Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постанова
Іменем України
07 грудня2023 року
м. Київ
справа № 278/330/14-ц
провадження № 61-13005св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, приватне підприємство «Базис-Х», ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , Житомирська територіальна організація «Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2023 року в складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ПП «Базис Х», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Житомирської територіальної організації «Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос», про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, витребування земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що на підставі рішення І сесії 23 скликання Тетерівської сільської ради від 16 квітня 1998 року «Про делеговані повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок» та рішення виконавчого комітету Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року на ім`я ОСОБА_1 виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ-08-26 №000230, розташовану на території с. Тетерівка Тетерівської сільської ради Житомирського району площею 0,85 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, про що в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Тетерівської сільської ради вчинено запис.
У вказаному державному акті земельна ділянка загальною площею 0,85 га складається з двох частин: перша - площею 0,52 га, а друга частина площею 0,33 га.
На виконання змін у земельному законодавстві Тетерівська сільська рада рішенням від 26 жовтня 2007 року надала позивачу дозвіл на виготовлення державного акта на право власності нового зразка на земельну ділянку площею 0,85 га по АДРЕСА_1 .
Управлінням Держземагенства у Житомирській області 25 червня 2012 року були присвоєні кадастрові номери з відкриттям Поземельної книги: 1822087200:02:002:0788 земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,25 га; 1822087200:02:002:0789 земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га. Вказані земельні ділянки 31 жовтня 2012 року були внесені до Державного земельного кадастру.
26 березня 2013 року Реєстраційною службою Житомирського районного управління юстиції ОСОБА_1 видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 1822087200:02:002:0788; земельну ділянку площею 0,3017 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822087200:02:002:0789; земельну ділянку площею 0,329 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822087200:02:002:0790, які розташовані по АДРЕСА_1 .
26 грудня 2008 року Тетерівська сільська рада Житомирського району за договором купівлі-продажу продала земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 ПП «Базис-Х», якому на праві власності належала водно-веслувальна база. До складу цієї земельної ділянки увійшло 0,2398 га земельної ділянки, які належать йому ( ОСОБА_1 ) на праві власності.
У свою чергу, ПП «Базис-Х» 03 лютого 2009 року за договором купівлі-продажу продало земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 та майновий комплекс водно-веслувальної бази ОСОБА_5 , яка в подальшому за договором купівлі-продажу від 28 листопада 2011 року продала земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 та майновий комплекс водно-веслувальної бази ОСОБА_2 .
Позивач вказував, що незаконна передача Тетерівською сільською радою Житомирської області організації ВФСТ «Колос» в оренду земельної ділянки площею 0,92 га та продаж її в подальшому ПП «Базис-Х», із яких 0,23 га є ОСОБА_1 власністю, порушують його право на вільне володіння, користування та розпорядження частиною своєї земельної ділянки, право на яке він набув 30 травня 2000 року.
Позивач вважав, що його права можуть бути відновлені шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 листопада 2011 року площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, як похідне від первісного недійсного договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки від 26 грудня 2008 року, що укладений між Тетерівською сільською радою та ПП «Базис-Х». Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 від 26 грудня 2008 року та державний акт на право власності ПП «Базис-Х» на земельну ділянку площею 0,92 га є незаконними та такими, що підлягають скасуванню і визнанню недійсними в судовому порядку з огляду на те, що до земельної ділянки площею 0,92 га увійшло 0,2398 га земельної ділянки, що на праві власності з 2000 року належить йому, а також те, що на земельній ділянці знаходилися тимчасові споруди, а не об`єкти нерухомого майна і продаж земельної ділянки площею 0,92 га відбувся всупереч земельного законодавства без проведення земельних торгів.
Державний акт ОСОБА_1 серії ЖТ-08-26 №000230 від 30 травня 2000 року про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,85 га виданий відповідно до вимог чинного на той час законодавства та є дійсним. Позивач вважає себе з 30 травня 2000 року повноправним і законним власником земельної ділянки площею 0,85 га, а тому всі наступні рішення органів місцевого самоврядування та державні акти, договори, що пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки та/чи її частини на користь інших осіб є незаконними та підлягають визнанню їх недійсними судом. Позивач є добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку площею 0,85 га на території Тетерівської сільської ради та не може відповідати за дії органу місцевого самоврядування, що були пов`язані із наданням спірної земельної ділянки в оренду та власність (після набуття ним права власності) іншим особам. Наполягав на тому, що незаконна передача Тетерівською сільською радою організації ВФСТ «Колос» в оренду земельної ділянки площею 0,92 га та продаж її в подальшому ПП «Базис-Х», із яких 0,23 га належить йому, є наслідком винної протиправної поведінки Тетерівської сільської ради.
