформацію шляхом розміщення на публічній сторінці соціальної групи «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- стягнути з ОСОБА_2 60 000 гривень відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка була поширена ОСОБА_2 в інтернет-мережі « Facebook » у загальнодоступній соціальній групі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Зобов`язано ОСОБА_2 не пізніше 10 днів з дня набранням рішення суду законної сили, у спосіб найбільш близький до способу їх поширення спростувати поширену ним недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на публічній сторінці соціальної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 приношу публічні вибачення ОСОБА_1 та прошу вважати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію поширену мною ІНФОРМАЦІЯ_5 в соціальній групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в інтернет-мережі Facebook відносно ОСОБА_1 ».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 грн моральної шкоди, спричиненої поширенням недостовірної інформації.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що спірна інформація містить недостовірну інформацію, а не оціночні судження, оскільки, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо. Крім того, аналіз вказаної інформації вказує на те, що у ній висловлено не оціночне суб`єктивне судження відносно позивача, не особисте відношення автора до неї, а стверджується щодо об`єктивних чітко висловлених фактів, які можуть бути перевіреними, але відповідач їх не довів. Крім того, дана інформація викладена у відверто образливій та принизливій формі.

Районний суд вважав, що відповідач не переконався у достовірності поширеної ним інформації, хоча був зобов`язаний це зробити. З урахуванням наведеного, інформація стосовно позивача не підтверджена, є недостовірною та носить негативний характер щодо нього. Вищевикладена інформація не має статусу офіційної, не підтверджена обвинувальним вироком суду чи судовим рішенням у цивільній справі.

Враховуючи, що поширена відповідачем інформація стала відома широкому колу осіб і негативно вплинула на ділову та громадську репутацію позивача, душевні хвилюваннях, які зазнав позивач, який змушений був протягом тривалого часу відчувати на собі негативні наслідки вказаної публікації, негативні коментарі під даним дописом, принизливих образ у сторону позивача, свідчать про нанесення йому моральної шкоди.

З урахуванням засад розумності та справедливості, районний суд вважав, що наявні правові підстави для стягнення моральної шкоди, однак, дійшов висновку про те, що розмір моральної шкоди в розмірі 60 000 грн є завищеним, виходячи з характеру зазначеного правопорушення, тому, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 20 000 грн.

Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка В. В., заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Р. Б. задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 1 833 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 12 917 грн.

Зобов`язано ОСОБА_2 сплатити різницю суми витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 11 084 грн.

Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах повернути ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 2 605 грн.

В іншій частині у задоволенні вимог щодо розподілу судових витрат відмовлено.

Проаналізувавши договір про надання правничої допомоги адвокатом Драченко В. В., акт виконаних робіт поданий адвокатом, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, беручи до уваги, що позов ОСОБА_1 стосовно вимог про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено в повному обсязі, частково задоволено вимоги щодо стягнення розміру моральної шкоди, районний суд вважав, що наявні підстави для часткового відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу в сумі 1 833 грн (20 000 : 60 000 х 11 000), що відповідає задоволеним позовним вимогам.

Проаналізувавши договір про надання правничої допомоги адвокатом Пилипенко Р. Б. акт виконаних робіт поданий адвокатом, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, беручи до уваги, що позов ОСОБА_1 задоволений частково, але в більшій його частині, районний суд вважав, що наявні підстави для часткового відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 12 917 грн (20 000:60 000 х 15500), що буде відповідати задоволенню позовних вимог позивача.

На підставі частини десятої статті 141 ЦПК України суд вважав за необхідне зобов`язати ОСОБА_2 сплатити різницю суми витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 11 084 грн (12 917 грн - 1 833 грн).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2023 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щовідповідач, поширюючи про позивача недостовірну інформацію, застосував слова об`єктивно образливого змісту, які за своїм семантичним значенням не можна віднести до тих, що вживаються в допустимій для спілкування у суспільстві мові, відтак, вважати їх оціночним судженнями, про що необґрунтовано зазначає скаржник у поданій апеляційній скарзі, підстав немає.

Апеляційний суд вважав, що районним судом правильно визначено розмір коштів в сумі 20 000 грн, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, який відповідає засадам розумності та справедливості, враховуючи ступінь моральних страждань особи та засади розумності та справедливості, що скаржником належним чином не спростовано.

