№ 465/5005/15-к від 17 грудня 2019 ККС неможливість призначення конфіскації майна за вчинення розбою особі, яка на час вчинення злочину була неповнолітньою

Постанова

іменем України

17 грудня 2019 року

м. Київ

справа  №  465/5005/15-к

провадження № 51- 1230 км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                       Голубицького С. С.,

суддів                                                    Стефанів Н. С., Стороженка С. О.,

за участю:

секретаря судового засідання      Зайчишина В. В.,

прокурора                                           Дехтярук О. К.,

захисника                                           Петрусевича В. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області Голомші А. М. на вирок Франківського районного суду м. Львова від 2 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 7 грудня 2018 року в кримінальному провадженні № 12015140080001435 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку та жителя м . Львова ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Франківського районного суду м. Львова від 6 листопада 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 7 грудня 2018 року,   ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк             6 років з конфіскацією майна.  

Вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Цим  вироком також засуджено ОСОБА_2 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Як установив місцевий суд, неповнолітній ОСОБА_1 8 червня 2015 року приблизно о 00:45 за попередньою змовою з ОСОБА_2 у         АДРЕСА_1 вчинили розбійний напад на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , під час якого ОСОБА_1 завдав ножем двох ударів у  груди ОСОБА_4 , спричинивши йому тілесних ушкоджень, та, застосувавши спільно з ОСОБА_2 до ОСОБА_5 фізичну силу, яка            у момент застосування була небезпечною для життя та здоров`я, заволоділи його мобільним телефоном «LG G-3» із сімкарткою та грошима в сумі 120 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виключити з резолютивної частини вироку місцевого суду посилання на призначення неповнолітньому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

При цьому прокурор вважає, що суд першої інстанції призначивши неповнолітньому ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна застосував закон про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, а апеляційний суд, усупереч положень ч. 2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), цих порушень не усунув, чим припустився істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор та захисник Петрусевич В. В. вимоги касаційної скарги підтримали, просили вказані судові рішення змінити та виключити з них посилання на призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

За правилами ч. 2 ст. 52 КК конфіскація майна є додатковим покаранням, яке призначається у випадку, якщо воно передбачено санкцією статті кримінального закону за вчинений злочин.

Положеннями ч. 2 ст. 98 КК встановлено обмеження щодо видів додаткових покарань які можуть бути призначені неповнолітнім та визначено, що до цих осіб  можуть бути застосовані лише додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Вказана норма є імперативною, а тому зазначений у ній перелік видів покарань, які додатково можуть бути застосовані до неповнолітніх є вичерпним. Інші додаткові види покарань щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними повноліття не застосовуються, навіть у випадку якщо ці особи на час розгляду справи досягли повноліття.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 був неповнолітнім.

Санкція ч. 2 ст. 187 КК за вчинення цього злочину передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Однак в силу приписів ч. 2 ст. 98 КК таке покарання до нього не може бути застосовано.

Цих вимог закону при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій дотримано не було.

Як вбачається з вироку місцевого суду, за вчинений ОСОБА_1 злочин суд  призначив йому із застосуванням ст. 69 КК основне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При перегляді вироку місцевого суду суд апеляційної інстанції вказаних  порушень не усунув та залишив це судове рішення без змін.

Зважаючи на викладене оскаржувані судові рішення не можуть вважатися такими, що постановлені з дотриманням вимог закону, а тому вони підлягають зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а касаційна скарга прокурора задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу  прокурора задовольнити. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 2 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 7 грудня 2018 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання змінити та виключити з вказаних судових рішень посилання про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

                                                                                                                                                                 ___________________                        ___________________                    ____________________

С. С. Голубицький                           Н. С. Стефанів                         С. О. Стороженко