На переконання позивача договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2008 року площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 був спрямований на порушення конституційних прав і свобод його як власника нерухомого майна та на використання всупереч закону його приватної власності, що є підставою для кваліфікації вказаного правочину за статті 228 ЦК України.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Враховуючи те, що право власності на земельну ділянку позивача є порушеним, позов вважав, що його відновити можливо шляхом визнання у судовому порядку договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 від 26 грудня 2008 року недійсним. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання незаконними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою ст.388 ЦК України. Визнання недійсними в судовому порядку послідуючих договорів, тобто договорів купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га, укладених 03 лютого 2009 року та 28 листопада 2011 року, не потребується. Згідно статті 388 ЦК України спірна земельна ділянка площею 0,23 га підлягає витребуванню із володіння добросовісного набувача ОСОБА_2 на його користь.
ОСОБА_1 , з урахуванням позову в новій редакції, просив:
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га, укладений 26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП «Базис-Х», посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н. В., та державний акт від 31 грудня 2008 року на право приватної власності ПП «Базис-Х» на земельну ділянку площею 0,92 га в с. Тетерівка;
витребувати земельну ділянку площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з володіння гр. ОСОБА_2 , що є складовою земельної ділянки площею 0,88 га, яка належить йому на підставі державного акта серії ЖТ-08-26 №000230 від 30 травня 2000 року та свідоцтв про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки площею 0,25га, 0,3017га, 0,329 га) від 26 березня 2013 року;
зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в користуванні та розпорядженні його земельною ділянкою площею 0,2398 га по АДРЕСА_1 , та демонтувати огорожу, якою огороджена вказана земельна ділянка.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області в складі судді: Зубчук І. В. від 29 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,92 га, укладений 26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП «Базис-Х», реєстровий номер 4750, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В. та державний акт від 31 грудня 2008 року на право приватної власності ПП «Базис-Х на земельну ділянку площею 0,92 га в с. Тетерівка.
Витребувано земельну ділянку площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_2 , що є складовою земельної ділянки площею 0,88 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЖТ-08-26 №000230 від 30.05.2000 р. та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки площею 0,25га, 0,3017га, 0,329 га) від 26.03.2013р.;
Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні його земельною ділянкою площею 0,2398 га по АДРЕСА_1 , та демонтувати огорожу, якою огороджена вказана земельна ділянка.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
під час розгляду цієї справи судом досліджувалось рішення в судовій справі № 2-21/12 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України (далі - товариство «Колос»), ОСОБА_5 та Тетерівської сільської ради Житомирського району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Зі змісту рішення вбачається, що відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 172/12-13 від 14 квітня 2013 року земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку, що належить ОСОБА_5 і площа перетину цих земельних ділянок становить 0,2398 га (а.с. 29-31, том 1);
з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 згідно норм цивільного законодавства та Конституції України є повноправним і законним власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Доказів того, що при передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 були порушені норми чинного законодавства суду не надано. ОСОБА_1 використав своє право на отримання земельної ділянки у власність, та в силу закону вказана земельна ділянка не могла бути передана іншим особам, а тому всі наступні рішення органів місцевого самоврядування, а так само й державні акти, договори, що пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки та/чи її частини на користь інших осіб, є незаконними, а тому підлягають визнанню їх недійсними;
згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою;
за змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Відтак вказане майно слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. А тому, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про витребування майна за правилами статті 388 ЦК України є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення;
оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових права на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обмежень, тому повноцінний захист прав та інтересів позивача можливий шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння останнього набувача в сукупності із скасуванням державної реєстрації права власності на осіб, що незаконно набули це право;
посилання представника відповідача ОСОБА_6 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі № 806/1757/14, якою позов ОСОБА_2 було задоволено в частині визнання протиправними дій Управління Держземагенства в Житомирському районі Житомирської області в частині присвоєння 25 червня 2012 року кадастрових номерів: 1822087200:02600260788 та 1822087200:02:002:0789 земельним ділянкам ОСОБА_1 з відкриттям Поземельної книги, та зобов`язано Управління Держземагенства в Житомирському районі Житомирської області скасовано в Поземельній книзі записи про земельні ділянки з кадастровими номерами 1822087200:02600260788 та 1822087200:02:002:0789, не заслуговують на увагу, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК не призводить до скасування права власності на земельну ділянку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ПП «Базис-Х» та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, витребування та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