Апеляційний суд зазначив, що, оскільки основне рішення по суті спору після апеляційного перегляду справи не змінено, отже, підстави для перерозподілу судових витрат між сторонами справи, виконаного додатковим рішенням суду від 13 червня 2023 року, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Драченком В. В., мотивована тим, що висловлювання ОСОБА_2 , що стали предметом судового розгляду, не містять фактичних даних про кадастровий номер земельної ділянки, назву чи код ЄДРПОУ фермерського господарства, критику діяльності ОСОБА_1 , як керівника такого господарства, також відсутні посилання на будь-які норми земельного законодавства, джерела інформації чи на належні дослідження. У своєму дописі ОСОБА_2 висловлює свою думку у формі оціночних суджень з використанням мовно-стилістичних зворотів щодо здійснення позивачем господарської діяльності в безпосередній близькості до місця поховання його предків та жителів сіл Драбівської громади. Поширена інформація сприймалася відповідачем особисто, виражена утрудненою можливістю відвідин місця поховання його предків, а стилістика поширеної автором інформації та застосовані мовні обороти, свідчить про те, що така інформація є його оціночним судженням, які не можуть бути спростовані. Деякі слова можуть здатися образливими, проте позивач просить відшкодувати моральну шкоду за поширення недостовірної інформації, якої немає, а не за образливі слова.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 712/9146/19, від 26 вересня 2022 року у справі № 585/1179/21 та від 26 липня 2023 року у справі № 516/88/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Пилипенком Р. Б. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Зазначає, що відповідачем визнано факт створення і поширення спірної інформації, яка містить неправдиві твердження щодо позивача. При цьому окрім домислів і надуманих фактів у відповідача немає належного доказу порушення умов та порядку землекористування ОСОБА_1 або його дружиною земельною ділянкою, її захоплення у незаконний спосіб, розорювання земель Свічківського цвинтаря.

Фактичні обставини, встановлені судами

Відповідно до наказу № 23-7765/14-20 від 04 серпня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення», ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку 1,1 га із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Свічківської сільської ради Драбівського району.

Згідно з довідкою-підтвердженням Головного Упраівління ДПС у Черкаській області, станом на 14 жовтня 2022 року ФГ «Зима» є платником податків четвертої групи.

Відповідно до довідки Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області земельно-облікових документів на земельній ділянці площею 1,1 га, угіддя рілля, полезахисні смуги чи багаторічні насадження не обліковуються.

У соціальній мережі «Facebook» було створено соціальну групу «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій розміщуються й оприлюднюються громадянами різноманітні дописи, відеоролики й публікації із суспільно-політичного, культурного та економічного життя сіл колишнього Драбівського району, включно і с. Свічківка.

У відкритій, загальнодоступній групі «Facebook» « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ІНФОРМАЦІЯ_2) відповідач ОСОБА_2 розмістив допис, в якому автор зазначив таку інформацію:

Далі під цим же дописом ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 було розміщено наступні коментарі, а саме :

«Та їм ніколи це і на думку не приходило. Кугути».

З офіційної сторінки ОСОБА_2 , відкритої у мережі «Фейсбук» встановлено, що дана інформація, що безпосередньо стосується ОСОБА_1 , була публічно розміщена ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Драченком В. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо вимог позивача про визнання недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та ділової репутації

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що відповідач, поширюючи про позивача спірну інформацію, застосував слова об`єктивно образливого змісту, які за своїм семантичним значенням не можна віднести до тих, що вживаються в допустимій для спілкування у суспільстві мові. Вказані твердження відповідача не відповідають реальним обставинам справи, не є оціночними судженнями, отже, поширена інформація є недостовірною.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується та вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з огляду на таке.

Встановлено, що у відкритій, загальнодоступній групі «Facebook» « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ІНФОРМАЦІЯ_2) ОСОБА_2 розміщено спірний допис, який стосується ОСОБА_1 .

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій про недостовірність поширеної ОСОБА_2 інформації щодо ОСОБА_1 помилковими, оскільки відповідачем не було поширено інформацію про факт, а оспорювана позивачем інформація по суті є оціночним судженням відповідача, яке, в свою чергу, містить образливі вислови щодо особи позивача.

З урахуванням обставин справи та контексту всієї поширеної інформації щодо позивача, поширена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтувалася на інформації, що містила оціночні судження і стосувалася критики особи та дій позивача.

При цьому не можуть бути спростовані думки, які виражені мовними засобами, зокрема, вживанням гіпербол, алегорій, сатири і за формою є брутальними.

Отже, позивач не довів факт поширення про нього недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання інформації недостовірною.

У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Помилковими також є висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації шляхом розміщення на публічній сторінці соціальної групи «ІНФОРМАЦІЯ_1» публічних вибачень.

У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено:

«Відповідно до статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК ( 435-15 ).

Разом із тим не суперечить закону визнання судом мирової угоди, за умовами якої сторони як спосіб захисту гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи передбачають вибачення перед потерпілим».