рішенням першої сесії двадцять третього скликання від 16 квітня 1998 року Тетерівська сільська рада народних депутатів Житомирського району Житомирської області делегувала свої повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок виконавчому комітету Тетерівської сільської ради (а. с.178 т.1). Рішенням виконавчого комітету сільської ради від 15 травня 2000 року «Про надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,85 га на хуторі Вила для будівництва індивідуального будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с.93 т.1);
виконавчий комітет Тетерівської сільської ради рішенням від 15 травня 2000 року №40 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» розглянувши, зокрема, заяву ОСОБА_1 про передачу земельної ділянки у приватну власність, керуючись статтями 6, 17 ЗК України, постановою Верховної Ради України від 13 березня 1994 року «Про приватизацію земельних ділянок» та Декретом КМУ від 26 грудня 1992 року №15-92, передав, зокрема, у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,85 га х. Вили, що була раніше надана у межах населеного пункту в розмірі згідно з кадастровою книгою (а. с.181, т.1). У матеріалах справи відсутні докази того, що вказане рішення постійно діючого органу сільської ради про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,85 га на хуторі Вила у подальшому відповідно до чинного на той час земельного законодавства вносилося на затвердження Тетерівської сільської ради;
проте, ОСОБА_1 на підставі рішення Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року, якого не існує, оскільки існує рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,85 га х. Вили, головою Тетерівської сільської ради 30 травня 2000 року виданий державний акт серії ЖТ-08-26 №000230 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,85 га, яка розташована на території с. Тетерівка, Тетерівської сільської ради Житомирського району, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства (а. с. 97, т.2). У цьому державному акті було прописано, що він зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 297. Також із державного акта вбачається, що земельна ділянка площею 0,85 га складалася із двох земельних ділянок з різним цільовим призначенням: одна земельна ділянка площею 0,52 га, а друга земельна ділянка площею 0,33 га. Цей державний акт інформації щодо кадастрового номеру не містив, але містив дані щодо двох земельних ділянок із різними цільовими призначеннями (для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також для ведення особистого підсобного господарства), що в цій частині було властиво державним актам, які видавалися у період із 1992 по 2001 рік;
у справі №2-393/12 рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2017 року, яке у цій частині постановою Апеляційного суду Житомирської області від 15 травня 2018 року залишено без змін, що постановою Верховного Суду від 12 березня 2020 року в нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині залишені без змін, встановлено, що до Журналу реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею за 1999-2001 роки запис про реєстрацію державного акта серії ЖТ-08-26 №000230, виданого на ім`я ОСОБА_1 , не внесений;
державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,85 га був виданий позивачу із посиланням на рішення Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року, але рішення Тетерівської сільської ради з цього приводу в матеріалах справи відсутнє, а наявне рішення виконкому Тетерівської сільської ради, яке на затвердження ради, як вже зазначалося вище, не вносилося. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів порушення норм чинного законодавства при передачі ОСОБА_1 у власність земельних ділянок не ґрунтується на зібраних на засадах змагальності сторін доказах та спростовується з огляду на викладене матеріалами справи;
згідно ЗК України 1990 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями між земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право (стаття 22 ЗК України 1990 року). Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, заборонялося. Стаття 23 ЗК України 1990 року закріплювала, що право власності або право постійного користування землею мало посвідчуватися державним актом, який видавався і реєструвався сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
прокурором Житомирського району 07 травня 2001 року був внесений протест №23/225, який розглянутий Тетерівською сільською радою на 22 сесії 23 скликання, за наслідками розгляду якого було прийнято рішення від 07 червня 2001 року «Про розгляд протесту прокурора Житомирського району від 07 травня 2001 року №23/225 на рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року «Про надання ділянок для індивідуального житлового будівництва» (а. с. 184, т. 1). Розглянувши протест прокурора на рішення виконкому від 15 травня 2000 року про надання ділянок для індивідуального будівництва та ведення особистого підсобного господарства у власність ОСОБА_1 площею 0,85 га на хуторі Вила та враховувавши, що при вилученні земельної ділянки х. Вила в Житомирському КЕЧ порушено земельне законодавство, Тетерівська сільська рада за наслідками розгляду протесту прокурора відмінила рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року про надання земельної ділянки у власність площею 0,85 га на х. Вила ОСОБА_1 , а державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_1 від 30 травня 2000 року, вирішила вважати недійсним. Незважаючи на те, що рішення Тетерівської сільської ради від 07 червня 2001 року скасовано або визнано недійним не було, оскільки матеріали справи не містять зворотного, рішенням 21 сесії V скликання від 26 жовтня 2007 року Тетеріська сільська рада надала ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення державного акта на право власності нового зразка на земельну ділянку площею 0,85 га по АДРЕСА_1 (а. с. 92, т.1).
у 2008 році Тетерівська сільська рада розглянула заяву ПП «Базис-Х» про викуп земельної ділянки площею 0,92 га на території АДРЕСА_1 , яка до того була надана цьому підприємству в оренду з правом викупу для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази, яка на той час вже належала на праві власності ПП «Базис-Х», рішенням 32 сесії V скликання від 24 грудня 2008 року «Про продаж ПП «Базис-Х» земельної ділянки несільськогосподарського призначення, наданої раніше в оренду з правом викупу для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази в межах с. Тетерівка Житомирського району» Тетерівська сільська рада погодила звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,92 га, затвердила вартість земельної ділянки площею 0,92 га та вирішила продати ПП «Базис-Х» земельну ділянку площею 0,92 га за 178 572 грн. для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази в межах АДРЕСА_1 (а.с.188 т.1). Матеріали справи також не містять доказів про скасування або визнання недійним вказаного рішення Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року;
26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою та ПП «Базис-Х» укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого на підставі вищевказаного рішення 32 сесії V скликання Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області передала у власність за плату, а ПП «Базис-Х» прийняло у власність і оплатило земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618. Земельна ділянка була продана для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази, яка є власність ПП «Базис-Х». Договір посвідчений у нотаріальному порядку (а.с.2-3 т.6). У договорі вказано, що земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, а внаслідок відчуження земельної ділянки не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб. На земельній ділянці розміщений майновий комплекс водно-веслувальної бази, який належить ПП «Базис-Х» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 26 вересня 2008 року. 31 грудня 2008 року ПП «Базис-Х» отримало державний акт на право власності серії ЯЕ №766215 на земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, який виданий Управлінням Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030820900003;
між ПП «Базис-Х» та ОСОБА_5 03 лютого 2009 року укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ПП «Базис-Х» продав ОСОБА_5 майновий комплекс водно-веслувальної бази, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618, яка розташована в с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази (а.с.5-6 т.6). Договір посвідчений у нотаріальному порядку. ОСОБА_5 11 лютого 2009 року отримала державний акт на право власності серії ЯЗ №430375 на земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, який виданий Управлінням Держкомзему у Житомирському районі, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійно користування землею, договорів оренди землі за №010920900039 (а.с.96 т.2);
28 листопада 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази, яка розташована у с. Тетерівка, Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а. с. 8-9, т.6). Договір купівлі-продажу укладений без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки і посвідчений у нотаріальному порядку;
частиною першою статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог закону в момент вчинення правочину. Відповідно за положеннями реакцій статей 125-126 ЗК України 2001 року, які діяли на момент укладення між Тетерівською сільською радою та ПП «Базис-Х» 26 грудня 2008 року договору купівлі-продажу сформованої земельної ділянки площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникало після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчував право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчував право на неї, та державної реєстрації заборонялося. Право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою посвідчувалося державними актами, форми яких затверджувалися КМУ. Отже, на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу (26 грудня 2008 року) ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку не набув, оскільки, як вже зазначалося вище, у 2001 році рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року про передачу позивачу в приватну власність земельної ділянки площею 0,85 га було відмінено, підставою ж набуття земельної ділянки у власність із земель комунальної власності мало бути відповідне рішення органу місцевого самоврядування. До того не був дійсним й державний акт на право приватної власності на землю серії ЖТ-08-26 №000230;
ОСОБА_1 реєстраційною службою Житомирського районного управління юстиції Житомирської області лише 26 березня 2013 року видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно: на земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:02:002:0788 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:02:002:0789 площею 0,3017 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , а також - витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. На підтвердження внесення даних про земельні ділянки до Державного земельного кадастру видані витяги з Державного земельного кадастру. Разом із тим, у справі №806/1757/14 постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року залишена без змін, визнані протиправними дії Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області в частині присвоєння 25 червня 2012 року кадастрових номерів 1822087200:02:002:0788 та 1822087200:02:002:0789 земельним ділянкам з відкриттям Поземельної книги та зобов`язано Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області скасувати у Поземельній книзі записи про земельні ділянки з кадастровими номерами 1822087200:02:002:0788 та 1822087200:02:002:0789. Внесення даних про земельну ділянку ОСОБА_2 із кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 площею 0,92 га до Державного земельного кадастру підтверджується витягом з Державного земельного кадастру;
розглядаючи спір та визнаючи договір купівлі-продажу від 26 грудня 2008 року недійсним, суд першої інстанції не з`ясував наявність у ОСОБА_1 порушеного права чи інтересу, на захист якого ним поданий позов, та який підлягав би захисту. Також суд першої інстанції не встановив, в чому полягає порушення прав та інтересів позивача внаслідок укладення оспорюваного договору, оскільки на момент вчинення оспорюваного правочину останній у встановленому законом порядку права власності на земельні ділянки не набув. Судовому ж захисту підлягає своє порушене право;
витребувавши з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2398 га, суд першої інстанції послався на дослідження рішення в справі № 2-21/12 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» АПК України, ОСОБА_5 та Тетерівської сільської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Зі змісту рішення Житомирського районного суду від 07 серпня 2013 року, яке не набрало законної сили та було скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2013 року, вбачається, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 квітня 2013 року №172/12-13 земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку, що належить ОСОБА_5 і площа перетину цих земельних ділянок становить 0,2398 га (а.с.29-31 т.1, а.с.85-99 т.2). Відтак, суд першої інстанції поклав в основу свого рішення експертизу, яка проведена у справі, рішення у якій скасоване та не набрало законної сили, що суперечить положенням статті 82 ЦПК України. Окрім того, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року в справі № 806/1757/14 встановлено, що при перевірці земельно-кадастрових даних, що містить обмінний файл про земельні ділянки ОСОБА_1 та в процесі порівняння із технічною документацією, землевпорядним органом виявлено перетин із земельною ділянкою 1822087200:01:000:0038 (площа перетину 0,144341145 га), перетин із земельною ділянкою 1822087200:02:002:0618 (площа перетину 0,144341145 га), про що безпосередньо зазначено у попереджені за результатами проведення перевірки Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області, а тому внесення відомостей до автоматизованої системи ведення земельного кадастру щодо присвоєння земельним ділянкам ОСОБА_1 кадастрових номерів є протиправним;
вимога про зобов`язання не чинити перешкоди та демонтувати огорожу є похідною від перших двох вимог. Оскільки у задоволенні вимог про визнання договору недійсним та витребування земельної ділянки відмовляється, то не підлягає задоволенню й остання (третя) позовна вимога.
Аргументи учасників справи
28 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, в якій просив:
постанову апеляційного суду скасувати;
ухвалити у цій справі нове рішення про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд не застосував статтю 3 ЗК України 1990 року, Закону України «Про місцеве самоврядування» (у часі до спірних правовідносин) а саме щодо законного делегування повноважень сільською радою виконавчому комітету цієї сільської ради та не врахування правових позицій Верховного Суду України, Верховного Суду. за статтею 3 ЗК України 1990 року повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ради народних депутатів могли передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування. За системним аналізом зазначених норм, беручи до уваги наявність прямої вказівки у статті 3 ЗК України 1990 року, селищні ради мали повноваження для делегування частини своїх функцій у сфері регулювання земельних відносин, зокрема щодо надання, передачі та вилучення земельних ділянок виконкомам, за винятком тих повноважень, що відносяться до виключної компетенції селищних рад. Вказана вище правова позиція щодо законності делегування повноважень сільською/селищною радою виконавчому комітету цієї ради у період до 01 січня 2002 року на передачу земельних ділянок у власність громадян була закріплена ще у рішенні Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі №6-1855цс16, у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 3 72/3402/14-й. які не були змінені жодним рішенням Верховного Суду. Навпаки, аналогічного висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 372/4573/14-ц, яка у постанові від 03 грудня 2019 року;
у рішенні КСУ від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» прослідковується, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ними правовий акт (у т. ч. з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). Тобто, Конституційний Суд України констатував право органу місцевого самоврядування з власної ініціативи чи з ініціативи інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт. Водночас, він прийшов до висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення;
аналогічного висновку Верховний Суд дійшов й при розгляді справи № 2-393/12 за участю безпосередньо ОСОБА_1 в постанові від 12 березня 2020 року, яка має преюдиційне значення при розгляді даної справи, яку суд апеляційної інстанції проігнорував. Отже, оскільки Виконавчий комітет Тетерівської сільської ради Житомирського району, Житомирської області під час прийняття рішення від 15 травня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» діяв у межах делегованих Тетерівською сільською радою народних депутатів Житомирського району, Житомирської області повноважень відповідно до рішення першої сесії XXIII скликання Тетерівської сільської ради народних депутатів Житомирського району, Житомирської області від 16 квітня 1998 року «Про делеговані повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок», то ОСОБА_1 , отримавши 30 травня 2000 року державний акт на право приватної власності на землю, набув право власності на земельні ділянки площею 0,52 га та 0,33 га, що розташовані на території с. Тетерівка, Тетерівської сільської ради, Житомисрького району, Житомирської області в законний спосіб. Ухвалення в подальшому Тетерівською сільською радою Житомирського району рішення від 07 червня 2001 року про відміну рішення Виконкому від 15 травня 2000 року «Про надання земельної ділянки у власність площею 0,85 га ОСОБА_1 » не створює ні для ОСОБА_1 , ні для будь-яких інших осіб жодних правових наслідків. Таке рішення від 07 червня 2001 року по суті є нечинним, оскільки враховуючи зазначені вище позиції Конституційного Суду України та Верховного Суду України, Верховного Суду, рішення виконкому від 15 травня 2000 року «Про надання земельної ділянки у власність площею 0,85 га ОСОБА_1 » вичерпало свою дію 30 травня 2000 року фактом його виконання в момент видачі ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - Державного акту на право приватної власності на землю серії ЖТ-08-26 №000230, визнання недійсним якого могло відбутися виключно в судовому порядку;
апеляційний суд не застосував статті 22 ЗК УРСР 1990 року положень Інструкції № 43, правових позицій Верховного Суду, та помилкового висновку про не набуття ОСОБА_1 права власності на землю у зв`язку з відсутністю запису про реєстрацію державного акту в Журналі реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею за 1999-2000 роки. суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 450/765/16-ц, в якій вирішувалося питання про відсутність реєстрації державного акту в Книзі записів державних актів на право користування землею. Так, у вказаній постанові Верховний суд вказав, що «відсутність запису про реєстрацію державного акта в Книзі записів державних актів на право користування землею, не спростовує факт передання відповідачу у встановленому на той час законом порядку земельної ділянки у користування та надання належного державного акта, як і посвідчення дійсності цього акта в подальшому печаткою зі зображенням Малого Державного герба України - Тризуба»;
апеляційний суд не врахував те, що набрало законної сили рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2011 року у справі № 2-65/11, яким відмовлено у задоволенні позову Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчого комітету, про визнання недійсними державних актів на право власності на землю. Верховний Суд, під час перегляду в касаційному порядку справи № 2-393/12 у своїй постанові від 12 березня 2020 року зазначив, що: «під час розгляду справи № 2-65/11 суди, відмовляючи прокурору у задоволенні позову про визнання державних актів, виданих на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , недійсними, встановили, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що при передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були порушені норми чинного законодавства. Відповідачі використали своє право на отримання земельних ділянок у власність. Встановлені судами обставини засвідчують, що документи, які посвідчують їх права позивачів за первісним позовом на земельні ділянки є чинними, а права землевласників відповідачами не порушуються»;
право власності або право володіння земельними ділянками ґрунтується на правовстановлюючому документі -державному акті, який міг бути визнаний недійсним виключно в судовому порядку, а не згідно рішення Тетерівської сільської ради від 07 червня 2001 року. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-405а14;
суд апеляційної інстанції після встановлення обставин у справі № 2-65/11, № 2-393/12, які є тісно пов`язані з даною справою, зробив абсолютно протилежний висновок та відмов ОСОБА_1 в задоволенні позову, дійшовши думки про те, що права власності на спірну земельну ділянку він взагалі не набував, чим позбавив вказану особу права приватної власності на земельні ділянки, яке згідно статті 41 Конституції України є непорушним та гарантованим державною і яке йому належать впродовж 23 років.
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:
рішення виконавчого комітету Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року (а. с. 181, том 1), яке було підставою для видачі державного акту позивачу, скасовано самою радою 07.06.2001 року (а. с. 184, том 1). Отже підстава для набуття права власності у позивача відсутня. Позивач намагався в судовому порядку скасувати рішення від 07 червня 2001 року (справа № 2-393/12), але йому було відмовлено у позові судами всіх інстанцій - це означає, що на момент передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не було відповідної правової підстави - рішення органу місцевого самоврядування відсутнє;
державний акт позивача від 30 травня 2000 року містить невідповідності. Згідно змісту державного акту на право приватної власності на землю № ЖТ-08-26 № 000230 земельна ділянка в с. Тетерівка Тетерівської сільської ради площею 0,85 га передана ОСОБА_1 у власність на підставі рішення Тетерівської сільської ради народних депутатів від 15 травня 2000 року. В матеріалах справи, а також у позивача, відсутнє рішення Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року. І в цьому випадку не можна говорити про делеговані повноваження, якими рада наділила виконком, бо в такому випадку в державному акті позивача необхідно було зазначити рішення виконкому, а не рішення ради. Але існує лише рішення виконкому від 15 травня 2000 року, яке не має причинно-наслідкового зв`язку з державним актом позивача, (і не має значення з делегованими повноваженнями виконком прийняв таке рішення чи без них);
апеляційним судом було враховано, що Тетерівська сільська рада Житомирського району не приймала рішення про передачу у власність відповідачу земельної ділянки площею 0,85 Га, а тому державний акт позивача містить не просто недостовірні відомості, а незаконну підставу передачі земельної ділянки у власність, тобто містить посилання на неіснуюче рішення. Рішення органу місцевого самоврядування, в даному випадку виконавчого комітету Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року, про передачу земельної ділянки у власність (саме такий предмет рішення, а не будь-який інший) не вичерпує свою дію виконанням, тобто фактом прийняття, бо воно є підставою для набуття права власності в подальшому. В іншому випадку неможливо було б одержати державний акт 30 травня 2000 року на підставі рішення, яке вичерпало свою дію (припинилось) 15 травня 2000 року. Рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність обов`язково зазначається в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, і таке рішення в юридичному сенсі існує стільки скільки існує об`єкт права власності і відповідний правовстановлюючий документ. Воно постійно повинно підтверджувати правомірність статусу власника, а тому не можна говорити, що рішення від 15 травня 2000 року вичерпало свою дію після його прийняття;
суд апеляційної інстанції переконався в тому, що суд першої інстанції захистив право власності позивача, не з`ясувавши ключові обставини справи та не довівши їх належними та допустимими доказами, а саме: які межі мають земельні ділянки позивача і чим це підтверджується? яка площа земельних ділянок позивача і яким документом це підтверджується? чи є належним і допустимим доказом висновок експерта (а.с. 85 том 2), який був Судом першої інстанції покладений в основу оскаржуваного рішення;
суду апеляційної інстанції не було потреби враховувати рішення у справі № 2-65/11, оскільки ОСОБА_1 в тій справі не заявляв жодних вимог - він був відповідачем, а тому його правове становище не змінилось завдяки судовим рішенням у даній справі. Отже, суд Апеляційної інстанції поступив правильно.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
03 листопада 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 жовтня 2023 рокузазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15-а; від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а; від 13 березня 2019 року у справі № 542/1197/15-а; від 03 грудня 2019 року у справі № 372/4583/14-ц; від 24 липня 2019 року у справі № 182/2428/16-а; від 19 вересня 2019 року у справі № 450/765/16-ц; від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18; від 12 березня 2020 року у справі № 2-393/12; від 14 січня 2020 року у справі № 910/15058/18, та постановах Верховного Суду України: від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14; від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1855цс16; від 09 листопада 2016 року у справі № 372/3402/14-ц.
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням 1 сесії 13 скликання Тетерівської сільської ради від 16.04.1998 року, сільрада делегувала всі свої права виконкому.
На підставі заяви ОСОБА_1 , рішенням виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», останньому безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,85 га, що розташована на території с. Тетерівка Житомирського району.
Згідно рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку на х. Вили розмір якої становить 0,85 га.
30 травня 2000 року ОСОБА_1 отримав Державний акт ЖТ-08-26 №000230 на право власності на землю, площею 0,85 га на території с. Тетерівка, про що у книзі реєстрації державних актів ради зроблений відповідний запис за № 297.
Рішенням Тетерівської сільської ради від 07 червня 2001 року скасовано рішення виконавчого комітету вказаної ради від 15 травня 2000 року «Про надання земельної ділянки у власність площею 0,85 га на х. Вили ОСОБА_1 » та визнано недійсним державний акт на право приватної власності виданий останньому від 30 травня 2000 року.
Проте рішенням Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 26 жовтня 2007 року надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення державного акта на право власності нового зразка, на земельну ділянку 0,85 га по АДРЕСА_1 .
Рішенням тридцять другої сесії п`ятого скликання Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року погоджено звіт незалежної оцінки земельної ділянки про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,9200 га наданої в оренду з правом викупу ПП «Базис-Х» для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази в межах АДРЕСА_1 та затверджено вартість вказаної земельної ділянки та вирішено її продати ПП «Базис-Х».
26 грудня 2008 року між Тетерівською сільською радою та приватним підприємством «Базис-Х» укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого на підставі вказаного рішення 32 сесії V скликання Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області передала у власність за плату, а ПП «Базис-Х» прийняло у власність і оплатило земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618. Земельна ділянка була продана для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази, яка є власність ПП «Базис-Х». Договір посвідчений у нотаріальному порядку. У договорі вказано, що земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, а внаслідок відчуження земельної ділянки не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб. На земельній ділянці розміщений майновий комплекс водно-веслувальної бази, який належить ПП «Базис-Х» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 26 вересня 2008 року.
31 грудня 2008 року ПП «Базис-Х» отримало державний акт на право власності серії ЯЕ №766215 на земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, який виданий Управлінням Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030820900003.
Між ПП «Базис-Х» та ОСОБА_5 03 лютого 2009 року укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ПП «Базис-Х» продав ОСОБА_5 майновий комплекс водно-веслувальної бази, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:0020618, яка розташована в с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази. Договір посвідчений у нотаріальному порядку.
11 лютого 2009 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності серії ЯЗ № 430375 на земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618, який виданий Управлінням Держкомзему у Житомирському районі, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійно користування землею, договорів оренди землі за №010920900039.
28 листопада 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,92 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0618 для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази, яка розташована у с. Тетерівка, Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.8-9 т.6). Договір купівлі-продажу укладений без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки і посвідчений у нотаріальному порядку.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).
У приватному праві не передбачалося нікчемності для оспорюваного державного акту про право власності на землю. Заявляти вимогу про визнання недійсним державного акту про право власності на землю може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею державного акту про право власності на землю. Тобто, оспорювання акту відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання акту) (див, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2023 року в справі № 683/2422/19 (провадження № 61-13607св21).
Касаційний суд зауважує, що законодавець не наділяв органи місцевого самоврядування правом на підставі рішення органу місцевого самоврядування визнати недійсним державного акту про право власності на землю.
У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення (абзац п`ятий пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).
При частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року в справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року в справі № 2-393/12 (провадження № 61-39553св18) вказано, що:
«колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , оскільки позивачами не доведено порушення їхніх прав оскарженими рішенням органу місцевого самоврядування та місцевої державної адміністрації.
Державні акти на право власності позивачів на спірні земельні ділянки (які є документами, що посвідчують право власності) є чинними та у встановленому законом порядку недійсними не визнані. 25 лютого 2010 року голова Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області видав розпорядження № 177, яким припинив право ДП «Житомирський військовий лісгосп» (по добровільній відмові) на користування земельною ділянкою, площею 6,7 га, військового містечка № НОМЕР_1 на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та відніс такий об`єкт нерухомості до земель запасу вказаної сільської ради. Позивач за зустрічним позовом судові рішення не оскаржував».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові в позові апеляційний суд вважав, що в позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту, оскільки рішенням Тетерівської сільської ради від 07 червня 2001 року скасовано рішення виконавчого комітету вказаної ради від 15 травня 2000 року «Про надання земельної ділянки у власність площею 0,85 га на х. Вили ОСОБА_1 » та визнано недійсним державний акт на право приватної власності виданий останньому від 30 травня 2000 року;
апеляційний суд не звернув увагу, що у приватному праві не передбачалося нікчемності для оспорюваного державного акту про право власності на землю. Заявляти вимогу про визнання недійсним державного акту про право власності на землю може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею державного акту про право власності на землю. Тобто, оспорювання акту відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання акту);
апеляційний суд не врахував, що законодавець не наділяв органи місцевого самоврядування правом на підставі рішення органу місцевого самоврядування визнати недійсним державного акту про право власності на землю
апеляційний суд не зверну уваги, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
За таких обставин, апеляційний суд по суті рішення суду першої інстанції не переглянув та зробив передчасний висновок про відсутність порушеного права позивача та скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові. Тому постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2023 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2023 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В. М. Коротун
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
_03_03.png)