Зазначене узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у рішеннях від 25 травня 2011 року (заява № 33014/05) у справі «Редакція газети «Правовоє дєло» та Штекель проти України».

На зазначене суди попередніх інстанцій уваги не звернули та ухвалили судові рішення, яким зобов`язали відповідача публічно вибачитися, що суперечить вимогам закону.

Разом з тим, відсутність підстав для визнання оспорюваної інформації недостовірною виключає необхідність спростування поширеної інформації.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Оскільки поширена ОСОБА_2 інформація містить образливі вирази щодо ОСОБА_1 , тобто суб`єктивну думку не про об`єкт, а про суб`єкт, висловлювання у брутальній, принизливій формі, що принижує честь, гідність і ділову репутацію особи, на користь останнього підлягає відшкодуванню моральна шкода.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/1/ (провадження № 61-21258св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 728/1144/19 (провадження № 61-10669св20).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав про те, що неправомірні дії ОСОБА_2 завдали йому моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь. При цьому позивачем обґрунтовано розмір заявленої ним моральної шкоди, який, на думку позивача, становить 60 000 грн.

Встановлено, що інформація, яка, на думку позивача, негативно впливає на його ділову репутацію та підлягає захисту в судовому порядку, не є недостовірною, проте, містить образливі вислови.

Верховний Суд вважає, що ОСОБА_1 доведено поширення відповідачем щодо нього інформації образливого характеру, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що наявні підстави для відшкодування з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Визначення розміру моральної шкоди у сумі 10 000 грн відповідає засадам розумності та справедливості. При цьому Верховний Суд враховує обставини справи та зібрані у справі докази, характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань від поширення щодо позивача інформації образливого характеру .

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведених норм процесуального права, які уособлюють змагальність процесу, позивач довів завдання йому моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не заявляв вимог про відшкодування моральної шкоди за образливі висловлювання, спростовується змістом позовних вимог.

Відповідно до частин першої - третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання недостовірною інформації та спростування поширеної інформації, а у частині відшкодування моральної шкоди - ухвалити нове судове рішення про відшкодування на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Щодо оскаржуваного додаткового судового рішення

Ухвалою судді Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, у тому числі на додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2023 року.

Під додатковими судовими рішеннями у ЦПК України розуміються додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Крім того, додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Додаткове судове рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».

Отже, у зв`язку зі скасуванням рішення у справі, ухвалене додаткове рішення також втрачає силу.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_2 подано до заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 11 000 грн з долученням відповідних доказів понесення цих витрат.

ОСОБА_1 подано до суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 15 500 грнз долученням відповідних доказів понесення цих витрат.

Стягнуті на підставі додаткового рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2023 року судові витрати повинні бути перерозподілені у зв`язку зі скасуванням основного та зазначеного додаткового рішення суду пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На користь ОСОБА_2 із ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 9 167,40 грн (83,34 % від 11 000), що буде відповідати задоволенню позовних вимог позивача, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено на 16,66 %.

На користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 2 582,30 грн (16,66 % від 15 500), що буде відповідати задоволенню позовних вимог позивача,оскільки позов ОСОБА_1 задоволено на 16,66 %.

На користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 833,00 грн (16,66 % від 5 000), що буде відповідати задоволенню позовних вимог позивача, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено на 16,66 %.

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку, сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити на користь ОСОБА_2 різницю суми витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5 752,10 грн (9 167,40 грн - 3 415,30 грн).

Щодо перерозподілу судового збору у справі

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив 992,40 грн за позовну вимогу немайногово характеру та 2 481, 00 грн - за позовну вимогу майнового характеру.

Встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом та звільнений від сплати судового збору.

За результатами розгляду справи судом касаційної інстанції за рахунок держави ОСОБА_1 за розгляд справи судом першої інстанції слід компенсувати 413,33 грн (16,66 % від 2 481,00 грн).

За результатами розгляду справи судом касаційної інстанції із ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України за розгляд справи судом касаційної інстанції слід стягнути: за позовну вимогу немайнового характеру 1 984, 80 грн (992,40 грн * 200 %); за позовну вимогу майнового характеру - 824,00 грн (1/3 від (2 481,00 грн * 200 %)) * 50 %).

Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити на користь Державного бюджету України різницю суми судового збору у розмірі 413,67 грн (824,00 грн - 413,33 грн).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Драченком Владиславом Вікторовичем, задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2023 року, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання недостовірною інформації та спростування поширеної інформації відмовити.

Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати за надану правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 5 752 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 10 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 413 (чотириста тринадцять) грн 67 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець